Рішення

від 13.03.2018 по справі 573/2480/17

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2480/17

Номер провадження 2/573/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

13 березня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, служба у справах дітей Сумської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, треті особи: служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, код ЄДРПОУ 33953176, місце знаходження: 41800, Сумська область, місто Білопілля, вулиця Старопутивльська, будинок 35, служба у справах дітей Сумської міської ради Сумської області, код ЄДРПОУ 34743343, місце знаходження: 40034, місто Суми, вулиця Харківська, будинок, 35 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покласти на службу у справах дітей Сумської міської ради та службу у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Справа № 573/2480/17

Номер провадження 2/573/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

13 березня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, служба у справах дітей Сумської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 є батьком її неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з 2009 року, ОСОБА_2 проживає окремо від них. Із зазначеного часу відповідач не проявляє ніякого інтересу до їх спільної дитини, не піклується про доньку, ніякої участі у її вихованні не приймає, не відвідує, не телефонує, не цікавиться станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком. Посилаючись на викладене, а також на те, що ОСОБА_3 матеріально утримувати доньку не допомагає, практично не сплачує аліментів, які присуджені до стягнення рішенням суду, а малолітня ОСОБА_3 перебуває на повному її утриманні, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року зобов'язано службу у справах дітей Сумської міської ради надати суду висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали, просили його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначив, що не ухиляється від виховання доньки, телефонує їй, відвідує її, по можливості надає кошти. Вважає, що позивач налаштовує доньку проти нього.

Представник третьої особи - служби у справ дітей Білопільської районної державної адміністрації Бутенко А.О. позовну заяву не підтримав, суду зазначив, що на даний час підстав для позбавлення батьківських прав відповідача не має, оскільки це є крайнім заходом. Але його необхідно попередити про зміну свого ставлення до виховання неповнолітньої доньки.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Сумської міської ради у судове засідання не з'явився, начальник служби Подопригора В.В. направив суду листа про проведення судового засідання без участі представника служби, позов підтримують.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2, представника служби у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Бутенка А.О., свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об'єктивно проаналізувавши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а. с. 6).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 липня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 30 травня 2011 року (а. с. 9).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 12 лютого 2018 року, позивач ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_3 проживають у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Вказана кімната є власністю позивача. В кімнаті зроблений ремонт, чисто, тепло, є всі необхідні меблі, побутова техніка, для дитини є окреме спальне місце, стіл для занять, шафа для речей, комп'ютер. ОСОБА_3 забезпечена всім необхідним. Зі слів матері та дитини між ними теплі, родинні відносини та є взаєморозуміння (а. с. 39).

Згідно з довідками Сумської дитячої художньої школи ім. М.Г. Лисенка від 07 грудня 2017 року №48 та Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №10 від 11 грудня 2017 року №271 ОСОБА_3 навчається у вказаних навчальних закладах. За період навчання та по теперішній час батько учениці не спілкувався з класним керівником, не брав участі в батьківських зборах та інших заходах класного колективу, не цікавився життям доньки (а. с. 10-11).

Відповідно до акту проведення співбесіди з дитиною від 12 лютого 2018 року малолітня ОСОБА_3 бачила свого батька в жовтні 2017 року під його привітання з її днем народження. До цього вона бачила батька приблизно 1 раз на два роки, коли він вітав її з днем народження. ОСОБА_2 знає її номер телефону, але телефонує близько 1 разу на рік, розмови тривають 1-2 хвилини. З початку розгляду судом справи про позбавлення батьківських прав батько їй телефонував 3 рази, при цьому не проявляв під час розмови ніякої зацікавленості, зустрітися не пропонував. Мати ніколи не забороняла їй спілкуватися з батьком. ОСОБА_3 знає про розгляд справи судом та не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав відносно неї (а. с. 40).

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що малолітня ОСОБА_3 є її племінницею, а позивач ОСОБА_1 - рідною сестрою. За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 останній постійно зловживав спиртними напоями, що і стало причиною припинення відносин між ними. Після цього вони з сестрою та ОСОБА_3 почали проживати разом. За весь час їхнього спільного проживання ОСОБА_2 не цікавився життям своєї доньки, її успіхами у школі, не підтримував належним чином матеріально. Після одруження вона почала проживати окремо від ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Особисто відповідача не бачила більше 5 років. Вважає, що ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_8 та вони постійно спілкуються з ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_3. За весь час знайомства він жодного разу не бачив і чув про те, що ОСОБА_2 якимось чином приймає участь у вихованні та житті своєї доньки.

З висновку служби у справах дітей Сумської міської ради від 14 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не приймає, її життям не цікавиться, з його поведінки перспективи щодо зміни його ставлення до подальшої долі дитини не вбачаються (а. с. 37-38).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У п. 18 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до статті 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У відповідності з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У відповідності з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

З огляду на положення ч. ч. 1, 3 ст. 12 вказаного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про охорону дитинства діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 8 вказаної Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У преамбулі Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

Статтею 2 названого Закону передбачено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України Про виконавче провадження , іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 17 вищеназваного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 цього Закону міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Європейський суд з прав людини у справі Савіни проти України (рішення від 18 грудня 2008 року, яке є остаточним) постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції.

У рішенні йдеться про те, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не згідно із законом , не відповідає законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві .

У названому рішенні, зокрема, констатується, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

З огляду на положення ч. ч. 4 - 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вищевказаний висновок служби у справах дітей Сумської міської ради, яким визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, не містить мотивів відносно того, яким чином таке втручання в сімейне життя малолітньої дитини, буде відповідати її інтересам, і яким саме інтересам, чи позитивно вплине на дитину розлучення з батьком та відсутність з його боку піклування про дитину в майбутньому. Крім того, надаючи такий висновок, служба з батьком дитини не спілкувалась взагалі і свій висновок зробила лише зі слів позивача та її рідних.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Суд вважає, що позивачем не надано суду достатніх доказів для позбавлення відповідача батьківських прав.

Але те, що ОСОБА_2 належним чином не цікавиться успіхами дитини у навчанні, рідко спілкується з нею, недостатньо матеріально забезпечує її, суд розцінює, як недбале ставлення з боку відповідача до виконання своїх обов'язків по вихованню малолітньої доньки.

Тому, враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що буде відповідати і положенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, щодо можливості втручання у приватне і сімейне життя відповідача, яке є необхідним у демократичному суспільстві. При цьому суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та покласти на службу у справах дітей Сумської міської ради, так як дитина мешкає в м. Суми, та службу у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, так як відповідач проживає в с. Черванівка Білопільського району Сумської області, контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо виховання та утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що буде відповідати положенню, закріпленому в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав № 3 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, треті особи: служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, код ЄДРПОУ 33953176, місце знаходження: 41800, Сумська область, місто Білопілля, вулиця Старопутивльська, будинок 35, служба у справах дітей Сумської міської ради Сумської області, код ЄДРПОУ 34743343, місце знаходження: 40034, місто Суми, вулиця Харківська, будинок, 35 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покласти на службу у справах дітей Сумської міської ради та службу у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повний текст рішення виготовлений 15 березня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя