Рішення

від 13.03.2018 по справі 905/2956/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2018                     Справа №905/2956/17                                                   

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 13529021,

про стягнення 539861,85 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-697 від 02.11.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд”, м.Донецьк, про стягнення боргу у загальній сумі 539861,85 грн., у тому числі:

- основний борг у сумі 239052,01 грн. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р.;

- пеня у сумі 86770,11 грн. на підставі п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р.;

- три проценти річних у сумі 22455,02 грн. та інфляційні витрати у сумі 191584,71 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.12.2017р. даний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2956/17; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначене на 23.01.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 12.01.2018р.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов'язаннями листопада-грудня 2014р. та виникли підстави для нарахування 3% річних, пені, а також інфляційних витрат за зобов'язаннями січня-червня, жовтня-грудня 2014р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог, а також у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 28.02.2014р., №2 від 29.04.2014р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 31.10.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р.; витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК “Нафтогаз України”, з боку яких не підписані акти приймання-передачі; реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” через газорозподільні мережі ПАТ “Донецькміськгаз” за жовтень 2014р. (додаток №2 до договорів від 30.01.2014р. №14-45-ПР, №14-121-ТН, №14-122-ТБ), а також витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2014р. по 31.07.2017р., правоустановчі документи підприємства позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175, 193, 216-217, 230, 231, 232, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2018р. представником позивача представлено суду клопотання б/н від 23.01.2018р., до якого додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою суду від 23.01.2018р. відкладено підготовче засідання на 08.02.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 08.02.2018р., направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача та надання суду доказів такого направлення до 08.02.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечень до 08.02.2018р., направлення останніх на адресу відповідача та надання доказів такого направлення до 08.02.2018р.

Ухвалою суду від 08.02.2018р. відкладено підготовче засідання на 20.02.2018р.; визначено позивачу надати належним чином засвідчені: документи у підтвердження оплат, що відображені у розрахунку позовних вимог (банківські виписки, платіжні доручення) доданому до позовної заяви; договір на розподіл природного газу із актами наданих послуг до нього, податкові накладні на підтвердження обсягів поставки природного газу у жовтні 2014р.; встановлено строк позивачу для подання витребуваних доказів до 20.02.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 20.02.2018р., направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача та надання суду доказів такого направлення до 20.02.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечень до 20.02.2018р., направлення останніх на адресу відповідача та надання доказів такого направлення до 20.02.2018р.; повідомлено сторін про призначення справи до судового розгляду по суті 20.02.2018р. у відповідності до приписів ст.185 Господарського процесуального кодексу України; визнано явку представника позивача у судове засідання обов'язковою.

08.02.2018р. від позивача отримано клопотання, яким до матеріалів справи додано копії банківських виписок, що засвідчують оплати за договором №798/14-ТЕ-7.

20.02.2018р. представником позивача представлено суду клопотання б/н від 20.02.2018р., до якого додано у копіях: договір №14 – 121 – ТН від 30.01.2014р. на розподіл природного газу з додатками №1 “Договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ на 2014р.”, №2 “Реєстр обсягів реалізації природного газу” та додатковими угодами №1 від 05.02.2014р., №2 від 16.04.2014р., №3 від 18.04.2014р., №4 від 03.12.2014р. до нього.

Ухвалою суду від 20.02.2018р. підготовче провадження по справі №905/2956/17 визначено закритим; справу №905/2956/17 призначено до судового розгляду по суті 20.02.2018р.; повідомлено про продовження судового засідання, що відбудеться 13.03.2018р.

Представник позивача у судове засідання 13.03.2018р. не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2018р. не з'явився.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору у редакції додаткової угоди №2 від 29.04.2014р. до нього, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 975 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень – 160, лютий – 150, березень – 130, квітень – 70, травень – 25, червень – 25, липень – 25, серпень – 25, вересень – 25, жовтень – 70, листопад – 130, грудень – 140.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

За умовою п.3.4 договору, не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на газ і тарифів його транспортування Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За змістом п.5.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 28.02.2014р. до нього, до сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, встановлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (р.11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р. за січень-червень, листопад-грудень 2014р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2014р. – 134,451 тис.куб.м. на суму 176023,25 грн.;

у лютому 2014р. – 121,487 тис.куб.м. на суму 159050,78 грн.;

у березні 2014р. – 91,978 тис.куб.м. на суму 120417,60 грн.;

у квітні 2014р. – 37,841 тис.куб.м. на суму 49541,43 грн.;

у травні 2014р. – 21,449 тис.куб.м. на суму 28081,03 грн.;

у червні 2014р. – 12,614 тис.куб.м. на суму 16514,24 грн.;

у листопаді 2014р. – 93,969 тис.куб.м. на суму 123024,22 грн.;

у грудні 2014р. – 111,406 тис.куб.м. на суму 145852,74 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-червень, листопад-грудень 2014р. у загальному обсязі 625,195 тис.куб.м. на суму 818505,29 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Одночасно, як стверджує позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р., у жовтні 2014р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснило постачання Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд” природного газу в обсязі 28,768 тис. куб.м на загальну суму 37663,07 грн.

Однак, акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.10.2014р., котрим оформлено факт постачання означеної кількості природного газу підписано лише з боку позивача. Підпис Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”, як газорозподільної організації, та відповідача, як Покупця, - на даних документах відсутні.

Разом з цим, на підтвердження поставки газу у жовтні 2014р. у зазначеному обсязі позивачем надано: витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК “Нафтогаз України”, з боку яких не підписані акти приймання-передачі; реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” через газорозподільні мережі ПАТ “Донецькміськгаз” за жовтень 2014р. (додаток №2 до договорів від 30.01.2014р. №14-45-ПР, №14-121-ТН, №14-122-ТБ), договір на розподіл природного газу №14-121-ТН від 30.01.2014р.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності перелічені вище документи, поряд із умовами договору купівлі-продажу природного газу №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р., судом встановлено таке.

Договір на розподіл природного газу №14-121-ТН від 30.01.2014р. укладено між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”, як газорозподільним підприємством, та Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як замовником.

Предметом договору №14-121-ТН від 30.01.2014р. є надання газорозподільним підприємством у 2014-2015рр. замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (п.2.1 договору у редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2014р. до нього).

Згідно п.3.6 договору №14-121-ТН від 30.01.2014р. обсяг про транспортованого природного газу ГРМ (газорозподільні мережі) підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

За змістом п.4.4 договору №14-121-ТН від 30.01.2014р. обсяг протранспортнованого природного газу визначається в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку газу, визначених у додатку до договору.

На підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг (п.4.5 договору №14-121-ТН від 30.01.2014р.).

При цьому, відповідно до п.3.9 договору №14-121-ТН від 30.01.2014р. акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам замовника, протранспортованого газорозподільними трубопроводами газорозподільного підприємства, в яких зазначаються виділені планові обсяги газу споживачам замовника та фактично протранспортовані газорозподільним підприємством обсяги газу за формою, наведеною у додатку №2 до цього договору.

Як зазначалось вище, матеріали справи містять реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” через газорозподільні мережі ПАТ “Донецькміськгаз” за жовтень 2014р. (додаток №2 до договорів від 30.01.2014р. №14-45-ПР, №14-121-ТН, №14-122-ТБ), що підписаний і скріплений печатками з боку позивача та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз”.

Згідно даного реєстру ТОВ “Цивільбуд” фактично протранспортовано у жовтні 2014р. – 28,768 тис.куб.м. газу.

Виходячи з п.4.1 договору №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р. та приведені положення договору №14-121-ТН від 30.01.2014р., кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства (п.4.4 договору №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р.).

Відтак, з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об'єкта споживача НАК “Нафтогаз України”, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд”, у жовтні 2014р. – 28,768 тис.куб.м. газу.

Дослідив представлений суду акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.10.2014р., судом встановлено оформлення ним приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у жовтні 2014р. у наведеному обсязі.

Також, судом звернуто увагу на передачу газу в обсязі у межах встановленого сторонами та визначеного у п.2.1 договору №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р.

Застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕ, що є загально оприлюдненою інформацію, у жовтні 2014р. на рівні 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ – 1309,20 грн., позивачем визначено загальну вартість поставленого у цей період газу у сумі 37663,07 грн.

Доказів, що спростовують приведене суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов виноску про те, що позивачем доведено поставку відповідачу природного газу у жовтні 2014р. у обсязі 28,768 тис. куб.м на загальну суму 37663,07 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2014 року - 14.02.2014р.;

за лютий 2014 року - 14.03.2014р.;

за березень 2014 року - 14.04.2014р.;

за квітень 2014 року - 14.05.2014р.;

за травень 2014 року - 14.06.2014р.;

за червень 2014 року - 14.07.2014р.;

за жовтень 2014 року - 14.11.2014р.;

за листопад 2014 року - 14.12.2014р.;

за грудень 2014 року - 14.01.2015р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд” та розрахунок позовних вимог, позивачем враховано сплату за природний газ, спожитий у січні 2014р. у розмірі 176023,25грн., у лютому 2014р. у розмірі 159050,78грн., у березня 2014р. у розмірі 120417,60грн., у квітні 2014р. у розмірі 49541,43 грн., у травні 28081,03грн., у червні 2014р. у розмірі 16514,24 грн., у жовтні 2014р. у розмірі 37663,07 грн., у листопаді 2014р. у розмірі 29824,95 грн., виходячи з проведених відповідачем оплат, що свідчить про повне погашення зобов'язань січня-червня, жовтня 2014р. та часткове погашення зобов'язання листопада 2014р. із порушенням строків їх виконання.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем природного газу поставленого, зокрема, у листопаді-грудні 2014р. у загальній сумі 239052,01 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом листопада-грудня 2014р. відповідно до договору №798/14-ТЕ-7 від 18.12.2013р. обґрунтовані та доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 239052,01 грн.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 191584,71грн. (у межах провадження по даній справі за зобов'язанням січня 2014р. за березень 2014р., за зобов'язанням лютого 2014р. за квітень 2014р., за зобов'язанням березня 2014р. з травня 2014р. по серпень 2014р., за зобов'язанням квітня 2014р. з червня 2014р. по вересень 2014р., за зобов'язанням травня 2014р. з липня 2014р. по вересень 2014р., за зобов'язанням червня 2014р. з серпня 2014р. по вересень 2014р., за зобов'язанням жовтня 2014р. за грудень 2014р., за зобов'язанням листопада 2014р. з січня 2015р. по червень 2017р. та за зобов'язанням грудня 2014р. за період лютий 2015р.– червень 2017р., з урахуванням проведених відповідачем оплат).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, судом встановлено дійсний розмір цих вимог у сумі 182587,58 грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних 22455,02 грн. (нарахування здійснено згідно розрахунку, за зобов'язаннями січня-червня, жовтня-грудня 2014р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 22455,03 грн.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у сумі встановленій судом та 3% річних у повному обсязі у сумі, визначеній позивачем, адже з розрахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 86770,11 грн. (нарахування здійснено згідно розрахунку, за зобов'язаннями січня-червня, жовтня-грудня 2014р. з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 86361,46 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд” пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленій судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 165, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд”, м.Донецьк, про стягнення боргу у загальній сумі 539861,85 грн., у тому числі: основний борг у сумі 239052,01 грн., пеня у сумі 86770,11 грн., три проценти річних у сумі 22455,02 грн. та інфляційні витрати у сумі 191584,71 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Цивільбуд” (83050, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, провулок Орєшкова, буд.18, ЄДРПОУ 13529021, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ЄДРПОУ 20077720, банківські реквізити не вказано) 530456,07 грн., у тому числі 239052,01 грн. основного боргу, 86361,46 грн. пені, 22455,02 грн. 3% річних, 182587,58 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 7956,84 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення ухвалено у судовому засіданні 13.03.2018р.

6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

          Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2018р.

Суддя                     О.В. Кротінова