Рішення

від 13.03.2018 по справі 918/37/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2018 р. Справа № 918/37/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські шкільні підручники та наочні посібники"

про стягнення заборгованості в сумі 36 753 грн. 64 коп. та розірвання договору

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №03-05/19/19 від 02 січня 2018 року);

Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські шкільні підручники та наочні посібники" про стягнення заборгованості в сумі 89 514 грн. 17 коп. та розірвання договору суборенди приміщення від 21 серпня 2013 року.

Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного між сторонами договору суборенди приміщення від 21 серпня 2013 року, в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду від 26 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/37/18. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 20 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 20 лютого 2018 року розгляд справи відкладено на 13 березня 2018 року.

01 березня 2018 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та детальний розрахунок позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд змінити розмір позовних вимог з суми 89 514,17 грн. на 52 760,53 грн.

Заява про уточнення позовних вимог за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, яка відповідає вимогам ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 13 березня 2018 року позивачем подано до суду заяву, відповідно до якої позивач зазначає, що при роздрукуванні тексту заяви про уточнення позовних вимог ним було допущено технічну описку, та замість вірної суми боргу, яка існує у відповідача перед позивачем - 36 753,64 грн., помилково вказано 52 760,53 грн.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем складає 36 753,64 грн. Зважаючи на викладене позивач просить суд вважати вірною заявленою до стягнення заборгованість відповідача в сумі 36 753,64 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву суд зазначає, що остання не суперечить вимогам ГПК України, тому приймається судом.

В судовому засіданні 13 березня 2018 року представник позивача підтримав позов, та просив стягнути з відповідача 36 753,64 грн. заборгованості за договором та розірвати договір суборенди приміщення від 21 серпня 2013 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позов в порядку та в строки встановлені ухвалою суду від 26 січня 2018 року суду не надав.

Про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, які були направлені на адреси відповідача, та які повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

21 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненські шкільні підручники та наочні посібники" (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди приміщення № 819/10 (далі - договір) (арк.с. 8-11).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що строк договору оренди встановлюється з 21 серпня 2013 року по 21 липня 2016 року.

У разі відсутності заяви будь-якої із сторін про припинення або зміну умов договору оренди за три місяці до закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах , які були передбачені договором, але не більше ніж до 24 липня 2023 року (пункт 10.4. договору).

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення будь-якої із сторін з заявою про припинення договору, як це встановлено пунктом 10.4. договору, суд приходить до висновку, що станом на час розгляду справи, договір є чинним.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору, орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування частину приміщення, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Пухова, 17-а, загальною площею 122,90 кв.м., з площею земельної ділянки 93,2 кв. м, з цільовим призначенням для використання як офісно-складівне, вартість якого визначена згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 31 травня 2013 року і становить 111 483 грн. 78 коп. (без ПДВ), яке перебуває в орендному користуванні орендодавця згідно договору оренди об'єкта централізованого теплопостачання - цілісного майнового комплексу.

Згідно п. 2.1. договору суборендар вступає у платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акту приймання-передачі майна, що є додатком № 1 до договору. Акт примання-передачі майна підписується орендарем та суборендарем, і є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання пункту 2.1. договору, 21 серпня 2013 року сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого позивач передав відповідачу у тимчасове володіння та користування приміщення загальною площею 122,90 кв.м. Даний акт приймання-передачі приміщення підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін (арк.с. 12).

Згідно пункту 3.1. договору орендна плата за цим договором становить за базовий місяць розрахунку - серпень 2013 року: 314,23 грн. Річна ставка орендної плати за рік становить 3,3823% від вартості цього майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки. Розрахунок орендної плати за даним договором наводиться в додатку №2 до нього та є невід'ємною його частиною.

Орендна плата сплачується до 20 числа поточного місяця суборендарем на підставі виставлених орендарем відповідних рахунків та спрямовується на рахунок орендодавця, а саме: р/р 26001000820040 в Рівненському відділенні №2 банку "Демарк", МФО 353575 (пункт 3.3. договору).

Згідно розділу 4 договору орендар зокрема зобов'язується: відшкодовувати витрати по оплаті комунальних (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія та інше) відповідно до займаної площі (приладів обліку) (п. 4.7. договору); відшкодовувати на підставі виставлених рахунків плату за користування земельними ділянками під орендованим майном (п. 4.12. договору); протягом місяця після підписання акту приймання-передачі майна за власний рахунок застрахувати суборендоване майно на користь орендаря і надати орендарю копії страхового полісу і відповідного платіжного доручення. В іншому випадку відшкодувати орендарю плату за страхування суборендованого майна (п. 4.13. договору).

У порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював платежі, передбачені укладеним між сторонами договором.

Так, згідно наданих позивачем розрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем по орендних платежах становить 26 575,71 грн., заборгованість по платі за користування земельною ділянкою становить 4 022,91 грн., заборгованість за відшкодування страхування орендованого майна становить 622,17 грн., заборгованість за відшкодування витрат по оплаті комунальних платежів за воду становить 2 280,61 грн., заборгованість по оплаті відшкодування по оплаті електроенергії становить 3 252,24 грн., що разом складає - 36 753,64 грн. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунку (арк.с. 33-56).

18 травня 2017 року та 14 грудня 2017 року позивач направляв відповідачу вимоги №03-05/1569/1573 та №03-05/3994/4000 відповідно, про оплату наявної заборгованості протягом 3-х днів, а у випадку непогашення вказаної заборгованості позивач повідомив відповідача про право на розірвання договору в порядку встановленому договором (арк.с. 21-22).

Вказані вимоги відповідачем залишені без відповіді та задоволення, матеріали справи не містять доказів сплати наявної заборгованості в загальній сумі 36 753,64 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 771 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 26 575,71 грн., заборгованості по платі за користування земельною ділянкою в сумі 4 022,91 грн., заборгованості за відшкодування страхування орендованого майна в сумі 622,17 грн., заборгованості за відшкодування витрат по оплаті комунальних платежів за воду в сумі 2 280,61 грн., заборгованості по оплаті відшкодування по оплаті електроенергії в сумі 3 252,24 грн., що разом складає - 36 753,64 грн., є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростовними, а відтак такими, що підлягають до задоволення.

Згідно пункту 7.4. договору орендар має право відмовитись від договору і вимагати повернення орендованого майна, в разі невиконання орендарем умов даного договору та/або не внесення орендної плати суборендарем протягом трьох місяців.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках передбачених чинним законодавством.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із пропозицією розірвати Договір №819/10 від 21 січня 2013 року, виклавши таку пропозицію у відповідних вимогах від 18 травня 2017 року та від 14 грудня 2017 року.

Як зазначалося вище, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є розірвання договору (ст.611 Цивільного кодексу України), при цьому, у відповідності до ст.614 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення господарського зобов'язання настає за умови наявності вини особи, яка його порушила, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання та недопущення господарського правопорушення. Таким чином, у відповідності до наведених правових норм, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3 ст. 653 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ті обставини, що відповідачем прострочено оплату орендної плати більш ніж на три місяці, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору суборенди приміщення від 21 серпня 2013 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненські шкільні підручники та наочні посібники", є обґрунтованими, тому підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що даний позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 3 524,00 грн.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські шкільні підручники та наочні посібники" (33027, м. Рівне, вул. Пухова 17А, код ЄДРПОУ 33616008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) - 36 753 (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 64 коп. заборгованості та 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати договір суборенди приміщення від 21 серпня 2013 року №819/10, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, код ЄДРПОУ 36598008) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненські шкільні підручники та наочні посібники" (33027, м. Рівне, вул. Пухова 17А, код ЄДРПОУ 33616008).

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" березня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.