Рішення

від 05.03.2018 по справі 914/2405/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2018р. Справа №914/2405/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімугер» (м. Львів)

про: стягнення 4 412,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімугер» про стягнення 4 412,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.11.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 року відкладено розгляд справи на 07.12.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2017 року відкладено розгляд справи на 19.12.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2017 року призначено підготовче засідання на 16.01.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2018 року відкладено підготовче засідання на 22.01.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 року відкладено підготовче засідання на 01.02.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 13.02.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 26.02.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2018 року розгляд справи по суті призначено на 05.03.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.11.2017 року, про відкладення розгляду справи від 29.11.2017 року, від 07.12.2017 року, від 19.12.2017 року, від 16.01.2018 року, від 22.01.2018 року, від 01.02.2018 року, від 13.02.2018 року, від 26.02.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 3437/18, повернуте на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, та розписка представника, відповідно до якої останній повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

14.12.2017 року за вх. № 42927/17 представник позивача подав клопотання.

19.01.2018 року за вх. № 1993/18 представник позивача подав клопотання.

12.02.2018 року за вх. № 4920/18 представник позивача подав клопотання.

13.02.2018 року за вх. № 367/18 представник позивача подав клопотання про продовження строків підготовчого засідання.

26.02.2018 року за вх. № 6914/18 представник позивача подав клопотання, в якому просить закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.11.2017 року, про відкладення розгляду справи від 29.11.2017 року, від 07.12.2017 року, від 19.12.2017 року, від 16.01.2018 року, від 22.01.2018 року, від 01.02.2018 року, від 13.02.2018 року, від 26.02.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 3450/18, № 6814/18, № 7717/18 повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.03.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві представник позивача зазначив, що 20 жовтня 2016 року між ПАТ Львівобленерго (перейменоване у ПрАТ Львівобленерго згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 13.04.2017 р. та відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства ) (Постачальник) та ТзОВ Сімугер (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 58767 (в подальшому - Договір).

За цим Договором, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього.

Пунктом 2.3.3 Договору зазначено, що Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , пунктом 2.3.4 Договору - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача, згідно з додатком № 7а Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії .

В порушення умов Договору, відповідачем не здійснено повної оплати за поставлену йому активну електричну енергію, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на 01.11.2017 р. по активній електроенергії становить - 758,82 грн., по реактивній електричній енергії -3586,63 грн.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , а також ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, відповідачу проведено нарахування пені в сумі 46, 46 грн.

Згідно з статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8 Додатку № 2 до Договору Порядок розрахунків , у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовленими Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Відтак, позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми в розмірі 5,55 грн., та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 15,18 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед ПрАТ Львівобленерго становить 4412,64 грн.

В позовній заяві позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сімугер (79058, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40349225) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (7926, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3586 (три тисячі вісімдесят шість) грн. 63 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 46 (сорок шість) грн. 46 коп. пені, 5 (п'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 1.1. Постанови за № 28 від 31.07.1996 р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України Про затвердження Правил користування електричною енергією (надалі - Правила), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами.

Згідно ст. 1 Закону України „Про електроенергетику", споживачами електроенергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Відповідно до ст. 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 ГК України, встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, як встановлено в ході судового розгляду справи, 20 жовтня 2016 року між ПАТ Львівобленерго (Постачальник) та ТзОВ Сімугер (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 58767 (в подальшому - Договір).

За цим Договором, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього.

Пунктом 2.3.3 Договору зазначено, що Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії , пунктом 2.3.4 Договору - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача, згідно з додатком № 7а Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії .

Однак, відповідач порушив умови Договору, останнім не здійснено повної оплати за поставлену йому активну електричну енергію, внаслідок чого, відповідно до розрахунку суми боргу, що надана позивачем, його заборгованість перед позивачем станом на 01.11.2017 р. по активній електроенергії становить - 758,82 грн., по реактивній електричній енергії -3586,63 грн.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , а також ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, відповідачу проведено нарахування пені в сумі 46, 46 грн.

Згідно з статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8 Додатку № 2 до Договору Порядок розрахунків , у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовленими Договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Відтак, позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми в розмірі 5,55 грн., та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 15,18 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем вірно здійснені розрахунки інфляційних втрат, пені та 3 % річних, а отже загальна сума заборгованості відповідача перед ПрАТ Львівобленерго становить 4412,64 грн.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімугер» про стягнення 4 412,64 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 26556 від 17.11.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сімугер (79058, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40349225) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (7926, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3586 (три тисячі вісімдесят шість) грн. 63 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 46 (сорок шість) грн. 46 коп. пені, 5 (п'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.03.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.