Рішення

від 18.01.2018 по справі 631/859/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/859/17

провадження № 2/631/374/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі судового засідання Євсюковій О. В.

за участю:

представника позивача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ Про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки ,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до СТОВ РАССВЕТ Про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки (вхідний № 2749/17-вх від 13.10.2017 року), на обґрунтування якого зазначено, що позивач після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 став власником земельної ділянки, площею 6,9542 гектарів (кадастровий № НОМЕР_4), розташованої на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 21.06.2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. й зареєстрованим в реєстрі за № НОМЕР_5. Відповідно до пункту 40 Договору оренди землі, укладеного 05.09.2007 року між ОСОБА_4 та СТОВ РАССВЕТ й зареєстрованого 18.01.2008 року в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 040870000316, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Не маючи наміру продовжувати орендні відносини стосовно цієї земельної ділянки, він звернувся до відповідача із заявою від 12.09.2017 року про розірвання договору оренди з 10.10.2017 року та повернення земельної ділянки для самостійного її оброблення в зазначений термін, до якої додав: документи, що підтверджують його особу, право власності на земельну ділянку, 3 примірника угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року та 3 примірника акту приймання-передачі земельної ділянки від цієї ж дати. Однак відповіді від СТОВ РАССВЕТ він не отримав, договір оренди не є розірваним, а належна йому земельна ділянка не повернута, чим порушено його майнові права та охоронювані законом інтереси. Посилаючись на приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 90 Земельного кодексу України, статей 11, 526, 527, 530, 626 - 628, 651, 792 Цивільного кодексу України та статей 1, 3, 6, 13, 32, Закону України Про оренду землі, просив розірвати зазначений договір оренди землі, зобов'язати відповідача повернути йому орендовану земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_4) та стягнути на його користь понесені ним і документально підтверджені витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3800,00 гривень (а. с. 1 - 3).

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером - адвоката ОСОБА_2 (а. с. 37).

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2, що діє за ордером на надання правової допомоги від 18.12.2017 року (серії ПТ № 011760), виданим на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання юридичних послуг № 67/17, укладеного 12.09.2017 року між нею та ОСОБА_3.), а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області, у судове засідання з'явилась, позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, просила їх задовольнити повністю й у вступному слові стисло виклала зміст, підстави вимог щодо предмета позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви (а. с. 42, 43, 64).

Представник відповідача СТОВ РАССВЕТ - ОСОБА_6, що діяла на підставі довіреності, виданої 01.09.2017 року генеральним директором товариства ОСОБА_7, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити повністю та надала пояснення, аналогічні змісту заперечень, зареєстрованих за вхідним № 3441/17-вх від 17.11.2017 року, а саме зазначивши, що 05.09.2007 року між ними та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі із строком дії до 18.01.2018 року. 21.06.2016 року відбувся перехід права власності на земельну ділянку у порядку спадкування до позивача, який їх про такі обставини всупереч вимогам статті 31 Закону України Про оренду землі не повідомив. Жодних звернень, заперечень чи пропозицій на рахунок зміни умов чи розірвання договору до них не надходило. Більш того за 2016 та 2017 роки ОСОБА_3 отримував орендну плату за земельну ділянку, що свідчить про визнання та прийняття ним умов цього договору, пункт 39 якого обумовлює, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Дія договору оренди землі (якщо в ньому не зазначено інше) у зв'язку зі смертю фізичної особи - орендодавця не припиняється й він діє до тих пір, поки не закінчиться термін оренди чи новий власник земельної ділянки не почне вимагати його розірвання. Хоча на ім'я директора СТОВ РАССВЕТ надійшов лист позивача із пропозицією дострокового припинення договірних відносини, однак строк дії договору оренди спливає 18.01.2018 року, й дійсних підстав для дострокового розірвання чи припинення цього договору не існує. До того ж вони мають наміри продовжити договірні відносини щодо оренди земельної ділянки та готові покращити її умови, зокрема, суттєво підвищити розмір орендної плати. Відповідач є добросовісним сільськогосподарським підприємством, належним чином виконує свої обов'язки відповідно до умов договору оренди землі та готовий до подальшої плідної співпраці, отже жодних зауважень чи претензій від орендаря вони не отримували. В подальшому у судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про оголошення перерви у судовому засідання або про продовження розгляду справи за її відсутності не надала, хоча відповідач про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України (а. с. 38 - 40, 44, 62).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання позивачем особистих пояснень не має, у судовому процесі бере участь його представник, а представник відповідача, надавши особисті пояснення, в подальшому у судове засідання не з'явилась без поважних причин, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутність.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

З Державного акту на право приватної власності на землю (серії НОМЕР_6), виданого 02.12.2002 року на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 355 від 25.11.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6, вбачається, що ОСОБА_4, яка мешкає в селі Охоче, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передана у приватну власність земельна ділянка, площею 6,9542 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Охоченської сільської ради (кадастровий № НОМЕР_4)(а. с. 13).

На підставі пунктів 1, 2, 20 Договору оренди землі із його невід'ємними частинами, укладеного 05.09.2007 року в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області між ОСОБА_4 (орендодавець) та СТОВ РАССВЕТ (орендар) й зареєстрованого 18.01.2008 року в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040870000316, орендодавець надав, а орендар прийняв (за актом приймання-передачі) у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), загальної площею 6,9542 гектарів, розташовану на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (кадастровий № НОМЕР_4). При цьому, договір укладено на 10 років й він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. За закінченням строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 та 43 договору). При цьому, згідно пункту 21 цього ж договору, після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку. Також, як визначено у пунктах 36 - 40 цього договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; а також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, окрім за умови - потреби для державних цілей. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 4 - 9).

Як убачається з акту прийому-передачі земельної ділянки згідно договору оренди землі, власник землі ОСОБА_4 передала земельну ділянку згідно державного акту НОМЕР_6 в натурі (рілля), а СТОВ РАССВЕТ прийняв її в розмірі 6,9542 гектарів (а. с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (бланк серії НВТ 681207), посвідченого 21.06.2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. та зареєстрованого в реєстрі за № НОМЕР_5, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 6,9542 гектарів (кадастровий № НОМЕР_4), розташованої на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (а. с. 11).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61888914, сформованої на підставі заяви № 17355871 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. 21.06.2016 року о 17 годині 50 хвилин 19 секунд, земельна ділянка, площею 6,9542 гектарів (кадастровий № НОМЕР_4), розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, належить на праві приватної власності із однією цілою часткою ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та паспорт громадянина України (серії НОМЕР_7), виданий 01.12.1998 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 953296963242 (а. с. 12).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6305258942017, сформованого 20.11.2017 року, земельна ділянка (кадастровий № НОМЕР_4) із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,9542 гектарів, розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, належить на праві власності із однією цілою часткою ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.06.2016 року № НОМЕР_5 (а. с. 56 - 58).

12.09.2017 року ОСОБА_3 звернувся до СТОВ РАССВЕТ із заявою про намір розірвати договірні відносини з СТОВ РАССВЕТ щодо оренди належної йому земельної ділянки з 10.10.2017 року, з проханням своєчасно повернути земельну ділянку відповідно до умов договору оренди землі після закінчення збору врожаю 2017 року, але не пізніше 10 жовтня 2017 року, зазначивши, що про результат розгляду цієї заяви просить повідомити його у десятиденний строк з моменту її отримання. До заяви ОСОБА_3 додав підписані ним оферти Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.10.2017 року та Акту приймання-передачі земельної ділянки від цієї ж дати (а. с. 14, 15, 16).

Зазначена заява з додатками була направлена цінним листом з описом вкладення із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу СТОВ РАССВЕТ (вулиця Заозерна, будинок № 3, село Охоче Нововодолазького району Харківської області, 63262), яке вручене представнику СТОВ РАССВЕТ за довіреністю ОСОБА_8 14.09.2017 року (а. с. 17, 18).

З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих станом на 28.08.2017 року (№ НОМЕР_2) та 20.11.2017 року (№ НОМЕР_3), вбачається, що СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ (скорочене найменування СТОВ РАССВЕТ ) має ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 00707171, зареєстроване 24.01.2000 року (13.06.2006 року внесений запис в ЄДРПОУ під № 1 467 120 0000 000243) за адресом: 63262, Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Заозерна, будинок № 3, - із зазначенням основного виду діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Товариство з 28.07.2017 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Керівником, підписантом та головою комісії з припинення або ліквідатором є ОСОБА_7. При цьому засновниками визначений строк для подання кредиторами своїх вимог до 30.09.2017 року (а. с. 19 - 22, 52 - 55).

На час ухвалення скороченого рішення суду ситуація щодо знаходження відповідача - СТОВ РАССВЕТ - у стані припинення не змінилась, про що свідчать відомості безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2018 року (а. с. 65 - 67).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.4 та 4.1. Договору про надання юридичних послуг № 67/17, укладеного 12.09.2017 року в селище міського типу Нова Водолага між адвокатом ОСОБА_2 (виконавцем) та ОСОБА_3 (замовником), перший надає останньому у період часу з 12.09.2017 року по 31.12.2018 року юридичні послуги відповідно до розрахунку вартості юридичних послуг із складанням акту приймання-передачі наданих послуг (а. с. 23, 24, 42).

З акту приймання-передачі наданих послуг, складеного 10.10.2017 року в селище міського типу Нова Водолага між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2, протягом дії договору № 67/17, а саме: у період часу з 12.09.2017 року по 10.10.2017 року, - виконано наступний обсяг робіт:

-консультація щодо розірвання договору оренди земельної ділянки (вартість послуги 600,00 гривень);

-підготування заяви-звернення до СТОВ РАССВЕТ (вартість послуги 500,00 гривень);

-підготування заяви до відділу Держгеокадастру про витребування копії договору оренди земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_8 (вартість послуги 200,00 гривень);

-отримання витягу з ЄДРПОУ (вартість послуги 100,00 гривень);

-підготування позову до суду (вартість послуги 2400,00 гривень).

Загальна вартість наданих юридичних послуг складає 3800,00 гривень (а. с. 25).

З акту приймання-передачі наданих послуг, складеного 10.10.2017 року в селище міського типу Нова Водолага між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2, протягом дії договору № 673/17, а саме: у період часу з 12.09.2017 року по 10.10.2017 року, - виконано наступний обсяг робіт:

-консультація щодо розірвання договору оренди земельної ділянки (вартість послуги 600,00 гривень);

-підготування заяви-звернення до СТОВ РАССВЕТ (вартість послуги 500,00 гривень);

-підготування заяви до відділу Держгеокадастру про витребування копії договору оренди земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_4 (вартість послуги 200,00 гривень);

-отримання витягу з ЄДРПОУ (вартість послуги 100,00 гривень);

-підготування позову до суду (вартість послуги 2400,00 гривень).

Загальна вартість наданих юридичних послуг складає 3800,00 гривень (а. с. 59).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 67/17 адвокат ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 на підставі договору № 67/17 від 12.09.2017 року 3800,00 гривень (а. с. 26).

З Довідки МСЕК (серії ХАР-05 № 024477), виданої на ім'я ОСОБА_3, вбачається, що з 01.11.2006 року й безстроково він є інвалідом другої групи (а. с. 29).

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями) та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями).

Так, частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 316, статтею 328 та частинами 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З частин 2 та 4 статті 373 цього ж кодексу вбачається, що право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до змісту частин 1 і 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

При цьому як роз'яснюють частини 1 та 2 стаття 116 й пункт а частини 1 статті 90 зазначеного кодексу, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом , шляхом передачі земельних ділянок у власність, а власники земельних ділянок мають право передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно приписів статті 792 Цивільного кодексу України земельна ділянка передається в оренду на підставі відповідного договору найму (оренди) й відносини щодо цього регулюються законом.

З огляду на положення частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 цього ж кодифікованого акту України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Норми права, які містяться у частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, статтею 202 цього ж нормативно-правового акту визначено, що договорами визнаються дво - чи багатосторонні правочини, які є діями особи, спрямованими на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У свою чергу, з положень частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України убачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зміст частини 1 статті 209 та частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін, й підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Виходячи з приписів частини 1 статті 210 цивільного кодифікованого закону України правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі , який у статті 1 визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статей 18 та 20 цього закону (в редакції, чинній на момент укладення й реєстрації спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.

Як вбачається із пунктів 8 й 43 спірного договору оренди землі, він укладений на строк 10 років й набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації, яка здійснена 18.01.2008 року, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040870000316.

Таким чином, строк дії вказаного договору починається не з моменту його укладення (05.09.2007 року), а з моменту набрання ним чинності.

Набрання договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов'язки сторін за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким моментом є державна реєстрація, вчинена 18.01.2008 року.

За змістом статті 253 й частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірного договору почався 19.01.2008 року й спливає 18.01.2018 року.

Отже, на підставі наведених доказів судом встановлено та не оспорено сторонами та їх представниками, що ОСОБА_4 дійсно за життя була власником земельної ділянки (кадастровий № НОМЕР_4), площею 6,9542 гектарів, розташованої на території Охоченської сільської ради й переданої їй у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі відповідного розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації. Реалізуючи свої повноваження власника, вона 05.09.2007 року як орендодар уклала з відповідачем як орендарем договір оренди землі на строк 10 років, який повністю відповідав вимогам діючого на момент його вчинення законодавства України, та є чинним на час розгляду справи судом, враховуючи, що жодного доказу на підтвердження фактів укладення додаткових угод, оспорювання або визнання договору недійсними не надано.

Крім того він відповідає й типовій формі, визначеній відповідною Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типового договору оренди землі № 220 від 03.03.2004 року (із змінами та доповненнями) в редакції, чинній на час його укладення сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 померла та її спадкоємцем за заповітом є позивач - ОСОБА_3

В силу статей 1216 - 1217 й частини 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадкуванням, яке здійснюється за заповітом або за законом, є перехід усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (день смерті) і не припинились внаслідок його смерті (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (стаття 1225 Цивільного кодексу України).

При цьому як визначено у частині 1 статті 1297 цього ж кодифікованого цивільного закону України спадкоємиць, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За замістом абзацу 1 частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до приписів пункту г частини 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_3, прийнявши спадщину після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та отримавши 21.06.2016 року відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом, успадкував (отримав у власність) належну їй на час смерті земельну ділянку, площею 6,9542 гектарів, розташовану на території Охоченської сільської ради (кадастровий № НОМЕР_4).

Згідно із частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок такої реєстрації визначений спеціальним законом, яким є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до змісту частини 1 статті 3 та частини 1 статті 4 цього закону, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов'язковою.

При цьому частиною 2 статті 3 зазначеного нормативно-правового акту прямо передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з наведеного, право власності ОСОБА_3 на успадковану земельну ділянку із кадастровим № НОМЕР_4 виникнуло з моменту здійснення державної реєстрації, вчиненої 21.06.2016 року о 17 годині 43 хвилини 58 секунд.

Отже, починаючи з 21.06.2016 року, позивач є власником земельної ділянки, переданої 05.09.2007 року на підставі відповідного договору ОСОБА_4 в оренду відповідачу - СТОВ РАССВЕТ .

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також, частинами 1 - 3 статті 319 цього ж нормативно-правового кодифікованого акту України обумовлено, що власник володіє, користується та розпоряджується майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ураховуючи норми матеріального права щодо спадкування, позивач, оформивши відповідно до вимог діючого законодавства своє право на спадщину за заповітом на належну на час смерті ОСОБА_4 земельну ділянку, фактично прийняв усі існуючі в неї на день смерті права та обов'язки, зокрема, за договором оренди землі, укладеним між нею та СТОВ РАССВЕТ 05.09.2007 року, тобто став орендодавцем за ним.

Пункт 39 спірного Договору оренди землі, правонаступником орендодавця за яким є позивач, визначає, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, окрім за умови - потреби для державних цілей (а. с. 5 зворот).

Зазначений пункт повністю відповідає приписам діючого законодавства з цього питання, а саме: частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторони спірного договору у його пункті 40 дійшли згоди щодо того, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору

Одночасно із цим, вони також узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункт 36 спірного договору) (а. с. 5 зворот).

Реалізуючи свої права власника земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_4 та правонаступника орендодавця за договором оренди землі від 05.09.2007 року, ОСОБА_3 цінним листом з описом вкладення із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення надіслав СТОВ РАССВЕТ відповідну заяву від 12.09.2017 року, якою повідомив останнього про своє бажання розірвати договірні відносини щодо оренди належної йому земельної ділянки з 10.10.2017 року, з проханням своєчасно повернути земельну ділянку відповідно до умов договору оренди землі після закінчення збору врожаю 2017 року, але не пізніше 10 жовтня 2017 року, зазначивши, що про результат розгляду цієї заяви просить повідомити його у десятиденний строк з моменту її отримання (а. с. 14, 17).

Вказаний лист був вручений представнику СТОВ РАССВЕТ за довіреністю ОСОБА_8 14.09.2017 року (а. с. 18).

Отже, відповідь щодо надісланої оферти про розірвання договору повинна була би бути акцептована до 25.09.2017 року включно з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, однак відповіді позивач так і не отримав.

