Рішення

від 06.03.2018 по справі 916/2727/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2727/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Красюк О.О. - на підставі довіреності №01-9/27-31 від 26.12.2017р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" про стягнення 214 740,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія", звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" суму заборгованості за договором оренди у розмірі 214 740,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2017р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №916/2727/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

У зв'язку із вищезазначеним, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2017р. справу №916/22727/17 було вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду.

Копії ухвал по справі були направлені Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи та повернулася до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Тому за приписами ч.7ст. 120ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі згідно з витягом з ЄДР. На підставі ч. 9 ст. 165ГПК України у зв'язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

30.12.2014р. між Державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (нині - Державне підприємство "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ", Портовий оператор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" (Замовник, відповідач) укладений договір №456П-20144, який визначає порядок та умови надання послуг з вантажних операцій, за замовленням Замовника, на території Портового оператора з вантажами, які прибули для Замовника, що перевозяться водним, залізничним, автомобільними видами транспорту та пов'язаних з цим робіт і послуг.

Згідно з п.1.2 договору варіанти вантажних операцій, послуги, їх вартість, строки завезення, об'єм робіт та інше стосовно вантажу окремої номенклатури наводяться у Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору передбачено, що обов'язками Замовника є, зокрема, отримувати рахунки та акти наданих послуг в бухгалтерії Портового оператора відповідно до п.3.10.3 цього договору; своєчасно сплачувати Портовому оператору платежі за виконані ним роботи та послуги за цим договором.

У відповідності до п.3.1 договору оплата Замовником послуг і робіт Портового оператора здійснюється згідно тарифів Портового оператора, які встановлені Порядком справляння плат за навантажувально-розвантажувальні роботи у ДП "СМП "Октябрьск", затвердженого наказом директора ДП "СМП "Октябрьск" №14 від 15.07.2014 (надалі - Порядок справляння плат за НРР), а також додатками до цього договору, оформленими сторонами відповідно до розділу 4 цього договору.

Згідно з п.3.3 договору розрахунки за роботи/послуги Портового оператора проводяться Замовником шляхом здійснення попередньої та остаточної оплати робіт/послуг згідно рахунків Портового оператора. Остаточна оплата здійснюється за надані Портовим оператором послуги /виконані роботи з урахуванням суми попередньої оплати.

Пунктами 3.10.1-3.10.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється по кожній судновій партії вантажу після відвантаження вантажу на судно (для експортних і транзитних вантажів на море) і після видачі (відправлення) всієї суднової партії вантажу, яка надійшла до Портового оператора (для експортних і транзитних вантажів з моря). Нарахування платежів за надані послуги, виконані роботи здійснюються в доларах США згідно діючих тарифів Портового оператора, передбачених Порядком справляння плат за НРР та додатками до цього договору, для резидента - з перерахуванням у гривні по курсу Національного банку України на дату надання послуг. Оплата здійснюється з рахунками Портового оператора, які попередньо направляються разом з актами надання послуг факсом (048) 757-88-03 або по електронній пошті general@fmg.od.ua на адресу Замовника, з наступним врученням протягом трьох робочих днів представнику Замовника під розпис у спеціальному журналі обліку видачі первинних бухгалтерських документів контрагентам/клієнтам, який знаходиться в бухгалтерії Портового оператора. При цьому представник Замовника повинен бути належним чином уповноважений для одержання від Портового оператора документів (для Замовника). У разі якщо представник Замовника не отримав рахунок в бухгалтерії Портового оператора протягом визначеного терміну, бухгалтерія Портового оператора направляє рахунки поштою на адресу Замовника. Оплата здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати акту надання послуг вказаної Портовим оператором

Відповідно до п.п. 3.10.4-3.10.6 договору оплата повинна здійснюватись з обов'язковим посиланням у платіжному дорученні на цей договір та рахунки. Якщо планується відвантаження останньої партії вантажу - Замовник здійснює оплату всіх раніше виставлених рахунків Портового оператора та 100% передоплату за всі роботи, послуги, матеріали, збори та витрати, пов'язані з майбутньою навантаженням судна, яке подається до Портового оператора до виходу його на рейд. При навантаженні на судно вантажів зі складів Портового оператора і вагонів, зі складів Портового оператора і з інших вантажних терміналів (комплексів), а також при відсутності повної суднової партії вантажу, витрати по переставленню судна від причалу до іншого причалу, від причалу на рейд та з рейду до причалу, здійснюються за рахунок Замовника.

Згідно з п.3.11 договору оплата по даному договору проводиться в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Портового оператора в безготівковій формі.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у доповненнях до цього договору сторони оформляють двосторонні додатки по кожному вантажу, що підписуються обома сторонами і скріплюються печатками. Ці додатки є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п.6.4 договору за порушення строків оплати встановлених цим договором, Портовий оператор має право стягнути з винної сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка діяла у період прострочення.

Згідно з п.9.1 договору даний договір вступає в силу з 01.01.2015р. та діє по 31.12.2015р., при цьому умови цього договору зберігають сили протягом усього строку дії цього договору, а в частині зобов'язань Замовника щодо оплати заборгованості та інших зобов'язань Замовника - до виконання зобов'язань. Якщо за місць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про бажання не продовжувати правовідносини за цим договором - договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.

Відповідно до Статуту позивача Державне підприємство "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ" є правонаступником реорганізованого Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу.

На виконання умов договору позивач надав послуги з критого зберігання вантажу, у зв'язку із чим супровідним листом вих. № 01-7/1656 від 10.07.2017 року на підставі акту наданих послуг № 827 від 30.06.2017 року за надані Відповідачу послуги із зберігання вантажу виставив рахунок № 822 від 30.06.2017 на загальну суму 100 548,36 гри. (у т. ч. ПДВ - 16 758,06 грн.) та супровідним листом вих. № 01-7/2340 від 02.10.2017 року на підставі акту наданих послуг № 1294 від 30.09.2017 року за надані Відповідачу послуги із зберігання вантажу направив на оплату рахунок № 1289 від 30.09.2017 на загальну суму 103 297,33 грн. (у т. ч. ПДВ - 17 216,22 грн.)

Крім того, факт прийняття майна на зберігання підтверджується карткою обліку експортного вантажу (приймальним актом) № 17006/1, актом загальної форми № 17006/1 та актом приймання-передачі від 11.06.2015 року, а також встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 25.01.2017 року по справі № 916/3305/16 та рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2017 року по справі № 916/1173/17, які набрали законної сили 10.02.2017 року та 04.08.2017 року відповідно.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Натомість виходячи з наявних матеріалів справи надані позивачем послуги за договором №456П-2014 від 30.12.2014р. у встановлений строк відповідачем не оплачені.

Неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №456П-2014 від 30.12.2014р. стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №456П-2014 від 30.12.2014р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 203 845,69 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9 740,81 грн. пені та 1 154,15 грн. 3% річних господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.6.4 договору №456П-2014 від 30.12.2014р.

Господарський суд погоджується із здійсненими позивачем розрахунками 3% річних та пені, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги Державного підприємства "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ" про стягнення з відповідача 9 740,81 грн. пені та 1 154,15 грн. 3% річних за загальний період з 15.07.2017р. по 06.11.2017р. включно.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 3 221,11 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" про стягнення 214 740,65грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕМДЖІ ОДЕСА" (65202, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 3/4, оф. 736, код ЄДРПОУ 38437170) на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "ОЛЬВІЯ" (54052, м. Миколаїв, Корабельний р-н, а/с 170, код ЄДРПОУ 19290012) 203 845 /двісті три тисячі вісімсот сорок п'ять/ грн. 69 коп. - заборгованості, 9 740 /дев'ять тисяч сімсот сорок/ грн. 81 коп. - пені, 1 154 /одна тисяча сто п'ятдесят чотири/ грн. 15 коп. - 3% річних та 3 221 /три тисячі двісті двадцять одну/ грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 15 березня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут