Рішення

від 05.03.2018 по справі 916/2633/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2633/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 по довіреності

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" ( вул. Варненська, 27-а, м. Одеса, 65070, код ЄДРПОУ 31185820 до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН АП" ( вул. Приморська, 17/3, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 39838345) про стягнення 28346,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН АП" про стягнення збитків в розмірі 28346,56грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2633/17.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII господарським судом Одеської області постановлено ухвалу від 21.12.2017 р. про розгляд даної справи № 916/2633/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. При цьому вказаною ухвалою суду підготовче засідання призначено на 15 січня 2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2018року відкладено підготовче засідання на 07.02.2018року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2018року закрито підготовче провадження у справі № 916/2633/17 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "05" березня 2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням терміну зберігання» . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН АП" був укладений договір від 22.03.2015 №ГЗТ-324/15 на будівництво ПС110/6 кв "Маразлієвська" - комплекс робіт з влаштування озеленення прилеглої території в Одеській області.

Позивач стверджує, що Роботи за Договором виконані, розрахунки здійснені у повному обсязі.

В ході проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Міськзелентрест" за період з 01.03.2013 по 31.08.2016 працівниками Південного офісу держаудитслужби Державної аудиторської служби в Україні був складений Акт перевірки від 05.12.2016 № 06-11/12, за результатами якого встановлено безпідставне завищення ТОВ "ГРІН АП" вартості виконаних робіт (на підставі перевірки актів виконаних робіт за ф. № КБ 2в, наданих відповідачем) у розмірі 25 148 грн. 78 коп. Завищення вартості виконаних робіт виникло в результаті: - в порушення вимог п. п. 2.1, розділу 4 Договору; п. п. 4.2, 5.1.3, 5.3.2 та 5.4.3 ДСТУ БД. 1.1-1:2013, Відповідачем безпідставно завищено використання матеріальних ресурсів і використання машино-механізмів, включених до актів за ф. № КБ-2в; -в порушення вимог п. п. 2.1., розділу 4 Договору; п. п. 3.4, 4.1, 5.1.2, 5.4.19 ДСТУ БД.1.1-1:2013, п. 4 ДСТУ БД.1.1-3:2013, Відповідачем безпідставно завищені розрахунки загальновиробничих витрат в частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вважає позивач, внаслідок таких дій з боку ТОВ "ГРІН АП" Комунальному підприємству "Міськзелентрест" завдано матеріальної шкоди на суму 25148,78грн.

КП "Міськзелентрест" неодноразово надсилало на адресу ТОВ "ГРІН АП" претензії (вих. № 2178 від 19.12.2016, вих. № 280 від 27.02.2017, вих. № 1638 від 06.09.2017) з пропозицією відшкодувати підприємству завдану матеріальну шкоду на суму 25 148,78грн..

Враховуючи вищевикладене, Комунальне підприємство " Міськзелентрест» звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача ТОВ "ГРІН АП" встановленою перевіркою завдану матеріальну шкоду на суму 25 148,78грн. з посиланням на ст. 22 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 628,37грн. - 3% річних та 2569,41грн. - інфляційні витрати та судові витрати у розмірі 1600грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН АП" був укладений договір від 22.03.2015 №ГЗТ-324/15 на будівництво ПС110/6 кв "Маразлієвська" - комплекс робіт з влаштування озеленення прилеглої території в Одеській області.

В ході проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Міськзелентрест" за період з 01.03.2013 по 31.08.2016 працівниками Південного офісу держаудитслужби Державної аудиторської служби в Україні був складений Акт перевірки від 05.12.2016 № 06-11/12, за результатами якого встановлено безпідставне завищення ТОВ "ГРІН АП" вартості виконаних робіт (на підставі перевірки актів виконаних робіт за ф. № КБ 2в, наданих відповідачем) у розмірі 25 148 грн. 78 коп. Завищення вартості виконаних робіт виникло в результаті: - в порушення вимог п. п. 2.1, розділу 4 Договору; п. п. 4.2, 5.1.3, 5.3.2 та 5.4.3 ДСТУ БД. 1.1-1:2013, Відповідачем безпідставно завищено використання матеріальних ресурсів і використання машино-механізмів, включених до актів за ф. № КБ-2в; -в порушення вимог п. п. 2.1., розділу 4 Договору; п. п. 3.4, 4.1, 5.1.2, 5.4.19 ДСТУ БД.1.1-1:2013, п. 4 ДСТУ БД.1.1-3:2013, Відповідачем безпідставно завищені розрахунки загальновиробничих витрат в частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, за розрахунком Південного офісу Держаудитслужби, загальна сума завищення виконаних робіт та завищення розрахунку загальновиробничих витрат в частині єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 25148,78 грн.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України ).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як вбачається з матеріалів справи, Між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН АП" був укладений договір від 22.03.2015 №ГЗТ-324/15 на будівництво ПС110/6 кв "Маразлієвська" - комплекс робіт з влаштування озеленення прилеглої території в Одеській області на суму 266883,65грн.

За змістом частин 1 та 3 статті 632 Цивільного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договори в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю відповідача позивачем в установленому порядку не вчинялись.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України ).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України ).

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України , передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Крім того Позивач підтвердив, що Роботи за Договором виконані, розрахунки здійснені у повному обсязі.

Отже, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості наданих послуг та повністю оплатив їх вартість. Мотивованої відмови від приймання наданих послуг з боку позивача не надходило, обсяг наданих послуг погоджений сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України ).

Згідно зі статтею 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договорами, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Як вже зазначалось, за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України . За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У роз`ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України , зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст. 22 , ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за належне надання послуг за договором підряду, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави і вони не можуть вважатися збитками.

Доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт Державної аудиторської служби України від 05.11.2016 року № 06-11/12 є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).

Відповідно до пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної аудиторської служби України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства „Міськзелентрест» Одеської міської ради порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ , згідно з яким органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону № 2939-ХП законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що до повноважень Держаудитслужби віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного суду України у справі №21-40а14 від 15.04.2014, № 21-63а14 від 15.04.2014.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Відповідно до п. 6.2 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000р. №02-5/35 акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 р. у справі №21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Судом врахована правова позиція Верховного Суду України, наведена в Постанові від 22.01.2013 р. № 3-69гс13, відповідно до якої виявлені ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Тобто, в даному випадку, посилання на акт Державної аудиторської служби України від 05.11.2016 року № 06-11/12, як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція щодо правової природи акту ревізії також визначена у постанові Вищого господарського суду України від 29 липня 2015 року у справі № 904/5130/14.

Відповідно до статті 55 Конституції України , статей 15 , 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 628,37грн. - 3% річних та 2569,41грн. - інфляційні витрати суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що спір про стягнення заподіяних збитків не є грошовим зобов»язанням який боржник прострочив, суд також відмовляє в частині вимог про стягнення 3%річних та інфляційних витрат.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 74 ГПК України , згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 28346,56 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, жодного з елементів складу правопорушення, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Комунального підприємства "МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" ( вул. Варненська, 27-а, м. Одеса, 65070, код ЄДРПОУ 31185820 до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН АП" ( вул. Приморська, 17/3, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 39838345) про стягнення 28346,56 грн.- відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов