Рішення

від 13.03.2018 по справі 923/40/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Справа № 923/40/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Прокурора-Першого заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м.Херсон

до : Приватного підприємства "Жилсервісс", м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 68 850,15 грн. за договором оренди комунального майна

за участю прокурора Федоренко О. Б.

представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Прокурор-Перший заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Жилсервісс" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 68 850,15 грн. за договором оренди комунального майна № 1738 від 05.05.2015 року, на підставі ст.131 1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", статей 610, 611, 785 ЦК України, статей 284, 286, 291 ГК України, статей 4, 53, 55, 162, 171 ГПК України.

Прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою про відкриття провадження по справі явка в судове засідання сторін не визнавалась обов'язковою.

Управління комунальної власності Херсонської міської ради належним чином повідомлене про час та дату судового засідання, - в судове засідання не прибуло.

Приватне підприємство "Жилсервісс" (відповідач) ухвалу про відкриття провадження по справі отримав 10.02.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.38), відзив на позов не надав, в судове засідання не прибув. 13.03.2018 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника прокуратури, суд

в с т а н о в и в:

Між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (далі - орендодавець) та Приватним підприємством Жилсервісс (далі - орендар) 05.05.2015 року укладено договір №1738 оренди комунального майна (далі - договір) - нежитлові приміщення першого поверху будівлі №4-а по вул. Патона, загальною площею 141,2 кв.м. Відповідно до акту прийому-передачі від 05.05.2015 року управлінням комунальної власності Херсонської міської ради передано ПП Жилсервісс комунальне майно за вказаним договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 № 499 та і становить 51889,16 грн. без врахування ПДВ на рік.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата становить 4324,10 грн. за базовий місяць оренди (квітень 2015) і згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 № 490 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р\р 37115004006900 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37465469 не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Крім того, відповідно до п. 5.2 договору № 1738 орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення вищевказаних вимог ПП Жилсервісс як орендар вищевказаного майна, обов'язку щодо сплати орендної плати за вказаним договором не виконало.

Відповідно до розрахунку позивача за договором заборгованість по орендній платі за період з 25.03.2017 по 16.01.2018 складає 47152,85 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору № 1738 орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення платежу.

Згідно із розрахунком, проведеним позивачем, пеня складає 18697,30 грн.

Згідно п. 8.2 договору орендар має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок неналежного використання або невиконання умов цього договору.

Управлінням комунальної власності 26.12.2017 за № 2575-19 спрямовано на адресу відповідача лист про необхідність сплати боргу за користування комунальним майном. Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за користування майном не сплачено, відповідь на лист - пропозицію не надійшла.

Разом з тим, згідно п. 10.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Спори, що виникають у ході виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник), зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням ПП Жилсервісс обов'язку із сплати орендної плати за використання орендованого майна, що є істотною умовою договору, за договором оренди № 1738 утворено заборгованість за період з 25.03.2017 по 16.01.2018 на загальну суму 65850,15 грн., з яких47152,85 грн. - сума основного боргу 18697,30 грн. - пеня.

Відповідно до ст. 131і Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенція якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч. ч. З, 4 ст. 53 цього Кодексу, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України N 452/97-ВР , набрала чинності для України 01.01.1998 ) Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19. 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідно до ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад, кожне порушення закону та незаконне відчуження об'єкту комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади міста, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності міста та держави в цілому.

Згідно ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Положеннями ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних рад належать здійснення контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Так, Херсонською міською радою, з метою реалізації правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста, утворено структурний підрозділ з правами юридичної особи - управління комунальної власності Херсонської міської ради, яка є її виконавчим органам у сфері управління комунальним майном. На вказане управління покладено повноваження в тому числі і щодо передачі в оренду об'єктів комунальної власності від імені територіальної громади міста Херсон, контролю за дотриманням зобов'язань по укладеним договорам оренди комунального майна.

Порушення інтересів держави прокурор обгрунтовує тим, що ПП Жилсервісс не виконуються умови договору оренди комунального майна №1738, що тягне порушення інтересів територіальної громади м. Херсона, представником якої у вказаних правовідносинах виступає Управління комунальної власності Херсонської міської ради , недоотримання місцевим бюджетом коштів (орендної плати) за користування комунальним майном, що завдає матеріальної шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини бюджету, негативно впливає на стан фінансування видатків бюджету.

Прокурором доведено, що не зважаючи на наявну прострочену заборгованість управлінням комунальної власності Херсонської міської ради заходи щодо примусового стягнення суми заборгованості з орендної плати за користування майном територіальної громади з ПП Жилсервісс не вживалися, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру це і стало підставою для представництва Херсонською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом від 17.01.2018.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості скористатись своїм правом на судовий захист, оскільки відповідне клопотання повинно бути подано відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України в строк для подання відзиву. Враховуючи отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі 10.02.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.38), - строк для подання відзиву та відповідного клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач повинен був надати до 26.02.2018 року.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 65850,15 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати складають 1 762,00 грн. судового збору, які відповідно до ст. 129 ГПК України стягуються з відповідача на користь Прокуратури Херсонської області.

Враховуючи вищевикладені норми права, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства Жилсервісс 73000, Херсонська область, м.Херсон, вул.Патона, 4-А, код ЄДРПОУ 37959648, р/р 26007103853001, ПАТ ОСОБА_1 кредит , МФО 320702) на користь управління комунальної власності Херсонської міської ради на р\р 37115004006900 ГУДКУ Херсонської області, МФО 852010, ЄДРПОУЗ7465469 суму заборгованості у розмірі основного боргу - 47152,85 грн. та пені - 18697,30 грн., а всього 65850,15 грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства Жилсервісс 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Патона, 4-А, код ЄДРПОУ 37959648, р/р 26007103853001, ПАТ ОСОБА_1 кредит , МФО 320702) судовий збір у сумі 1762 грн. на користь Прокуратури Херсонської області (код 04851120, р/рах 35210003002291, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: КЕКВ 2800, повернення судового збору).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.03.2018

Суддя В.В.Литвинова