Рішення

від 01.03.2018 по справі 904/10445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10445/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

У справі

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради, м.Дніпро

до Комунального підприємства "Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Дніпровської міської ради, м.Дніпро

про стягнення заборгованості за теплову енергію, з яких 24849,54грн. основної заборгованості; 1685,62грн. пені; 847,00грн. трьох відсотків річних; 3443,17грн. інфляційних втрат) (договір №1156 від 11.12.2015 про постачання теплової енергії)

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Центральний" Дніпровської міської ради (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача 24849,54грн. основної заборгованості; 1685,62грн. пені; 847,00грн. трьох відсотків річних; 3443,17грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між сторонами договору №1156 від 11.12.2015 про постачання теплової енергії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2017 справу №904/10445/17 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою від 26.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 18.01.2018.

Ухвалою від 18.01.2018 відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2018.

12.02.2018 від відповідача отримано лист за вих.№15 від 09.02.2018 в якому просить суд розгляд справи проводити за відсутністю представника відповідача.

Ухвалою від 20.02.2018 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 01.03.2018.

В судове засідання, яке відбулося 01.03.2018, сторони не забезпечили явку представників.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено договір №1156 від 11.12.2015 про постачання теплової енергії (далі - договір).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач в період з 01.01.2016 по 24.03.2017 надав відповідачу послуги теплопостачання.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач неналежним чином здійснював оплату отриманих від позивача послуг теплопостачання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині внесення плати за послуги теплопостачання позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 21.01.2017 по 21.10.2017 у розмірі 1685,62грн.;

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 21.02.2016 по 11.12.2017 у розмірі 847,00грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.02.2016 по 11.12.2017 у розмірі у розмірі 3443,17грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Між сторонами укладено договір №1156 від 11.12.2015 про постачання теплової енергії. Пунктом 2.1 договору визначено, що теплопостачальне підприємство (позивач) бере на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач (відповідач) зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбачених цим договором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Надання послуг підтверджується:

- актом №696 від 31.01.2016 здачі-приймання теплової енергії на суму 3548,71грн. (січень 2016 року);

- актом №1496 від 29.02.2016 здачі-приймання теплової енергії на суму 2559,12грн. (лютий 2016 року);

- актом №2317 від 31.03.2016 здачі-приймання теплової енергії на суму 2293,79грн. (березень 2016 року);

- актом від 31.10.2016 прийому-передачі теплової енергії на суму 1237,85грн. (жовтень 2016 року);

- актом від 31.11.2016 прийому-передачі теплової енергії на суму 2264,35грн. (листопад 2016 року);

- актом від 31.12.2016 прийому-передачі теплової енергії на суму 3273,37грн. (грудень 2016 року);

- актом від 31.01.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 4158,15грн. (січень 2017 року);

- актом №1156 від 28.02.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 3633,92грн. (лютий 2017 року);

- актом №1156 від 31.03.2017 прийому-передачі теплової енергії на суму 1880,28грн. (березень 2017 року).

ОСОБА_1 надання послуг є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому може підтверджувати факт надання позивачем та отримання відповідачем обумовлених договором послуг на платній основі.

Пунктом 6.2 договору визначено, що підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку пунктів 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі теплової енергії підписано з боку відповідача, останній не має заперечень в частині отриманої від позивача теплової енергії.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором поставити послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість отриманих послуг.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідно до пункту 6.9 договору споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

З огляду на положення пункту 6.9 договору строк оплати отриманих від позивача послуг є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання самим боржником ОСОБА_1 звірки взаємних розрахунків на суму 24849,54грн. основного боргу.

Доказів оплати послуг в сумі 24849,54грн. відповідач не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 24849,54грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 9.4.4 пункту 9.4 договору визначено, що споживач несе відповідальність у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором та на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення за весь період неналежного виконання зобов'язання споживачем.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його такою, що містить помилку, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1676,76грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1599,52грн., з урахуванням того, що 99,97% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ" Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, вул.Качалова, 2-А; ідентифікаційний код 00193192) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 37; ідентифікаційний код 32688148) 24849,54грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять грн. 54 коп.) основної заборгованості; 1676,76грн. (одна тисяча шістсот сімдесят шість грн. 76 коп.) пені; 847,00грн. (вісімсот сорок сім грн. 00 коп.) трьох відсотків річних; 3443,17грн. (три тисячі чотириста сорок три грн. 17 коп.) інфляційних втрат; 1599,52грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 52 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.03.2017

Суддя ОСОБА_2