Як визначено у частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одночасно із цим, положеннями частин 1, 2 та 5 статті 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому норма права, що міститься у частині 1 статті 12 й частині 1 статті 13 зазначеного вище нормативно-правового акту, роз'яснює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Також, у відповідності із змістом частини 1 статті 15, частини 1 й пункту 7 абзацу 1 частини 2 статті 16, а також частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона здійснює на свій розсуд, зокрема, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу таким способом як припинення правовідношення.

Зазначені норми кореспондують із приписами частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 й частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, які суд захищає, здійснюючи правосуддя, з метою ефективного їх захисту у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, частина 3 статті 31 й частини 2 та 4 статті 32 Закону України Про оренду землі визначають, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, зокрема, на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, в тому числі коли це передбачено договором оренди землі.

Ураховуючи, що договір оренди землі із його невід'ємними частинами, укладений 05.09.2007 року, передбачає таку можливість у своєму пункті 40, й вона повністю узгоджується із вищенаведеними нормами права, а також те, що сторони добровільно не вирішили це спірне питання, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для його розірвання за рішенням суду.

Отже, як прямо визначено у частинах 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

В той же час, частина 1 статті 34 Закону України Про оренду землі зобов'язує орендаря у разі розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, та роз'яснює, що той не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Умови повернення земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_4 визначені пунктом 21 договору, який чітко обумовлює, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

Отже, суд вважає, що Договір оренди землі із його невід'ємними частинами від 05.09.2007 року слід розірвати та зобов'язати відповідача - СТОВ РАССВЕТ повернути орендовану земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_4).

При цьому наведений вище висновок суду ні яким чином не суперечить приписам частини 1 статті 27 Закону України Про оренду землі щодо забезпечення орендареві захисту його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на неї, так як повністю базується на нормах законодавства України.

Вбачаючи підстави для розірвання Договору оренди землі із його невід'ємними частинами, укладеного 05.09.2007 року в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області між ОСОБА_4 (орендодавець) та СТОВ РАССВЕТ (орендар) й зареєстрованого 18.01.2008 року в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040870000316, та повернення орендованої земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_4, суд бере до уваги, що сторони не надали відповідних доказів на підтвердження проведеної згідно чинному законодавству та передбаченої договором процедури зміни його умов чи пролонгації, а саме: після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 та 43 договору).

Ухвалюючи рішення, суд критично підходить до посилань сторони відповідача щодо неповідомлення їх позивачем про прийняття спадщини та ненадходження з його боку звернень про розірвання договору, оскільки вони спростовані наявними письмовими доказами у справі, й не бере до уваги факт отримання позивачем орендної плати як доказ на підтвердження визнання та прийняття ним умов цього договору, так як виплата орендної плати свідчить про належне виконання відповідачем умов договору і жодним чином не стосується права позивача щодо ініціювання питання про його розірвання. Навпаки, невиконання цих умов договору є іншою, самостійною, підставою для розірвання спірного договору оренди землі.

Вирішуючи згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

На підставі приписів частини 1, абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

При цьому як роз'яснює абзац 2 частини 3 статті 6 цього закону, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Із зазначеним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду у 2017 році та його позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру: розірвати договір оренди землі та зобов'язати відповідача повернути йому орендовану земельну ділянку.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік № 18015-VІІІ від 21.12.2015 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1600 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 1280,00 гривень, виходячи з розрахунку: 1600 гривень х 0,4 х 2 вимоги = 1280,00 гривень.

Однак на підставі приписів пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір він як позивач який є інвалідом ІІ групи звільняється від сплати судового збору.

Отже, судовий збір у сумі 1280,00 гривень слід стягнути з відповідача в доход держави.

Крім того, з положень пункту 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України убачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на приписи частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється вищенаведеною статтею, зокрема її частинами 2 - 4.

Так, як регламентоване зазначеними нормами цивільного процесуального права, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як убачається з доданих документів, представник позивача ОСОБА_2 є адвокатом, оскільки має відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), видане 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області, й діє за ордером на надання правової допомоги від 18.12.2017 року (серії ПТ № 011760), виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність та на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання юридичних послуг № 67/17, укладеного 12.09.2017 року між нею та ОСОБА_3.) (а. с. 43, 64, 23, 42).

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг, складених 10.10.2017 року в селище міського типу Нова Водолага між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2, вбачається, що загальна вартість наданих юридичних послуг за кожним з них складає 3800,00 гривень, яка безпосередньої оплачена відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 67/17 (а. с. 25, 59, 26).

Однак під час ретельного вивчення обох актів, судом з'ясовано, що до уваги слід брати той, який складений відповідно до Договору про надання юридичних послуг, долученого до матеріалів справи, а саме: договору № 67/17, - так як другий видано на виконання договору 673/17, який матеріалів справи не стосується (а. с. 25, 59).

При цьому, аналізуючи змісту акту приймання-передачі наданих послуг, взятого до уваги судом, виявлено, що за ним виконано підготування заяви до відділу Держгеокадастру про витребування копії договору оренди земельної ділянки із кадастровим № НОМЕР_8 (вартість послуги 200,00 гривень), що не фігурує у матеріалах справи та неяким чином не пов'язано із позовними вимогами ОСОБА_3

Частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Одночасно з цим, норми права, що містяться у частинах 5 та 6 статті 137 цивільного процесуального кодифікованого закону України, визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, яка бере участь у справі, визначений договором про надання правничої допомоги (Договором про надання юридичних послуг № 67/17 від 12.09.2017 року), відповідає обсягу наданих нею послуг і виконаних робіт, визначених детально у відповідному акті, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а також вартості, вже сплаченої їй позивачем, за виключенням наведених вище 200 гривень, які не стосуються справи.

Відтак, суд робить обґрунтований висновок про те, що позивач ОСОБА_3 поніс судові витрати на правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 за цим позовом в сумі 3600,00 гривень, з розрахунку: 3800 гривень - 200 гривень = 3600,00 гривень.

Приходячи до такого, суд ураховує, що відповідач не надав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, хоча і був обізнаних про їх суму.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3600,00 гривень.

З огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову шляхом розірвання договору оренди землі, укладеного 05.09.2007 року в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області між орендодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та орендарем СТОВ РАССВЕТ , що зареєстрований 18.01.2008 року в Нововодолазькому РВ Харківської РФ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено відповідний запис за № 040870000316; зобов'язання СТОВ РАССВЕТ повернути орендовану за цим договором оренди землі земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_4) власнику ОСОБА_3; та стягнення зі СТОВ РАССВЕТ пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_3 понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3600,00 гривень, а також на користь держави судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

Звернути увагу учасників справи на те, що згідно підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, тобто через Нововодолазький районний суд Харківської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13 і 14 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), статтями 78, 81, 90 і 116 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (із змінами та доповненнями), статтями 1, 11 - 13, 15, 16, 20, 181, 182, 202, 209, 210, 254, 316, 319, 321, 328, 373, 626, 638, 639, 651, 653 і 792 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтями 18, 20, 27, 31 і 32 Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями), статтями 3 і 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями), статтями 1, 3 - 6 Закону України Про судовий збір № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік № 18015-VІІІ від 21.12.2015 року (із змінами та доповненнями), Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VІ від 05.07.2012 року (із змінами та доповненнями), пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року, Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типового договору оренди землі № 220 від 03.03.2004 року (із змінами та доповненнями) та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ Про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 05 вересня 2007 року в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області між орендодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та орендарем СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ , що зареєстрований 18.01.2008 року в НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОННОМУ ВІДДІЛІ ХАРКІВСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ при ДЕРЖКОМЗЕМІ УКРАЇНИ, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено відповідний запис за № 040870000316.

Зобов'язати СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ повернути орендовану за договором оренди землі, укладеним 05 вересня 2007 року в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області між орендодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та орендарем СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ , що зареєстрований 18.01.2008 року в НОВОВОДОЛАЗЬКОМУ РАЙОННОМУ ВІДДІЛІ ХАРКІВСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ при ДЕРЖКОМЗЕМІ УКРАЇНИ, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено відповідний запис за № 040870000316, земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_4) власнику ОСОБА_3.

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ на користь ОСОБА_3 понесені ним та документально підтверджені судові витрати в загальній сумі 3600,00 гривень (три тисячі шістсот гривень 00 копійок).

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ на користь держави судовий збір у розмірі 1280,00 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом безпосередньої подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач : ОСОБА_3, місце проживання чи перебування (АДРЕСА_1, 61007), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_1), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_7);

Відповідач : СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РАССВЕТ , місцезнаходження (вулиця Заозерна, будинок № 3, село Охоче Нововодолазького району Харківської області, 63262), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (00707171).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 18.01.2018 року.

Повне рішення складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 29.01.2018 року.

Суддя: С. В. Мащенко