КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2013/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
позивач: селянське (фермерське) господарство "Петров" ( 27514, Кіровоградська область, Світловодський район, с. Велика Скельова, вул. Першотравнева, 18, код ЄДРПОУ 22220720)
представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач: Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17, код ЄДРПОУ 39481571)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Селянське (фермерське) господарство "Петров" (надалі - СФГ "Петров") звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0009721300 від 19.09.2016 року та №0015361300 від 11.11.2016 року.
Позов мотивовано тим, що відповідачем проведено камеральні перевірки СФГ "Петров" щодо даних, задекларованих у податковій звітності 1-ДФ. За результатами цих перевірок складено акти від 19.09.2016 року №91/1300-22220720 та від 11.11.2016 року №122/1300-22220720, якими встановлено неподання СФГ "Петров" звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ та ІІІ квартали 2016 року. Такі висновки обґрунтовані тим, що СФГ "Петров" подано звіти по ЄСВ за ІІ та ІІІ квартал 2016 року, а відтак, на думку контролюючого органу, господарство проводило виплату заробітної плати і відповідно зобов'язане подати розрахунок за формою 1-ДФ. На підставі вказаних актів відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0009721300 від 19.09.2016 року та №0015361300 від 11.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510 грн. та 1020 грн. відповідно. Позивач вважає, що висновки актів перевірок є помилковими, а рішення - протиправними, оскільки в розумінні Податкового кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство не є роботодавцем, а члени фермерських господарств, у тому числі і голова, не є його працівниками, позаяк у них відсутні укладені з роботодавцем трудові договори. Посилається на те, що подання звіту по ЄСВ та добровільна сплата внеску з метою нарахування пенсії у майбутньому не може розглядатися як доказ виплати заробітної плати, виплати дивідендів або розподілу прибутку СФГ "Петров" та не свідчить про обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб та подання розрахунку за формою 1-ДФ. З цих підстав просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.
Представник відповідача у письмових запереченнях позов не визнав. Посилався на те, що СФГ "Петров" було подано до податкового органу звіти з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень-вересень 2016 року, у яких відображено показники нарахованої заробітної плати. Однак позивачем не подано до податкової інспекції податковий розрахунок форми №1ДФ за ІІ квартал 2016 року, а у податковому розрахунку форми №1ДФ за ІІІ квартал 2016 року не відображено відомості щодо нарахованої заробітної плати. Стверджуючи про законність спірних рішень, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 24.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Між тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до пункту 10 частини 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є зокрема справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд вважає, що з огляду на категорію та складність справи за цим позовом, її слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання сторони не прибули, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Селянське (фермерське) господарство "Петров" зареєстровано як юридична особа 15.04.1992 року, перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення). (а.с. 53 - 59)
У вересні 2016 року посадовою особою Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку позивача, про що складено акт №91/1300-22220720 від 19.09.2016 року. За результатами перевірки встановлено, що платником не подано звіт ф.№1-ДФ за ІІ квартал 2016 року при подані звітів по ЄСВ з декларуванням нарахувань по заробітній платі, що свідчить про неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, в порушення вимог пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, абз. "б" п.176.2 ст.176 ПК України (а.с. 5).
На підставі вказаного акту Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0009721300 від 19.09.2016 року, яким позивачу на підставі п.119.2 ст.119 ПК України, за порушення п.176.2 ст.176 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8).
За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Кіровоградській області №5098/10/11-28-10-01-06 від 25.10.2016 року податкове повідомлення-рішення №0009721300 від 19.09.2016 року залишено без змін, а скаргу СФГ "Петров" - без задоволення (а.с. 42 - 43).
Також посадовою особою Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у листопаді 2016 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ф.№1-ДФ СФГ "Петров" за ІІІ квартал 2016 року. (а.с. 41) За результатами перевірки складено акт №122/1300/22220720 від 11.11.2016 року, яким встановлено подання податкової звітності не в повному обсязі, з недостовірними відомостями, що призвело до зменшення податкового зобов'язання платників податку (а.с. 6).
На підставі цього акту Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0015361300 від 11.11.2016 року, яким до позивача на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.119 ПК України, за порушення п.176.2 ст.176 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1020 грн. (а.с. 7).
За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Кіровоградській області №6035/10/11-28-10-01-06 від 21.11.2016 року та рішенням ДФС України №154216/99-99-11-02-01-15 від 25.01.2017 року податкове повідомлення-рішення №0015361300 від 11.11.2016 року залишено без змін, а скаргу СФГ "Петров" - без задоволення (а.с. 44).
Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходив з того, що предметом спору є законність накладення на позивача штрафів за порушення ним як податковим агентом порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно зі статтею 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є
Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Відповідно до підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, податкові агенти.
Статтею 119 ПК України передбачена відповідальність за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків.
Згідно з пунктом 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку-тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Висновки відповідача про порушення позивачем обов'язку подати податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а саме податковий розрахунок №1-ДФ за ІІ квартал 2016 року, ґрунтуються на тому, що оскільки СФГ "Петров" подавало до контролюючого органу звіти з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень, травень, червень 2016 року, у яких відображало показники нарахованої заробітної плати, тому, на думку відповідача, СФГ "Петров" упродовж ІІ кварталу 2016 року здійснювало нарахування заробітної плати, а відтак є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати та зобов'язано подати податковий розрахунок.
Висновки відповідача щодо подання податкової звітності не в повному обсязі, з недостовірними відомостями, що призвело до зменшення податкового зобов'язання платників податку за ІІІ квартал 2016 року, ґрунтуються на тому, що оскільки СФГ "Петров" подавало до контролюючого органу звіти з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень, серпень, вересень 2016 року, у яких відображало показники нарахованої заробітної плати, тому, на думку відповідача, СФГ "Петров" упродовж ІІІ кварталу 2016 року здійснювало нарахування заробітної плати, а відтак повинно було відобразити суми цього доходу у поданому податковому розрахунку №1-ДФ за ІІІ квартал 2016 року. (а.с. 41)
Судом установлено, що СФГ "Петров" як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подавало до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області щомісяця Звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відомостями про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам, у яких відображено нарахування заробітної плати/доходу голові СФГ ОСОБА_1 в розмірі 4000 грн., а також сплату єдиного внеску в розмірі 880 грн. (а.с. 27 - 34)
ОСОБА_1 є засновником та одночасно головою СФГ "Петров". Інших членів у господарстві немає.
Як пояснили суду представники позивача, такі звіти засновник та голова СФГ "Петров" ОСОБА_1 подавав для отримання пенсійного стажу та самостійно сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України, пунктом 163.1 статті 163 якого визначено, що об'єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Статтею 168 ПК України визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
У статті 171 ПК України визначені особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету.
Так, відповідно до пункту 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з пп.14.1.222 п.14.1 ст.14 ПК України роботодавець - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. (пп.14.1.48 п.14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство" .
Відповідно до статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (частина 1 статті 4 Закону).
Стаття 27 Закону України "Про фермерське господарство" регламентує трудові відносини у фермерському господарстві. Так, згідно з нормами цієї статті трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.
Аналіз цих законодавчих норм, які регулюють діяльність фермерського господарства, свідчить, що фермерське господарство не є роботодавцем для своїх членів, у тому числі для голови, воно не укладає з ними трудові договори та не має зобов'язань з виплати заробітної плати голові та членам господарства.
Суд погоджується з доводами позивача, що засновник, голова та єдиний член СФГ "Петров" ОСОБА_1, у якого відсутній трудовий договір (контракт) з господарством, не є працівником господарства у розумінні пп. 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України, а СФГ "Петров" не є його роботодавцем у розумінні пп.14.1.222 п.14.1 ст. 14 Кодексу у зв'язку з відсутністю відносин трудового найму.
Отже, оскільки СФГ "Петров" не є роботодавцем голови ОСОБА_1, не нараховує та не виплачує йому дохід у вигляді заробітної плати, відтак СФГ "Петров" не може і не зобов'язане виступати податковим агентом щодо утримання податку з доходів ОСОБА_1 та нести обов'язки та відповідальність, що передбачені п.171.1 ст.171, п.176.2 ст. 176 ПК України.
Позаяк у ІІ та ІІІ кварталі 2016 року позивач не нараховував суми доходів у вигляді заробітної плати голові ОСОБА_1, тому він не повинен був подавати податковий розрахунок №1-ДФ щодо таких сум за ІІ квартал 2016 року та відображати такі суми у поданому ним податковому розрахунку №1-ДФ за ІІІ квартал 2016 року.
Доказів того, що у період ІІ, ІІІ кварталів 2016 року господарство мало найманих працівників та виплачувало (нараховувало) їм дохід у вигляді заробітної плати відповідачем суду не надано.
Правомірність подання СФГ "Петров" звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відомостями про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам та сплати ним єдиного внеску не є предметом даного спору.
Отже, викладені в актах перевірки №91/1300-22220720 від 19.09.2016 року та №122/1300/22220720 від 11.11.2016 року висновки про порушення позивачем п.176.2 ст.176 ПК України та щодо наявності підстав для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п.119.2 ст.119 ПК України, є помилковими.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході розгляду справи відповідачем правомірність спірних податкових повідомлень-рішень №0009721300 від 19.09.2016 року та №0015361300 від 11.11.2016 року не доведено, тому позов про визнання їх протиправними та скасування слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Позивачем здійснені документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1600 грн. (а.с.2), які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов селянського (фермерського) господарства "Петров" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0009721300 від 19.09.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0015361300 від 11.11.2016 року.
Стягнути на користь сільськогосподарського (фермерського) господарства "Петров" (код ЄДРПОУ 22220720) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39481571).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_3
Суд | Кіровоградський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2018 |
Оприлюднено | 16.03.2018 |
Номер документу | 72732635 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Кіровоградський окружний адміністративний суд
О.А. Черниш
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні