Рішення

від 14.03.2018 по справі 373/293/18

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/293/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м.Переяслав - Хмельницький

Переяслав - Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі головуючої судді Керекези Я.І., за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу № 373/293/18 за позовом ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом і просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 27 березня 2017 року її матері ОСОБА_5 на: житловий будинок (загальною площею 82,00 кв.м., житловою площею 21,90 кв.м.) із господарсько-побутовими будівлями і спорудами, які розташовані по вул.Переяславська, № 5, село Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області; земельну ділянку №116 загальною площею 2,2085 га, яка складається із трьох ділянок площею 0,3152 га, площею 1,4487 га, площею 0,4446 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності серії КВ №005847 від 02.03.2004.

Посилається на те, що 27 березня 2017 року померла мати позивача ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на вказане майно. Позивач прийняла спадщину за заповітом від 17 жовтня 2000 року, посвідченим секретарем Великокаратульської сільської ради та зареєстрованим в реєстрі за № 58. Інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, немає. Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену земельну ділянку в зв'язку з відсутністю витягу з Державного земельного кадастру. Підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок стало те, що у позивача відсутні правостановлюючі документи на будинок.

Факт володіння померлою ОСОБА_5 земельною ділянкою підтверджується: копією державного акта на право приватної власності на землю серії КВ №005847 від 02 березня 2004 року; факт володіння померлою ОСОБА_5 житловим будинком підтверджується випискою з погосподарської книги №6; копією технічного паспорта на житловий будинок; звітом про оцінку майна від 06.02.2018.

Своє право на спадщину позивач підтверджує копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії І-ОК № 399909 від 27 березня 2017 року; довідкою ОСОБА_4 сільської ради №449 від 14.12.2017; копією заповіту від 17 жовтня 2000 року №58; копіями свідоцтв про народження та про укладення шлюбу позивача; копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №49905541 від 16.11.2017; копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.12.2017 серії НМТ 786431; копією листа Держгеокадастру; матеріалами спадкової справи відносно померлої ОСОБА_5

В підготовче судове засідання представник позивача та позивач не з'явилися, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, в підготовче судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на те, що правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами глави 87 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» , особа може звернутися до суду з вимогою про визнання права на спадщину за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформлення права на спадщину.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п.п.9, 10 Розділу VII „Прикінцевих і перехідних положень» Закону України „Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07 липня 2011 року„ до 01.01.2013 державна реєстрація земельних ділянок здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю. Документи, яким було посвідчено право власності земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим законом, є дійсними» .

З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії серії КВ №005847, виданого 02 березня 2004 року на ім'я ОСОБА_5, вбачається, що право власності останньої на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,2085 га, що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 251.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умови, якщо державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

За правилами ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІУ від 01.07.2004 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умови, якщо державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Що стосується житлового будинку 1959 року побудови, який розташований за зазначеною вище адресою, за законодавством, що діяло за життя спадкодавця доказом реєстрації права власності на нерухоме майно слугували записи в погосподарських книгах.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затв. наказом Держбуду України 24.05.2001 р. № 127, не належать до самочинного будівництва, зокрема, індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до п.9 Перехідих положень ЦПК України ( в редакції Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі на підставі ч.4 ст. 206 ЦПК України.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 328, 1218, 1225, 1233, 1261 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 200, 206, 211, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті 27 березня 2017 року її матері - ОСОБА_5, на житловий будинок (загальною площею 82,00 кв.м., житловою площею 21,90 кв.м.) із господарсько-побутовими будівлями і спорудами, які розташовані по вул.Переяславська, № 5, село Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Визнати за ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті 27 березня 2017 року її матері - ОСОБА_5, на земельну ділянку №116 загальною площею 2,2085 га, яка складається із трьох ділянок площею 0,3152 га, площею 1,4487 га, площею 0,4446 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_4 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності серії КВ №005847 від 02 березня 2004.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, зареєстрована та проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2;

Відповідач: ОСОБА_4 сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, ідентифікаційний код 04358902, місцезнаходження: с. Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницький район, Київська область 08440.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Суддя Я. І. Керекеза