Рішення

від 07.03.2018 по справі 904/9800/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018м. ДніпроСправа № 904/9800/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Якубович А.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП", 03055, м. Київ, вул. Шулявська, 10/12-Д; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 52-А, офіс 147.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНІЛ", 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 37.

про стягнення 164233,02 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квініл" про стягнення заборгованості у розмірі 119577,14 грн., відсотків річних 5180,53 грн., інфляційних збитків у розмірі 24007,59 грн., пені у розмірі 3510,05 грн., штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання у розмірі 11957,71 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №240-15Д від 31.03.2015 року в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 20.12.2017 року, 15.01.2018 року, 20.02.2018 року та 07.03.2018 року не з'явився.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

31 березня 2015 року між Товариство з обмеженою відповідальністю ВІТІС ГРУП та Товариством з обмеженою відповідальністю КВІНІЛ було укладено Договір поставки №240-15Д, за умовами якого Позивач зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцеві замовлений товар, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його.

Постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність замовлений товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплачувати його у порядку, визначеному умовами цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п. 4.2. Договору, термін сплати 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 4.3. зобов'язання Покупця (Відповідача) по оплаті поставленого товару вважаються виконаними після зарахування коштів на рахунок Постачальника (Позивача) чи коштів у касу останнього.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 148126,34 грн., що підтверджується видатковими накладними: №155240 від 11.12.2015 року на суму 33701,22 грн., №155301 від 14.12.2015 року на суму 2923,92 грн., №155795 від 22.12.2015 року на суму 7481,04 грн., №156044 від 25.12.2015 року на суму 3898,56 грн., №156045 від 25.12.2015 року на суму 6929,01 грн., №156148 від 28.12.2015 року на суму 3145,20 грн., №156149 від 28.12.2015 року на суму 8692,80 грн., №156150 від 28.12.2015 року на суму 18092,20 грн., №62 від 06.01.2016 року на суму 4267,38 грн., №156625 від 29.01.2016 року на суму 3429,69 грн., №159872 від 19.04.2016 року на суму 10639,02 грн., №160355 від 29.04.2016 року на суму 8562,12 грн., №160577 від 05.05.2016 року на суму 9441,96 грн., №167550 від 04.10.2016 року на суму 4603,61 грн., №168872 від 01.11.2016 року на суму 7475,51 грн., №171523 від 20.12.2016 року на суму 7652,47 грн., №573 від 20.01.2017 року на суму 7190,63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи частково товар був повернутий на загальну суму 28549,20 грн., що підтверджується накладними на повернення товару від покупця: №111 від 01.04.2016 року на суму 2916,00 грн., №106 від 01.04.2016 року на суму 2347,05 грн., №109 від 01.04.2016 року на суму 6954,24 грн., №108 від 01.04.2016 року на суму 5847,84 грн., №107 від 01.04.2016 року на суму 1137,96 грн.

В порушення умов договору відповідачем належним чином і у повному обсязі не виконані взяті на себе зобов'язання, в результаті чого залишається не оплачений товар у сумі 119577,14 грн.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 119577,14 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншими подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у разі затримки оплати за отриманий товар, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 549 ЦК України зазначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перерахувавши у пошуковій системі «Законодавство» заявлену до стягнення позивачем суму пені в загальному розмірі 3510,05 грн. за накладною №ВИ000167550 за період з 04.12.2016 року по 01.06.2017 року, за накладною №ВИ000168872 за період з 01.01.2017 року по 29.06.2017 року, за накладною №ВИ000171523 за період з 19.02.2017 року по 06.07.2017 року, за накладною №ВИ000000573 за період з 22.03.2017 року по 17.09.2017 року, суд вирішив її обґрунтованою та такою що підлягає до стягнення.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, Сторона, що не виконує належним чином умови договору, зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаного або виконаного неналежним чином зобов 'язання.

Позивач просить стягнути суму 10% штрафу в розмірі 11957,71 грн., яку суд вважає обґрунтованою та такою що підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Перерахувавши у пошуковій системі «Законодавство» заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних витрат за період з березня 2016 року по жовтень 2017 року в розмірі 24007,59 грн. та розмір 3% річних за період з 10.02.2016 року по 15.11.2017 року в сумі 5180,53 грн. суд вирішив їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНІЛ" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 37, код ЄДРПОУ 39626650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 10/12-Д, код ЄДРПОУ 36126345) основну заборгованість в сумі 119577,14 грн., 3% річних в сумі 5180,53 грн., інфляційні збитки в розмірі 24007,59 грн., пеню в сумі 3510,05 грн., штраф 10% в сумі 11957,71 грн., судовий збір в розмірі 2463,50 грн., про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.03.2018 року.

Суддя ОСОБА_1