Постанова

від 07.03.2018 по справі 702/764/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 702/764/16-ц

провадження № 61-7002 зпв 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є.В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро ,

представник позивача - Авраменко Сергій Григорович,

відповідачі: ОСОБА_2, фермерське господарство Яцковиця ,

треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:відділ Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області, державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області,

розглянув у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро про перегляд рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Пономаренка В. В., та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Журавель В. І., Закропивного О. В., Хопти С. Ф.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, фермерського господарства Яцковиця , треті особи: відділ Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області, державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, про визнання договору оренди землі недійсним і скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2006 року між ним і ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі площею 2,9623 га строком на 4 роки 11 місяців. Договір зареєстровано у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 12 квітня 2006 року.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 27 листопада 2007 року внесено зміни до розділу Строк дії договору та викладено пункт 8 договору у наступній редакції: Договір укладено на десять років .

Таким чином, термін дії договору сторонами встановлено до 12 квітня 2016 року.

1 липня 2015 року товариство направило ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, на який 8 вересня 2015 року отримали відповідь, що орендодавець не бажає продовжувати строк договору оренди землі, та просив звільнити земельну ділянку. Аналогічний лист було отримано й 20 лютого 2016 року.

25 березня 2016 року ОСОБА_2 уклав договір оренди із фермерським господарство Яцковиця (далі - ФГ Яцковиця ), який 22 квітня 2016 року було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 29372335.

Позивач вважав, що він має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, оскільки після направлення ним пропозиції власнику землі про продовження договору оренди, він у місячний термін не отримав відповіді, отже, його пропозиція була прийнята відповідачем. По закінченню дії договору оренди землі він продовжує використовувати земельну ділянку.

На підставі вказаного, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ Долинка-Агро ) просило суд:

визнати недійсним договір оренди землі від 25 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ФГ Яцковиця та скасувати державну реєстрацію цього договору,

визнати поновленим з 12 квітня 2016 року по 12 квітня 2026 року договір оренди землі, укладений 14 березня 2006 року між ТОВ Долинка-Агро і ОСОБА_2

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року позов ТОВ Долинка-Агро задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 25 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця , який зареєстровано реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 квітня 2016 року.

Визнано поновленим з 12 квітня 2016 року по 12 квітня 2026 року договір оренди землі, укладений 14 березня 2006 року між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2, що зареєстрований в Монастирищенському районному відділенні Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року за № 040679100517.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ФГ Яцковиця на ТОВ Долинка-Агро судовий збір по 1 378 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар направив орендодавцю повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, орендодавець у строки, встановлені статтею 33 Закону України Про оренду землі , заперечень проти поновлення договору оренди з ТОВ Долинка-Агро на новий строк не надіслав, а позивач продовжував користуватись земельною ділянкою відповідача, тому такий договір відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором з ТОВ Долинка-Агро .

Встановивши порушення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки, суд на підставі положень статей 203, 215, 228 ЦК України визнав недійсним договір оренди від 25 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ФГ Яцковиця , та відповідно до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасував державну реєстрацію цього договору. Судом встановлено, що умови договору оренди з ТОВ Долинка-Агро є кращими, ніж умови договору з ФГ Яцковиця .

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ФГ Яцковиця задоволено. Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Долинка-Агро відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Долинка-Агро на користь ОСОБА_2 і ФГ Яцковиця судові витрати у розмірі 3 031 грн 60 коп.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору.

Суд вважав, що ОСОБА_2 своєчасно повідомив позивача про відсутність бажання укладати договір на новий строк, тому позивач станом на 14 березня 2016 року своє право на переважне укладення договору оренди з ОСОБА_2 не використав. Незначне пропущення строку на подання заперечення проти пропозиції позивача на поновлення договору оренди землі не може порушити абсолютне право власника на своє волевиявлення в здійсненні права власності.

Встановивши відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі, апеляційний суд вважав, що у позивача відсутнє преважне право на поновлення договору оренди землі.

Також суд зазначив, що моментом вчинення правочину необхідно вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, у якому зафіксовані правові наслідки цього правочину, а реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Тому, станом на 25 березня 2016 року у відповідачів не було перешкод в укладенні оспорюваного договору оренди, оскільки термін дії договору оренди землі від 14 березня 2006 року закінчився 14 березня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року касаційну скаргу ТОВ Долинка-Агро відхилено. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, вірно застосувавши положення статей 203, 215, 627, 638, 792 ЦК України, статей 19, 31, 33 Закону України Про оренду землі , надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, обґрунтовано виходив із того, що орендодавець відмовився від пропозиції орендаря продовжити строк дії договору оренди землі, тому у позивача відсутнє переважне право на його поновлення.

Оспорюваний договір оренди землі від 25 березня 2016 року укладений відповідачами після закінчення строку дії договору оренди землі з ТОВ Долинка-Агро і відповідає вимогам законодавства.

У заяві про перегляд судових рішень, поданій у листопаді 2017 року до Верховного Суду України, ТОВ Долинка-Агро просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року і залишити в силі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ТОВ Долинка-Агро посилається на постанови Верховного Суду України: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14 та рішення Верховного Суду України від 14 вересня 2011 року у справі №6-12408св09.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, оскільки наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року є підставою для перегляду судових рішень.

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше .

6 лютого 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Заява про перегляд судових рішень підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 360-4 ЦПК України 2004 року суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 14 березня 2006 року між ТОВ Долинка-Агро і ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі площею 2,9623 га. Договір укладено терміном на 4 роки 11 місяців та зареєстровано в Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року.

Відповідно до пункту 43 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

14 березня 2006 року за актом прийому-передачі об'єкта оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,9623 га.

27 листопада 2007 року сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14 березня 2006 року, якою було внесено зміни до розділу Строк дії договору та викладено пункт 8 договору у наступній редакції: Договір укладено на десять років .

1 липня 2015 року ТОВ Долинка-Агро направило ОСОБА_2 лист-повідомлення про поновлення дії договору оренди від 14 березня 2006 року на новий строк на умовах, викладених у додатковій угоді.

8 вересня 2015 року ОСОБА_2 направив позивачу лист, в якому зазначив, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі.

2 лютого 2016 року ОСОБА_2 повторно направив директору ТОВ Долинка-Агро лист, в якому просив до закінчення договору оренди землі передати йому земельну ділянку, оскільки не бажає продовжувати договір з позивачем.

25 березня 2016 року ОСОБА_2 уклав новий договір оренди землі з ФГ Яцковиця , який 22 квітня 2016 року було зареєстровано в єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 29372335.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що орендодавець у строки, передбачені статтею 33 Закону України Про оренду землі , не надіслав заперечень проти поновлення договору оренди з ТОВ Долинка-Агро на новий строк, позивач продовжував користуватись земельною ділянкою відповідача, тому такий договір відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі є поновленим на новий строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідач повідомив позивача про відсутність бажання укладати договір на новий строк, а незначне пропущення строку для подання цих заперечень не може порушити абсолютне право власника на своє волевиявлення в здійсненні права власності.

Також суд вважав, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є день його підписання - 14 березня 2006 року, тому цей договір припиняє дію після закінчення десятирічного строку, який починається з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації, яка свідчить про набуття договором чинності (юридичної сили) і не може змінювати момент укладення договору.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, наданих заявником на підтвердження невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеним у цих постановах висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, містяться висновки про те, що:

- ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; продовження використання ним земельної ділянки після закінчення строку дії договору згідно з статтею 33 Закону України Про оренду землі вказують на наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16);

- строк дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його укладення, оскільки саме таку умову визначили сторони у відповідних пунктах цього договору, що є волевиявленням сторін договору (постанова Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14).

Отже, існує невідповідність судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, що оскаржуються, викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 18, 20, 33 Закону України Про оренду землі .

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору , починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 2777 цс 16, на яку посилається заявник.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно з пунктом 43 договору оренди від 14 березня 2006 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто після державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Проте суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначені порушення вимог закону залишилися й поза увагою суду касаційної інстанції.

Отже, оскільки строк дії договору оренди землі з ТОВ Долинка-Агро - до 12 квітня 2016 року, а ОСОБА_2, до спливу дії цього договору і під час його дії, а саме 25 березня 2016 року уклав новий договір оренди тієї самої землі з ФГ Яцковиця , то відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 640, 777 ЦК України, ст. 125 ЗК України та вимог ст. ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі такий договір судом першої інстанції правильно визнано недійним й підстав у суду апеляційної та касаційної інстанції для скасування рішення суду в цій частині не було.

З урахуванням вищенаведеного в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Крім того, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду, з яким погодився й суд касаційної інстанції, щодо відсутності у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі є передчасним, оскільки зроблений без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

У частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини друга-п'ята цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Для правильного вирішення справи та встановлення наявності підстав для поновлення договору оренду землі, апеляційний суд повинен був встановити, чи дотримано орендарем встановлений статтею 33 Закону України Про оренду землі строк для повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, а орендодавцем - строк для повідомлення про наявність заперечень проти поновлення договору оренди.

Вказані обставини апеляційним судом не встановлені.

Суд касаційної інстанції на зазначені порушення апеляційним судом норм процесуального права уваги не звернув.

Відповідно до статті 353 ЦПК України 2004 року Верховний Суд переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 360-2 ЦПК України 2004 року справи розглядаються Верховним Судом за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому відповідно до підпункту а пункту 1 частини другої статті 360-4 ЦПК України 2004 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 рокупідлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360-3, частиною першою, підпунктом а пункту 1 частини другої статті 360-4 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року скасувати.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року в частині задоволення позову ТОВ Долинка-Агро про визнання недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі від 25 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця , залишити без змін.

В іншій частині (визнання договору оренди землі поновленим) справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк