Рішення

від 06.03.2018 по справі 916/2861/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2861/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_1 - на підставі довіреності №27 від 15.06.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So." до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" про стягнення 409 921,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, Спільне українське-німецьке підприємство "Ta.Ma.Ka.So.", звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" суму заборгованості за договором оренди у розмірі 409 921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2017р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №916/2861/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

У зв'язку із вищезазначеним, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2017р. справу №916/2861/17 було вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду.

Копії ухвал по справі були направлені Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи та повернулася до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Тому за приписами ч.7ст. 120ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі згідно з витягом з ЄДР. На підставі ч. 9 ст. 165ГПК України у зв'язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

01 липня 2016р. між Спільним українсько-німецьким підприємством "Ta.Ma.Ka.So." (надалі - Орендодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" (надалі - Орендар) було укладено договір оренди №8 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - виробничу будівлю ремонтно-механічної майстерні, що розташовані за адресою: 65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 60а, загальною площею 391,5 кв.м., яке належить Орендодавцю згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.02.2006р.

Згідно п. 1.2. Договору, майно знаходиться на земельній ділянці 3 300 кв.м. (договір оренди земельної ділянці від 04.08.2011р.).

За умовами п. 3.1. Договору, оренди плата за даним договором становить 15 000,00 грн. (П'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) на місяць. Орендна плата нараховується та сплачується з моменту передачі майна згідно акту приймання-передачі.

За приписами п. 3.2. Договору, орендна плата повинна виплачуватись орендарем щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним (місяцем, в якому Орендарем здійснювалось користування майном), шляхом перерахування платежів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до п.5.4. Договору, у випадку розірвання даного договору оренди в односторонньому зі сторони Орендатора без рішення Господарського суду (крім випадків розірвання, передбачених даним договором) або у випадку несвоєчасного повернення орендованого майна, а також не внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором на протязі 3-х місяців поспіль, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю спричинені збитки та сплатити штраф в розмірі тримісячної орендної плати Під збитками, крім фактичних витрат Орендодавця, розуміються і не отримані Орендодавцем доходи, які він міг би отримати, якби зобов'язання було належним чином виконано Орендатором. При цьому в розрахунок береться ввесь період неможливості використання Орендодавцем орендованого Майна.

Відповідно до п. 7.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р. Пролонгація договору здійснюється лише за згодою сторін, що оформлюється письмово шляхом укладання додаткових угод.

01.07.2016р. між Спільним українсько-німецьким підприємством "Ta.Ma.Ka.So." та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" було підписано акт приймання-передавання нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - виробничу будівлю ремонтно-механічної майстерні, що розташовані за адресою: 65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 60а, загальною площею 391,5 кв.м.

Як зазначає позивач, на протязі оренди приміщення з 01.07.2016р. по 01.11.2017р. орендар мав заплатити 240 000,00 грн.

Проте, Орендодавець отримав від Орендаря лише 50 000,00 грн. сплати за договором оренди, таким чином відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати не виконав, у зв'язку із чим Спільне українське-німецьке підприємство "Ta.Ma.Ka.So.", звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" суму заборгованості за договором оренди у розмірі 409 921,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст.759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - виробничу будівлю ремонтно-механічної майстерні, що розташовані за адресою: 65490, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, 60а, загальною площею 391,5 кв.м., яке належить Орендодавцю згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.02.2006р.

Проте, відповідач в порушення умов Договору оренди та норм діючого законодавства України свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної не виконав, з урахуванням чого у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 190 000,00 грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК", заборгованості за Договором оренди №8 від 01.07.2016р. у розмірі 190 000,00 грн., підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 180 000,00 грн. - штрафу, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.4. Договору, у випадку розірвання даного договору оренди в односторонньому зі сторони Орендатора без рішення Господарського суду (крім випадків розірвання, передбачених даним договором) або у випадку несвоєчасного повернення орендованого майна, а також не внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором на протязі 3-х місяців поспіль, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю спричинені збитки та сплатити штраф в розмірі тримісячної орендної плати Під збитками, крім фактичних витрат Орендодавця, розуміються і не отримані Орендодавцем доходи, які він міг би отримати, якби зобов'язання було належним чином виконано Орендатором. При цьому в розрахунок береться ввесь період неможливості використання Орендодавцем орендованого Майна.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7 621,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 32 300,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем, судом встановлено що його здійснено вірно, у зв'язку із чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 6 148,81 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So." до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" про стягнення 409 921,00 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кратор Интернейшнл ТК" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, буд. 60А; код ЄДРЮОФОПГФ 38058722) на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So." (65026, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 41а; код ЄДРЮОФОПГФ 19368599) суму заборгованості у розмірі 190 000 /сто дев'яносто тисяч/ грн. 00 коп., штраф в розмірі 180 000 /сто вісімдесят тисяч/ грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 7 621 /сім тисяч шістсот двадцять одну/ грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 32 300 /тридцять дві тисячі триста/ грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 6 148 /шість тисяч сто сорок вісім/ грн. 81 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 15 березня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут