Рішення
від 06.03.2018 по справі 910/23515/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018Справа № 910/23515/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Системс", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 150 000,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Цермолонський І.М. (представник за довіреністю № 1/1 від 01.01.2018р.);

від відповідача: Палійчук В.О. (представник за довіреністю № 3981 від 30.10.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Системс" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми завданих збитків в результаті псування орендованого за Договором ПЗ/Л-13896/НЮ від 30.04.2013р. обладнання в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки відповідача, що стала наслідком псування орендованого майна, а враховуючи значний період його експлуатації, на думку відповідача, вказане майно зіпсувалось внаслідок його зношення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2018р.

В підготовчому засіданні 08.02.2018р. судом оголошено перерву до 06.03.2018р.

За письмовою згодою обох сторін на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, 06.03.2018р. закінчено підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті у той самий день, про що оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 06.03.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечував.

В судовому засіданні 06 березня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 року між позивачем (Орендодавець) та Державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Орендар) укладено Договір №ПЗ/Л-13896/НЮ (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне володіння та користування обладнання, а також зобов'язався сплачувати орендну плату.

Найменування: гігієнічні ободи для унітазів зі змінним покриттям (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору передача майна,що орендується, в оренду здійснюється за актом передачі-приймання, який підписується Сторонами (або уповноваженими фахівцями Сторін) і скріплюється печатками.

Кожна одиниця орендованого майна має свій індивідуальний номер, який зазначається у акті приймання - передачі орендованого майна (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору за оренду майна Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 0,042 коп. за одну штуку на місяць, в т.ч. ПДВ. Загальна сума по договору 579 грн. 60 коп. в т.ч. ПДВ (згідно з Додатком №1 до даного договору).

У п. 7.1. Договору визначено, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується Орендодавцю за відповідним актом передачі-приймання, який підписується Сторонами (або уповноваженими фахівцями Сторін) і скріплюється печатками.

Майно, що орендується повинно бути передано Орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу (п. 6.2. Договору).

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що в разі псування або знищення майна з вини Орендаря, що буде належним чином підтверджено, останній сплачує Орендодавцю вартість орендованого обладнання в розмірі 2500 грн. 00 коп. за одну одиницю обладнання на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п. 10.1. Договору).

Згідно з п. 8.4. Договору сторони домовились, що даний Договір може бути достроково припинено при умові повідомлення за 20 календарних днів до бажаної дати припинення договору.

В Додатку № 1 до Договору сторони виклали розрахунок по оренді гігієнічних ободів для унітазів зі змінним покриттям, а в Додатку № 2 - Протокол погодження договірної ціни по оренді обладнання - 579,60 грн. в т. ч. ПДВ.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв майно за договором: гігієнічні ободи для унітазів зі змінним покриттям, у комплект одного сидіння входить: сидіння, акумулятор, зарядний пристрій, кріплення до унітазу, стан майна на момент передачі - нове обладнання, кількість майна - 132 шт. з серійними номерами, вказаними в акті, додатково 132 акумуляторні батареї та гігієнічні ободи для унітазів зі змінним покриттям, у комплект одного сидіння входить: сидіння, акумулятор, зарядний пристрій, кріплення до унітазу, кількість майна - 89 шт. з серійними номерами, вказаними в акті, додатково 89 акумуляторні батареї, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна від 30.04.2013р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2013 року до Договору Сторони виклали п. 4.2. в новій редакції: "Загальна сума по договору 1159 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ (згідно з Додатком №1 до даного договору), а також погодили розрахунок по оренді гігієнічних ободів для унітазів зі змінним покриттям (Додаток № 1 до Договору) та Додаток № 2 - Протокол погодження договірної ціни по оренді обладнання - 1159,20 грн. в т. ч. ПДВ, п. 10.1. Договору викладено в новій редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014 р.".

Додатковою угодою №2 від 25.05.2015 року до Договору Сторони виклали п.4.2. в новій редакції: "Загальна сума по договору 1573 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ (згідно з Додатком №1 до даного договору), а також погодили розрахунок по оренді гігієнічних ободів для унітазів зі змінним покриттям (Додаток № 1 до Договору) та Додаток № 2 - Протокол погодження договірної ціни по оренді обладнання - 1573,20 грн. в т. ч. ПДВ, п. 10.1. Договору викладено в новій редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015р.".

В Додатковій угоді № 3 до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди застосовувати її до правовідносин, які склались між сторонами з 01.12.2015р., сторонами у розділі Договору Юридичні адреси, банківські реквізити реквізити замовника викладено в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендарем було повернуто, а Орендодавцем в свою чергу було прийнято з оренди майно у кількості 29 шт., без АКБ, кріплення в неробочому стані.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ним було неодноразово направлено на адресу відповідача листи (зокрема лист без номеру від 15.08.2017р.) про розірвання договору та повернення орендованого обладнання.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту передачі-приймання (повернення гігієнічних сидінь для унітазів зі змінним покриттям) від 21.09.2017р. відповідачем повернуто, а позивачем прийнято майно: гігієнічні сидіння для унітазів зі змінним покриття, в комплектацію входить: сенсор, акумулятор, зарядний пристрій, кріплення в кількості 190 штук, з яких у справному стані з урахуванням зносу - 130 шт., у зіпсовано стані - 60 шт.

Також з акту передачі-приймання (повернення гігієнічних сидінь для унітазів зі змінним покриттям) від 09.10.2017р. вбачається, що відповідачем повернуто, а позивачем прийнято майно: гігієнічні сидіння для унітазів зі змінним покриття, в комплектацію входить: сенсор, акумулятор, зарядний пристрій, кріплення в кількості 2 шт., у справному стані з урахуванням зносу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача суми завданих внаслідок псування орендованого майна збитків в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на відсутність протиправної поведінки у завданні збитків позивачеві, що стала наслідком псування орендованого майна, а враховуючи значний період його експлуатації, на думку відповідача, вказане майно зіпсувалось внаслідок його зношення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв майно за договором: гігієнічні ободи для унітазів зі змінним покриттям, у комплект одного сидіння входить: сидіння, акумулятор, зарядний пристрій, кріплення до унітазу, стан майна на момент передачі - нове обладнання, кількість майна - 132 шт. з серійними номерами, вказаними в акті, додатково 132 акумуляторні батареї та гігієнічні ободи для унітазів зі змінним покриттям, у комплект одного сидіння входить: сидіння, акумулятор, зарядний пристрій, кріплення до унітазу, кількість майна - 89 шт. з серійними номерами, вказаними в акті, додатково 89 акумуляторні батареї, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна від 30.04.2013р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Суд зазначає, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що залишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що в разі псування або знищення майна з вини Орендаря, що буде належним чином підтверджено, останній сплачує Орендодавцю вартість орендованого обладнання в розмірі 2500 грн. 00 коп. за одну одиницю обладнання на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено факт неналежного виконання Орендарем його зобов'язання з повернення майна з оренди у належному стані.

За таких підстав, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з повернення майна з оренди у передбаченому Договором оренди порядку, позивач має право на відшкодування завданих збитків у зв'язку з неповерненням обладнання: гігієнічних ободів для унітазів зі змінним покриттям у кількості 60 штук. При здійсненні розрахунку завданих збитків суд враховує п. 8.3. Договору, а тому розмір завданих збитків становить 150 000 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. * 60 штук).

Судом відхилено як необґрунтовані посилання відповідача на відсутність протиправної поведінки у завданні збитків позивачеві, оскільки за змістом ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами чинного законодавства кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Повернення орендованого у позивача обладнання у зіпсованому стані у кількості 60 шт. підтверджено самим відповідачем в акті передачі-приймання (повернення гігієнічних сидінь для унітазів зі змінним покриттям) від 21.09.2017р., що за умовами п. 8.3. Договору зумовлює відшкодування останнім на користь позивача вартості зіпсованого обладнання.

При цьому, доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві відповідачем суду не надано.

Як і не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на те, псування орендованого майна відбулось внаслідок його зношення, оскільки, як вказано у актах передачі-приймання (повернення гігієнічних сидінь для унітазів зі змінним покриттям) від 21.09.2017р. та від 09.10.2017р. частину майна (загалом 132 шт.) було повернуто відповідачем у справному стані з урахуванням норм зносу, натомість, як вказувалось вище, частину майна повернуто у зіпсованому стані, підстав для застосування у даному випадку ч. 3 ст. 779 Цивільного кодексу України судом не вбачається.

Судом також встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця", яке є стороною договору.

Як вбачається із положень вищенаведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" реорганізовуються шляхом злиття.

Законом N 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Зазначений Закон містить такі положення.

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

За таких підстав, належним відповідачем у даній справі є саме Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/23515/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума завданих збитків в результаті псування орендованого обладнання в розмірі 150 000,00 грн.

Судовій збір в розмірі 2 250,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Системс" (ідентифікаційний код 36300959, адреса: 02154, м. Київ, Русанівська Набережна, буд. 4) 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) суми завданих збитків та 2 250,00 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.03.2018р.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення06.03.2018
Оприлюднено17.03.2018
Номер документу72760674
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/23515/17

Рішення від 06.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Рішення від 06.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 15.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні