Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/23176/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018Справа № 910/23176/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сервіс"

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача : не з'явився

від відповідача: Гогітідзе Г.Н.

Толкачов Д.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!" про визнання недійсним контракту № 37/03/н від 31.03.2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) зазначає, що з листа Акціонерного банку "Південний" № 14-54556 БТ від 07.10.2016 позивач дізнався про договір № 37/03/н від 31.03.2014, який підписаний між позивачем та відповідачем, однак, за твердженням позивача, повноважень та розпоряджень щодо укладення спірного Договору президентом ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" не надавалось, а також Toni d'Souza не підписував цей документ з власної ініціативи, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання договору №37/03/н від 31.03.2014 недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі №910/23176/16 (суддя Пукшин Л.Г.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 у справі №910/23176/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2017 р. у справі №910/23176/16 скасовано; справу №910/23176/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/23176/16, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Судом встановлено, що станом на 07.12.2017 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 31408096 містяться відомості щодо найменування юридичної особи відповідача - Дочірнє підприємство "Промотекс Сервіс".

Враховуючи викладене, судом встановлено факт зміни найменування юридичної особи відповідача з Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!" на Дочірнє підприємство "Промотекс Сервіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 справу №910/23176/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.12.2017.

14.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Дочірнього підприємства "Промотекс Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) про визнання недійсними угод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 зустрічний позов Дочірнього підприємства "Промотекс Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) про визнання недійсними угод повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.12.2017 представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти позову з тих підстав, що лист, яким позивач підтверджує відсутність повноважень підписанта не може підтверджувати викладені у позові доводи, оскільки такий лист датований 12.11.2016, тоді-як договір укладено 31.03.2014; будь-яких доказів щодо обмеженості повноважень Toni d'Souza на укладання спірного договору позивачем надано не було; відповідачем було сплачено позивачеві грошові кошти з посиланням у призначенні платежу на спірний договір, що у будь-якому випадку свідчить про схвалення правочину; долучений до позову висновок спеціаліста не є належним доказом на підтвердження того, що Toni d'Souza не підписував спірний договір, оскільки на дослідження спеціаліста було надано електрофотокопію контракту, тоді-як проведення почеркознавчої експертизи можливе лише за наявності оригіналу; за результатами Звіту про результати пошуку та вибірки інформації, яка міститься у документації первинного бухгалтерського обліку відповідача від 27.11.2017 вбачається наявність господарських операцій зокрема за спірний договором.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції. У відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі та встановити сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/23176/16 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.01.2018.

У підготовче засідання 22.01.2018 з'явились представники сторін.

Представник позивача подав суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою з'ясування питання, чи виконаний на договорі №37/03/н від 31.03.2014 підпис мр. Toni d'Souza, а також клопотання про допит свідка - Альби Юрія Івановича, яким підписано договір від імені відповідача.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні 22.01.2018 оголошено перерву до 06.02.2018.

У підготовче засідання 06.02.2018 з'явились представники сторін.

Представник позивача подав суду клопотання про витребування матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи, а саме витребувати від прокурора Київської міської прокуратури 4 Вигівського М. оригінал договору №37/03/н від 31.03.2014.

Розглянувши у підготовчому засіданні 06.02.2018 клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи, клопотання про витребування доказів та про виклик свідка, судом відмовлено в їх задоволенні.

У судовому засіданні 06.02.2018 представник відповідача подав суду клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке обґрунтоване зміною організаційно-правової форми відповідача з Дочірнього підприємства Промотекс Сервіс на Товариство з обмеженою відповідальністю Промотекс Сервіс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 задоволено заяву відповідача та замінено відповідача - Дочірнє підприємство Промотекс Сервіс (ідентифікаційний код 31408096) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Промотекс Сервіс (ідентифікаційний код 31408096) .

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні 06.02.2018 оголошено перерву до 13.02.2018.

У підготовче засідання 13.02.2018 прибули представники відповідача.

Представник позивача у підготовче засідання 13.02.2018 не з'явився, про час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

08.02.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи та клопотання про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.

У підготовчому засіданні 13.02.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 закрито підготовче провадження у справі № 910/23176/16, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2018.

У судове засідання 27.02.2018 прибули представники відповідача, які проти позову заперечили.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

27.02.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 216 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду справи. Так, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. З огляду на наведене, у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

У судовому засіданні 27.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що відповідно до контракту № 37/03/н від 31.03.2014, сторонами якого зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) (надалі - фірма/позивач) та Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін АП!" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сервіс") (надалі - туроператор/відповідач ), його предметом є співробітництво в області міжнародного туризму - приймання туристів, а саме, проживання в готелях, екскурсії, послуги трансферу в ОАЕ.

Згідно з п. 1.2. контракту при здійсненні даної діяльності сторони керуються діючим законодавством України.

У п. 1.3. контракту визначено, що сторони не можуть передавати свої права та обов'язки, які випливають із даного контракту, третім особам без письмової згоди на це іншої сторони.

Згідно з п. 2.1. контракту туроператор заохочує групу туристів і індивідуальних туристів в Україні для відправлення В ОАЕ з метою туризму.

Фірма забезпечує сервіс для туристів, які направлені туроператором, у відповідності до заявок. (п. 2.2 контракту).

Основою для прийняття, розміщення та обслуговування туристів, являється підтвердження фірмою заявок туроператора на бронювання послуг та ваучер на обслуговування (п. 3.1. контракту).

Відповідно до п. 3.2. контракту фірма зобов'язується провести у ваучері відповідні відмітки про фактично наданні туристам послуги до їх відбуття.

Відповідно до п. 11.1 даний контракт вступає в силу з моменту його укладення сторонами і діє протягом 5 років з даки укладення.

Судом встановлено, що на копії контракту № 37/03/н від 31.03.2014 (п. 12) містяться реквізити "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.), підпис із зазначенням: мр. Toni d'Souza, директор та відтиск печатки з ревізитами Royal Park Tourism Services L.L.C. (п. 12.1.); та реквізити Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!", підпис із зазначенням: генеральний директор Альба Ю.І. та відтиск печатки Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!" (п. 12.2.).

Дослідивши зміст контракту №37/03/н від 31.03.2014, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є зовнішньоекономічним договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;

зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що згідно з довідкою АБ "Південний" № 193-36598 від 07.07.2016, Дочірнім підприємством "А.Е.Т. Джоін АП!" перераховано Royal Park Tourism Services L.L.C (ОАЕ) грошові кошти у розмірі 569000,00 дол. США згідно з контрактом №37/03/н від 31.03.2014.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 12.11.2016, що містить підпис із зазначенням: Toni d'Souza, нотаріально засвідчений переклад якої наявний у матеріалах справи, Toni d'Souza, який працює у Royal Park Tourism Services L.L.C. на посаді першого віце-президента з жовтня 1996 року, не підписував контракт 37/03/н від 31.03.2014 з компанією "А.Е.Т. Джоін АП!".

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з листа Акціонерного банку "Південний" № 14-54556 БТ від 07.10.2016 позивач дізнався про договір № 37/03/н від 31.03.2014, який підписаний між позивачем та відповідачем, однак, за твердженням позивача, повноважень та розпоряджень щодо укладення спірного Договору президентом ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" не надавалось, а також Toni d'Souza не підписував цей документ з власної ініціативи, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання договору №37/03/н від 31.03.2014 недійсним.

Направляючи дану справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, Вищий господарський суд України в постанові від 27.11.2017 зазначив, що попередніми судовими інстанціями не досліджувалось та не було встановлено по-перше: який орган (посадова особа) позивача є уповноваженим (уповноваженою) укладати такі правочини від імені позивача відповідно до його установчих документів; по-друге: чи є оспорюваний договір вчиненим (укладеним) та з якого моменту; не можна вважати, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку діям сторін щодо сплати 569000, 00 дол. США; вирішення питання про належність підпису на спірному договорі безумовно потребує спеціальних знань, а, отже, призначення відповідної судової експертизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як встановлено судом, відповідно до контракту № 37/03/н від 31.03.2014, сторонами якого зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) (надалі - фірма/позивач) та Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін АП!" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сервіс") (надалі - туроператор/відповідач ), його предметом є співробітництво в області міжнародного туризму - приймання туристів, а саме, проживання в готелях, екскурсії, послуги трансферу в ОАЕ.

Як встановлено судом, на копії контракту № 37/03/н від 31.03.2014 (п. 12) містяться реквізити "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.), підпис із зазначенням: мр. Toni d'Souza, директор та відтиск печатки з ревізитами Royal Park Tourism Services L.L.C. (п. 12.1.); та реквізити Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!", підпис із зазначенням: генеральний директор Альба Ю.І. та відтиск печатки Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!" (п. 12.2).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає про те, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас суд враховує те, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою укладення договору є не лише досягнення згоди щодо відповідного переліку умов, які для певного виду договору є істотними, але і дотримання вимог щодо правосуб'єктності особи, яка є стороною договору чи діє від її імені , адже договір, виходячи з положень ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, а отже домовленість в правовому розумінні (така, що може призвести до правомірних наслідків у вигляді встановлення, зміни, припинення правовідношення), може мати місце виключно за умови укладення договору належною стороною особисто (її уповноваженим представником), оскільки тільки така особа має право визначати для себе (як сторони) права та обов'язки за наслідками відповідної домовленості.

В той же час, підписання договору невідомою особою/особами від імені сторони договору свідчить про відсутність належного юридичного факту (договір - домовленість), а тому не виникають, відповідно, наслідки такого факту (договір - правовідношення), що унеможливлює визнання договору, який не вчинено (не укладено), недійсним.

При цьому, передбачена нормою ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України умова наявності в особи, що вчиняє правочин, необхідного обсягу дієздатності, в розумінні суду, є умовою, що встановлює такі вимоги до учасника правочину (сторони договору, власне, для якої встановлюються, змінюються, припиняються права та обов'язки, а не особи, що фізично вчинила підпис на договорі тощо), натомість у випадку вчинення невідомою особою дій, спрямованих на укладення договору (як-от вчинення підпису) від імені іншої особи, яка, де-юре, мала право на укладення такого договору, тобто мала право бути стороною цього договору, однак жодної згоди (волевиявлення) на таке укладення не надавала та не була навіть обізнана про існування документу, який містить положення щодо прав та обов'язків такої особи, виключається можливість застосування у такому випадку норм ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а вказані обставини можуть свідчити виключно про неукладеність такого договору.

Так, позивач, обгрунтовуючи вимоги про визнання договору недійсним, зазначає, що мр. Toni d'Souza не підписував спірного контракту від імені позивача, а президентом позивача не було надано жодних розпоряджень на укладення оспорюваного у даній справі договору.

З огляду на наведене, до предмету доказування у даній справі належать обставини щодо того, який орган (посадова особа) позивача є уповноваженим (уповноваженою) укладати правочини від імені позивача відповідно до його установчих документів, а також щодо того, чи підписано спірний контракт від імені позивача особою, що у ньому зазначена (Toni d'Souza).

Суд зазначає, що виходячи з предмету і підстав заявленого позову, тягар доказування зазначених обставин лежить саме на позивачеві як на особі, що, власне, оспорює дійсність контракту № 37/03/н від 31.03.2014, у якому позивач зазначений як його сторона.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 суд зобов'язав позивача надати суду документи у підтвердження правового статусу Royal Park Tourism Services L.L.C. на дату розгляду справи у суді (статут, документ, що є доказом правосуб'єктності Royal Park Tourism Services L.L.C. (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру, тощо), оформлені з урахуванням статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право"), а також надати суду належним чином засвідчені копії установчих документів Royal Park Tourism Services L.L.C. станом на 31.03.2014 та оригінали таких документів для огляду.

08.02.2018 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2017, до якої позивачем долучено відповідні документи, що іменовані позивачем як копія легалізованого Установчого договору від 15.01.2002 року на 21 аркуші та копія легалізованого Договору про передачу акцій та внесення змін до Установчого договору від 06.09.2010 року на 17 аркушах .

Суд зазначає, що долучені до вказаної заяви копії документів є такими, що викладені іноземними мовами (англійською та арабською), позивачем не долучено перекладу вказаних документів на українську мову з метою забезпечення можливості для розуміння змісту долучених документів судом, відтак, встановити обставини щодо того, який орган (посадова особа) позивача є уповноваженим (уповноваженою) укладати правочини від імені позивача відповідно до його установчих документів судом не видається можливим.

Щодо обставин підписання контракту № 37/03/н від 31.03.2014 від імені позивача особою, що у ньому зазначена (Toni d'Souza), суд зазначає наступне.

У підготовчому засіданні 22.01.2018 представник позивача подав суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою з'ясування питання, чи виконаний на договорі №37/03/н від 31.03.2014 підпис мр. Toni d'Souza.

За змістом ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи було мотивоване тим, що Toni d'Souza не підписував спірних договорів та актів приймання-передачі робіт, що свідчить про підробку підпису, а тому для роз'яснення вказаних питань необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що об'єкт дослідження вилучений слідчим органом, про що складено Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 28.07.2017.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що Київською місцевою прокуратурою № 4 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке порушене відносно позивача, щодо підробки групою осіб за попередньою змовою документів для подальшого створення юридичних наслідків та отримання права на грошові кошти у особливо великих розмірах, 96 433 750, 64 грн. Прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 винесено постанову від 25.05.2017 про призначення почеркознавчої експертизи, однак, відповідно до повідомлення про неможливість проведення експертизи №8-4/1169 від 19.07.2017, у зв'язку з тим, що досліджувані підписи не є оригіналами, це унеможливлює виконання почеркознавчої експертизи.

Разом з тим, у судовому засіданні 22.01.2018 під час фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу представник позивача зазначив, що Toni d'Souza не зможе прибути у судове засідання для відібрання від нього експериментальних зразків підпису, однак позивачем буде надано документи із підписом Toni d'Souza, які той підписував раніше.

Разом з тим, згідно з п. 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити (п. 1.4. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5).

Суд зазначає, за відсутності у судовому засіданні Toni d'Souza, від якого суд відбере експериментальні зразки підпису, надання позивачем будь-яких документів, у яких, за твердженням позивача, будуть наявні підписи вказаної особи, не можуть бути оцінені судом як належні, допустимі, достатні докази, на підставі яких суд із відповідною достовірністю дійде висновку, що підпис, який міститиметься на документах, поданих заінтересованою особою - самим позивачем, дійсно буде реальним підписом Toni d'Souza, з яким, власне, експерт повинен порівнювати виконаний на оспорюваному договорі підпис.

За наведених обставин, призначення судом судової експертизи без відібрання експертментальних зразків підпису (оскільки позивач, на якому лежить тягар доказування обставин, що входять до предмету доказування у справі, не забезпечить явку Toni d'Souza у судове засідання для їх відібрання) призведе до затягування вирішення спору у справі, оскільки судова експертиза не зможе бути проведена у порядку, встановленому нормами закону.

З огляду на наведене, у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи судом було відмовлено.

В той же час, у матеріалах справи наявний висновок Київської незалежної судово-експертної установи № 2060 від 16.12.2016, із тексту якого вбачається, що на дослідження підписів від імені мр. Toni d'Souza надано "електрофотокопію контракту № 37/03/н від 31.03.2014". Відповідно до вказаного Висновку, експерт дійшов висновку, що підписи від імені директора фірми Royal Park Tourism Services L.L.C. мр. Toni d'Souza, зображення яких містяться на п'ятому аркуші в англомовному та російськомовному текстах наданої на дослідження копії контракта №37/03/н від 31.03.2014, укладеного між Дочірнім підприємством "А.Е.Т. Джоін АП!" в особі Генерального директора Альба Ю.И. та компанією Royal Park Tourism Services L.L.C. в особі директора Mr. Toni d'Souza виконаний не громадянином D'Souza Antony Mariano Placid, а іншою особою.

Відповідно до п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

При цьому, п. 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53/5, визначено, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень ), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Поряд з наведеним, в тексті висновку відсутня інформація про відібрання вільних зразків підпису мр. Toni d'Souza.

За таких обставин наданий позивачем висновок Київської незалежної судово-експертної установи № 2060 від 16.12.2016 щодо того, що мр. Toni d'Souza не підписував контракт №37/03/н від 31.03.2014, не може бути прийнятий судом як належний, допустимий та достатній доказ у справі, оскільки такий висновок складено без дотримання визначених спеціальною Інструкцією обов'язкових вимог щодо такого виду експертиз.

При цьому, заява від 12.11.2016, що містить підпис із зазначенням: Toni d'Souza, нотаріально засвідчений переклад якої наявний у матеріалах справи, згідно з якою зазначено, що Toni d'Souza, який працює у Royal Park Tourism Services L.L.C. на посаді першого віце-президента з жовтня 1996 року, не підписував контракт 37/03/н від 31.03.2014 з компанією "А.Е.Т. Джоін АП!", також не може бути належним та допустимим доказом у підтвердження викладених у позові доводів щодо непідписання такою особою оспорюваного позивачем контракту.

Як встановлено судом, згідно з довідкою АБ "Південний" № 193-36598 від 07.07.2016, Дочірнім підприємством "А.Е.Т. Джоін АП!" перераховано Royal Park Tourism Services L.L.C (ОАЕ) грошові кошти у розмірі 569000,00 дол. США згідно з контрактом №37/03/н від 31.03.2014.

Суд зазначає, що доказів повернення вказаних коштів та/або звернення позивача до відповідача з вимогами щодо невірного призначення платежів матеріали справи не містять.

Водночас, як зазначав позивач, спірний контракт не виконувався, а кошти перераховувались на рахунок відповідача за виконання укладених між сторонами угод про туристичні послуги від 07.02.2011 року та від 18.02.2014 року, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 року у справі № 910/8887/16.

Так, суд зазначає, що предметом розгляду у справі № 910/8887/16 було стягнення заборгованості згідно з угодами про туристичні послуги від 07.02.2011 року та від 18.02.2014 року та не розглядалось питання щодо наявності або відсутності між сторонами відносин за іншими договорами.

Відтак, у вказаному рішенні не було встановлено жодного факту щодо перерахування відповідачем коштів у сумі 569000,00 дол. США з призначенням платежу згідно з контрактом № 37/03/н від 31.03.2014 з Royal Park Tourism Services L.L.C (ОАЕ) в рахунок погашення заборгованості за іншим договором.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведене, з огляду на не доведення позивачем викладених у позові обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сервіс" про визнання недійсним контракту № 37/03/н від 31.03.2014 року не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.03.2018

Суддя Ю.В. Картавцева