Рішення

від 13.03.2018 по справі 914/163/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018р. справа №914/163/18

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Струк Н.Р., розглянув матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла , с. Підгайці Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс , с. Давидів Львівська область

про: стягнення 121 511,55 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник

Суть спору. На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла до Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс про стягнення 121 511,55 грн. заборгованості, з яких 113 184,00 грн. основного боргу, 5 581,67 грн. пені, 2 150,50 грн. інфляційних втрат та 595,38 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.02.2018 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду від 27.02.2018р.

27.02.2018р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 716,71 грн. пені, 3 848,26 грн. інфляційних втрат та 893,07 грн. 3% річних.

В судове засідання 13.03.2018р. позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, однак подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі позивача.

Представник відповідача заперечив проти прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог з підстав подання такої після першого судового засідання у спрощеному провадженні в порушення п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України.

За результатами розгляду заяви позивача та заперечень відповідача, суд дійшов висновку прийняти її та здійснювати подальший розгляд справи по суті з урахуванням збільшених позовних вимог. Так, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до правил обчислення процесуальних строків, в тому числі й щодо вчинення окремих процесуальних дій, передбачених главою 6 ГПК України, позивач відправив вказану заяву до початку першого судового засідання по розгляду справи по суті. Зокрема, про таке свідчить відбиток штемпеля на конверті про відправку 21.02.2018р., при цьому перше судове засідання було призначене на 27.02.2018р. В той же час, тривалість поштового перебігу заяви позивача жодним чином не впливає на порушення процесуальних строків.

Так, в судовому засіданні 13.03.2018р. відповідач заперечував вимоги позивача з підстав викладених у письмовому відзиві. Крім того, відповідач просив суд при прийнятті рішення у даній справі зменшити розмір нарахованої позивачем та підлягаючої до стягнення пені до 1000 грн.

Розглянувши спір між сторонами в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до особливостей передбачених главою 10 ГПК України, судом з'ясовано наступне:

13.11.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю Авіла (позивачем) та товариство з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс (відповідачем) було укладено договір одноразової поставки №1311/117. За умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу 23 т. пшениці, а останній - прийняти та оплатити товар у строки передбачені в договорі.

На виконання вказаного договору позивач, 14.11.2017р. поставив відповідачу товар у кількості 23,58 т. загальною вартістю 113 184.00 грн., про що свідчить видаткова накладна №532 та товарно-транспортна накладна №Р532.

Відповідно до п. 7 договору, оплата товару здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Як стверджує позивач, відповідачем, всупереч умовам договору, не було здійснено оплати за товар в повному обсязі. Це стало підставою для звернення до суду про стягнення з відповідача 113 184,00 грн. основного боргу.

Крім того, у зв'язку з порушенням строків оплати за товар, позивачем нараховано відповідачу до стягнення 8 716,71 грн. пені, 3 848,26 грн. інфляційних втрат та 893,07 грн. 3% річних.

У своєму відзиві на позов відповідач не заперечував проти основної заборгованості, однак не погоджувався із розмірами штрафних санкцій і додаткових нарахувань та надав суду їх контррозрахунок.

Розглянувши матеріали справи та подані докази, суд при прийнятті рішення виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору від 13.11.2017 року, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідною видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, копії яких долучено до матеріалів справи, на загальну суму 113 184,00 грн. Накладні підписані сторонами без зауважень та застережень.

Ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Стаття 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 7 договору, оплата товару здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Як підтверджується матеріалами справи та поданими доказами, відповідач не здійснив оплати за поставлений товар. Жодних документально підтверджених доказів, які свідчили б, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання суду не надано. Більше того, у своєму відзиві відповідач підтвердив несплату.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 113 184,00 грн. позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10. договору сторони визначили, що у випадку прострочення терміну оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у відповідності до вищенаведених норм, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач нарахував відповідачу 8716,71 грн. пені, 893,07 грн. 3% річних та 3848,26 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши правильність таких нарахувань та вихідних даних, строку прострочення по оплаті, суд констатує, що суми пені та 3% розраховані вірно та підлягають до задоволення у заявлених розмірах.

Натомість, вимога щодо стягнення з відповідача 3848,26 грн. інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Так, як вбачається із розрахунку позивача, на суму основного боргу відповідач здійснив нарахування інфляційних втрат за листопад-грудень 2017р. та січень 2018р. В той же час, відповідно до правил нарахування інфляційних втрат та, зокрема, Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Відтак, згідно матеріалів справи, оскільки початком періоду прострочення є 18 листопада 2017р., то відповідно розрахунок інфляційних нарахувань повинен бути здійснений за таких умов починаючи з грудня 2017р., а не з листопада, як це зазначив позивач.

З огляду на вищенаведене, за результатами перерахунку, судом встановлено, що сума інфляційних, що підлягає до задоволення становить 2 846,58 грн.

Крім того, в останньому судовому засіданні представник відповідача просив суд при прийнятті рішення у даній справі зменшити розмір нарахованої та підлягаючої до стягнення пені до 1000 грн., про що подав також і письмову заяву.

Господарський суд, розглянувши таку заяву відповідача, дійшов висновку її відхилити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як на підставу для зменшення нарахованої пені відповідач покликається на те, що між сторонами по справі склалися довготривалі господарські правовідносини, вході яких відповідач належно виконував свої зобов'язання по оплаті. Так, всього було оплачено товару позивача на суму 7 557 730,50 грн. з 7 704 621,90 грн., що на думку відповідача свідчить про високий ступінь виконання своїх зобовязань.

Однак, суд звертає увагу відповідача, що предметом розгляду по даній справі є лише правовідносини сторін за договором окремої одноразової поставки на суму 113 184,00 грн. В межах такого договору інших зобов'язань сторони не передбачили. Відтак, суд бере до уваги ступінь виконання зобов'язання лише окремого договору поставки, що є предметом спору. А як вбачається, основний борг відповідачем, як в досудовому порядку, так і в ході судового розгляду погашено (в тому числі частково) - не було.

В той же час, відповідачем не було надано жодних доказів про важкий фінансовий стан товариства чи неспроможність виконання зобовязань.

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в заяві про зменшення розміру нарахованої пені.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

В силу приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів вул. Львівська, 2А, код ЄДРПО 37278500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла (43010, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 99А, код ЄДРПО 39587863) 113 184,00 грн. основного боргу, 8 716,71 грн. пені, 893,07 грн. 3% річних, 2 846,58 грн. інфляційних втрат та 1 884,59 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс 1 001,68 грн інфляційних втрат - відмовити.

4. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс про зменшення розміру штрафних санкцій - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

В судовому засіданні 13.03.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.03.2018р.

Суддя Юркевич М. В.