Рішення

від 06.03.2018 по справі 922/4182/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р.Справа № 922/4182/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Малинник Марії Степанівни, с. Слобідка-Мушкатівська, Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Арго", с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область про стягнення коштів за участю :

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Малинник Марія Степанівна звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаного заводу Арго" грошові кошти внаслідок невиконання грошового зобов"язання щодо оплати за надані послуги на підставі договору № 26/02/2015-1 від 26.02.2015 р. в розмірі 20792,91 грн., яка складається з суми основного боргу в сумі 15500,00 грн., пені в розмірі 2601,88 грн., інфляційних витрат в сумі 2391,65 грн. та 3% річних в розмірі 299,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2017 р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 11.01.2018 р. о 11-45 год.

Представник Відповідача в судові засідання не з"явився, але 22.01.2018 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 19.12.2017 р. він повністю погасив суму основного боргу в розмірі 15500,00 грн. шляхом перерахування даної суми на рахунок Позивача, про що свідчить платіжне доручення № 687 від 19.12.2017 р., оригінал якого надано до матеріалів справи.

В підготовче засідання, яке було призначено на 25 січня 2018 року, представник Позивача не з'явився. Підготовче засідання було відкладено на 06.03.2018 р. о 10-20 год.

22.02.2018 р. від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач зазначає, що Відповідач дійсно сплатив суму основної заборгованості через півроку з моменту отримання претензії.

Приймаючи до уваги, що під час підготовчого засідання судом вирішено всі питання та вчинено всі дії, зазначені у ч. 2 статті 182 ГПК України, з'ясувавши, що сторони надали всі наявні докази, на які вони посилаються, керуючись ч. 6 статті 183, п. 3 ч. 2 статті 185 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті відразу після закриття підготовчого провадження.

Статтею 202 ГПК України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, де частиною 1 даної статті передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено - якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

На підставі вищевикладеного, судом відкрито судове засідання по розгляду справи по суті 06.03.2018 р.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані Позивачем та Відповідачем докази, суд встановив наступне.

26.02.2015 року між ТОВ "Лікеро-горілчаним заводом "Арго" та ФОП Малинник М.С. був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 26/02/2015-1. Згідно п. 1.1. договору, Перевізник бере на себе зобов"язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно товарно-транспортної накладної) автомобільним транспортним засобом з місця відправлення до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов"язується своєчасно оплатити Перевізнику надані послуги.

24.01.2017 р. Сторони підписали заявку № М1 до договору. На виконання умов договору та заявки, ФОП Малинник М.С. надала Замовнику транспортні послуги по превезенню спирту етилового по маршруту: ДП "Укрспирт", Харківська область, Золочівський район, с. Струтин - Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова на загальну суму 19500,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 2601015 від 25.01.2017 р. та підписанням актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 26.01.2017 р.

Замовник провів часткову оплату за надані транспортні послуги згідно договору та провів оплату на суму 4000,00 грн., що підтьверджується платіжними дорученнями № 179 від 23.02.2017 р., чим порушив п. 5.2. договору. Так, оплата виконаних Перевізником за фактично виконаний обсяг наданих послуг в термін, не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання підтвердження про доставку вантажу до місця призначення у вигляді товарно-транспортної накладної.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 539 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов"язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджуєтьс складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами статутами). Договір перевезення вантажу носить публічний характер, однак за умови дотримання вимог, які випливають зі змісту ст. 195 Цивільного кодексу України.

У відповідності із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння зміна умов договору не допускається.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконані або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов"язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач направив Відповідачу претензію про повернення боргу від 09.06.2017 р. № 09/06/17-1 щодо сплати боргу, яка була залишена без задоволення.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неутойкою (штрафом, пенею) є грошова суам або інше майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов"язання.

П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову оплату Відповідачем суми основного боргу в розмірі 15500,00 грн., суд закриває провадження по справі в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 2601,88 грн., інфляційних витрат в сумі 2391,65 грн. та 3% річних в розмірі 299,38 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 233 ГК України, 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаного заводу Арго" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 43, код ЄДРПОУ 21198294, п/р 26008001000465 в ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", м. Харків, МФО 300506) на користь Фізичної особи-підприємця Малинник Марії Степанівни (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в КБ "Приватбанк", м. Борщів, МФО 338783) пеню в розмірі 2601,88 грн., інфляційні витрати в сумі 2391,65 грн., 3% річних в розмірі 299,38 грн. та судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15500,00 грн. - провадження по справі закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.03.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст .ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.П. Жигалкін