Рішення

від 16.03.2018 по справі 910/22070/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2018Справа № 910/22070/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛИК-КОМПАНІ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "Цезар"

про стягнення 27 812,52 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Малик-Компані" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "Цезар" про стягнення 27 812,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 03.11.2015 р. укладено договір поставки № 3/11-1.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу товар на суму 84 000,00 грн.

Проте, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 71 000,00 грн.

Станом на 10.10.2017 р. заборгованість становить 13 000,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 000,00 грн., штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості згідно п.8.2 договору на загальну суму 2 600,00 грн., індекс інфляції в розмірі 3 120,10 грн., 3 % річних в розмірі 772,91 грн., пеню в розмірі 8 319,51 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 232.01.2018 р.

У судове засідання 23.01.2018 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.12.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 12.12.2017 р.

15.12.2017 р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки у даній справі ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не є складною, суд приходить до висновку, що її розгляд має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження .

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2018 р. постановлено, що справу № 910/22070/17 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався наданим йому законом правом подати відзив на позов та 23.02.2018 р. до канцелярії суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову, просив суд в позові відмовити.

Також у зазначеному відзиві просить витребувати оригінали накладних та договору та призначити судову почеркознавчу експертизу.

Суд відмовив у задоволенні даних клопотань, у зв'язку із необґрунтованістю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.11.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛИК-КОМПАНІ" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "Цезар" (покупець) укладено договір № 3/11-1.

Відповідно до п.1.1 договору, у відповідності до умов визначених даним договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця - товар, асортимент, кількість, строк придатності на момент поставки та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, протягом строку його дії, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, цього договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 3.2. договору, постачальник зобов'язаний нести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця поставки згідно цього договору; поставити покупцю товару належної кількості та якості; надати з товаром необхідні супровідні документи.

Згідно з п. 3.3. договору, покупець зобов'язаний, прийняти від постачальника товар належної кількості і якості; надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на представника, підписану видаткову накладну на підтвердження отримання товару; оплатити товар в порядку та строки, визначені цим договором.

Пунктом 4..1 договору передбачено, що товар відвантажується покупцю на умовах DDP за рахунок постачальника згідно з ІНКОТЕРМС 2010 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2010 р.). товар вважається поставленим з моменту передачі його в розпорядження покупцю.

Право власності на товар та всі ризики щодо його пошкодження або втрати переходять від постачальника до покупця в момент отримання товару у перевізника (п. 4.3.).

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на товар, що поставляється, встановлюється в національній валюті України, зазначається у заявці до цього договору, та зазначаються у видаткових накладних на відпуск кожної партії, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.3. договору, загальна сума договору визначається, як сума вартості всіх партій товару, які були поставлені за даним договором, протягом усього терміну його дії.

Пунктом п. 5.4. договору встановлено, що оплата товару здійснюється в національній валюті на умовах відстрочення платежу терміном 21 календарних днів від дня поставки.

Оплата за поставлений товар вважається здійсненою з дати надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 5.8.).

Згідно з п.9.2 договору, цей договір набирає чинності моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 р., а в частині розрахунків - до повного виконання умов договору.

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 84 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме:

- № 3 від 22.01.2016 р. на суму 21 000,00 грн.,

- № 97 від 30.12.2015 р. на суму 63 000,00 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.5.1 договору, розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати 100% вартості товару на розрахунковий рахунок (або готівкову касу) продавця.

Як зазначено позивачем, відповідач здійснив частковий розрахунок за товар на загальну суму 71 000.00 грн.

На підтвердження вищезазначеного в матеріалах справи наявні банківські виписки із посиланнями на номери рахунків, що співпадають із номерами видаткових накладних, а саме:

- від 30.12.2015 р. на суму 5000,00 грн.,

- від 21.01.2016 р. на суму 21 000,00 грн.,

- від 27.01.2016 р. на суму 20 000,00 грн.,

- від 01.03.2016 р. на суму 10 000,40 грн.,

- від 15.03.2016 р. на суму 5000,00 грн.

- від 11.04.2016 р. на суму 5000,00 грн.,

- від 13.06.2016 р. на суму 5000,00 грн.

Будь-яких інших доказів оплати по договору за оспорюваний період матеріали справи не містять.

У відзиві на позовну заяву вих. № 01-23/02.2018 р. відповідач зазначає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем надано неналежним чином завірені копії документів.

Суд не приймає доводи зазначені вище оскільки відповідач схвалив своїми діями правочин, а саме частково оплачував товар, отриманий за видатковими накладними.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 13 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п.8.2 договору штраф в розмірі 2 600,00 грн. та пеню в сумі 8 319,51 грн.

Відповідно до п.6.3. договору, за невчасну або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує постачальнику: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку; штраф на користь постачальника користування чужими коштами у розмірі 20 (двадцяти відсотків) від простроченої суми оплати.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 13000 21.01.2016 - 28.01.2016 8 22.0000 % 0.120 %* 125,03 13000 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 546,99 13000 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 765,79 13000 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 472,40 13000 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 358,03 13000 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 410,25 13000 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 539,54 13000 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 447,54 13000 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 417,70 13000 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 487,32 13000 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 339,07 13000 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 428,82 13000 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 388,93 13000 26.05.2017 - 06.07.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 373.97 13000 07.07.2017 - 03.08.2017 28 12.5000 % 0.068 %* 249,32 13000 04.08.2017 - 14.09.2017 42 12.5000 % 0.068 %* 373,97 13000 15.09.2017 - 23.10.2017 39 12.5000 % 0.068 %* 347,26 Всього 7 071,94 грн. Суд погоджується з розрахунками штрафу в розмірі 2 600,00 грн., а вимога позивача щодо стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 7 071,94 грн.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 772,91 грн. та індексу інфляції в розмірі 3 120,10 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 13000 21.01.2016 - 23.10.2017 642 3 % 685.97 Вимога позивача щодо стягнення 3 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 685,97 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 21.01.2016 - 23.10.2017 13000 1.242 3 147,23 Однак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 3 120,10 грн. за розрахунком позивача, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промисловий дім "Цезар" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 402, ідентифікаційний код 38824593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Малик-компані" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 15, кв. 107, код ЄДРПОУ 3507840) основний борг в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 7 071 (сім тисяч сімдесят одну) грн. 94 коп., 3 % річних в розмірі 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 97 грн., індекс інфляції в розмірі 3 120 (три тисячі сто двадцять) грн. 10 коп. та судовий збір в розмірі 1 523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий