Постанова

від 05.03.2018 по справі 685/363/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 березня 2018 року

м. Київ

справа № 685/363/15-ц

провадження № 61-3901св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,

відповідач - Теофіпольська селищна рада Хмельницької області,

відповідач - виконавчий комітет Теофіпольської селищної ради Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року у складі головуючого судді Бурлак Г. І. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа № 685/363/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Теофіпольської селищної ради Хмельницької області, виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницької області, у якому просила визнати недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на земельні ділянки, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасувати записи в поземельній книзі, усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом демонтажу встановленої на земельних ділянках по всій довжині ОСОБА_5 огорожі із металевої сітки, зобов'язати ОСОБА_5 не чинити їй перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1 площею 0,15 га та 0,01 га на підставі рішень виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 07 квітня 1994 року № 13 та від 30 квітня 2004 року № 52, про що видані державні акти від 06 вересня 2004 року.

ОСОБА_5 є власником сусідніх земельних ділянок на АДРЕСА_2 площею 0,15 га на підставі рішення виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 30 липня 2004 року № 88, про що свідчать державні акти на право власності на земельні ділянки від 24 грудня 2004 року.

На цей час користуватися земельними ділянками належним чином вона не може, їх розмір фактично зменшений, оскільки ОСОБА_5 видано відповідні державні акти з урахуванням частини її земельної ділянки.

Також зазначала, що ОСОБА_5, огородивши свою земельну ділянку зайняв частину її земельної ділянки, чим зменшив їй проїзд на подвір'я. Зроблена ОСОБА_5 загорожа із металевої сітки не відповідає межам, визначеним у правовстановлюючих документах, проте відповідач відновлені межі не визнає, не усуває перешкод у користуванні нею земельними ділянками та відмовляється демонтувати огорожу із металевої сітки.

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, Теофіпольської селищної ради Хмельницької області, у якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 30 квітня 2004 року № 52 в частині затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_4, та надання їй у власність земельної ділянки, визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки та скасувати їх державну реєстрацію.

Позовна заява мотивована тим, що право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 набула з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки рішення про передачу їй у власність двох ділянок були прийняті неналежним органом - виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради Хмельницької області.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельними ділянками на АДРЕСА_1 площею 0,15 га та площею 0,01 га шляхом демонтажу встановленої на вказаних земельних ділянках по всій їх довжині ОСОБА_5 огорожі із металевої сітки зі сторони земельної ділянки на АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у здійсненні права користування належними на праві власності земельними ділянками на АДРЕСА_1 площею 0,15 га та площею 0,01 га. У решті позову відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному використанні ОСОБА_5, накладається на земельні ділянки ОСОБА_4, а тому слід усунути їй перешкоди у користуванні земельними ділянками. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд виходив із недоведеності факту порушення права ОСОБА_5 ухваленням рішення виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 30 квітня 2004 року № 52 року Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність .

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що місцевим судом постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

У січні 2017 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що надання ОСОБА_4 земельних ділянок проведено на підставі рішення виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради народних депутатів Хмельницької області від 30 квітня 2004 року № 52, яке ухвалене з порушенням положень статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад не віднесено повноважень щодо передачі земельних ділянок у приватну власність. Крім того, таким рішенням додатково сформовано нову земельну ділянку та передано її у приватну власність ОСОБА_4, чим збільшено її розмір за рахунок його частини.

23 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами установлено, що ОСОБА_4 є власником земельних ділянок розташованих на АДРЕСА_1 площею 0,15 га та 0,01 га, які виділені їй на підставі рішень виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради народних депутатів Хмельницької області від 07 квітня 1994 року № 13 із земель запасу під забудову індивідуального житлового будинку та від 30 квітня 2004 року № 52 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач ОСОБА_5 є власником сусідніх земельних ділянок на АДРЕСА_2 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,0133 га для ведення особистого селянського господарства, наданих на підставі рішення виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 30 липня 2004 року № 88.

У листі Старокостянтинівського районного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру від 2 червня 2015 року № 246 зазначено, що за результатами інвентаризації земельних ділянок встановлено накладення при впорядкуванні земельних ділянок та визначення їх дійсних координат на земельні ділянки площею 0,15 га та 0,01 га власником яких є ОСОБА_4, земельних ділянок суміжного землевласника ОСОБА_6, що унеможливлює внесення виправлених відомостей до бази національної кадастрової системи.

Висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 08 листопада 2016 року № 4160/4161/15-26, серед іншого, зазначено, що проведеним накладенням фактичних меж земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на межі земельних ділянок, що визначені у правовстановлюючих документах, встановлено, що частина земельної ділянки, що перебуває у фактичному використанні ОСОБА_5, накладається на земельні ділянки ОСОБА_4 Площа накладення становить 0,0094 га, тобто має місце порушення правил землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.

Згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, правильним є висновок судів про те, що земельна ділянка ОСОБА_5 накладається на частину земельної ділянки ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги про те, що рішення виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради народних депутатів Хмельницької області від 30 квітня 2004 року № 52 ухвалене з порушенням положень статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи були предметом перегляду у суді апеляційної інстанції та їм надана відповідна правова оцінка.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат