Рішення

від 14.03.2018 по справі 922/279/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р.Справа № 922/279/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Оріон", м. Харків

про стягнення 47634,44 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Азотфострейд" 07.02.2018 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ «ПК "Оріон» коштів у розмірі 57723,44 грн. Відповідно позовної заяви ціна позову складається з 40320,00 грн. переплачених грошових коштів, 534,00 грн. - 3% річних, 4818,41 грн. - подвійної облікової ставки НБУ, 2052,03 грн. - інфляційних втрат, 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки у повному обсязі товару, обумовленого сторонами у рахунку на оплату № 32, виставленого відповідачем 19.07.2017 р. та на виконання якого позивачем перераховані грошові кошти у загальному розмірі 55320,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2018 р.1. постановлено прийняти позовну заяву ТОВ "Азотфострейд" до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/279/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання від сторін, в порядку ч.5 ст.252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

З урахуванням приписів ст. 251-252 ГПК України, відповідачеві було встановлено строк у 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем ухвала про відкриття провадження у справі була отримана 15.02.2018 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення. Таким чином п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов сплив 03.03.2018 р.

Відповідачем будь-яких доказів або заяв по суті спору до матеріалів справи станом на 14.03.2018 р. не надано.

Відтак суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.06.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «ПК "Оріон» виставлено рахунок на оплату № 32 на оплату товару (частин маслопреса) на загальну суму 55320,00 грн., в т.ч. ПДВ 9220,00грн., в графі покупець якого зазначено ТОВ "Азотфострейд", код 35579031.

В свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" здійснено оплату грошових коштів згідно рахунку № 32 від 19.06.2017 на загальну суму 55320,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії платіжних доручень № 986 від 24.07.2017 р. та № 992 від 25.07.2017 р. (т. I, арк. с. 28-29).

22.08.2017 відповідачем на підставі видаткової накладної № 32 передано позивачу частину обумовленого товару на загальну суму 15 000,00 грн., в т.ч. 2500,00 ПДВ (т. I, арк. с. 30)

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, а саме не поставив товар (планка зеерна) на суму 40320,00 грн., обумовлений сторонами та вказаний у рахунку на оплату № 32, виставленому відповідачем, та за який отримано передплату у повному обсязі.

Доказів поставки товару на спірну суму або повернення вказаних коштів відповідачем суду не надано.

22.08.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення попередньої оплати у розмірі 40 320,00 грн., отриманої представником відповідача того ж дня особисто. (т. I, арк. с. 31).

Проте, відповідач відповіді на лист не надав, товар не поставив, грошові кошти в розмірі 40320,00 грн. не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача попередньої оплати у розмір 40320,00 грн. на яку позивачем нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за період з 28.08.2017 р. по 05.02.2018 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.

При цьому, позивачем доведено, що ним було перераховано відповідачу 100% попередньої оплати в розмірі 55320,00 грн. на підставі рахунка-фактури № 32 від 19.06.2017, що підтверджується платіжними дорученнями № 986 від 24.07.2017 р. та № 992 від 25.07.2017 р.

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати ТОВ "Азотфострейд" товару на суму 55320,00 грн., виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань, а саме поставив товар не у повному обсязі, та не повернув позивачу сплачену попередню оплату в розмірі 40320,00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повернення попередньої оплати або доказів поставки товару не надав, - позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 40320,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4817,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 2052,03 грн. та 3% річних у розмірі 534,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, враховуючи правовідносини, що склались між сторонами, обов'язок відповідача був поставити товар, а отже вимога про стягнення суми попередньої оплати не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні положень ч. 1 ст. 509 та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно застосування позивачем статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №3-30гс13 від 15.10.2013 та № 3-90гс14 від 16.09.2014.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4817,41 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчитяється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

За таких підстав, керуючись приписами статті 547 ЦК України, та враховуючи, що договірними зобов'язаннями сторін не передбачено нарахування пені, в позові про стягнення 4817,41 грн. пені суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката ОСОБА_1, з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Оріон", про що було укладено відповідний договір № 12/09 від 12.09.2018 про надання правової допомоги.

Факт надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_1 підтверджується наявним в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1528 від 20.10.2017 р. коштів у розмірі 10000, 00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з останнього на користь позивача 8445,57 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Оріон" (61022, АДРЕСА_1; ідент. код 31939708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, АДРЕСА_2; ідент. код 35579031) 40320,00 грн. попередньої оплати, 1488,11 грн. судового збору та 8445,57 грн. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Харківського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_2