Постанова

від 12.03.2018 по справі 924/574/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Справа № 924/574/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення господарського суду Хмельницької області, від 20 листопада 2017 року у справі №924/574/17 (головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Грамчук І.В., суддя Муха М.Є. )

час та місце ухвалення: 20 листопада 2017 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 13:20 год; повний текст рішення складено 24 листопада 2017 року

за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Чернігів"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна"

про стягнення 75 178 грн 62 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1;

третьої особи - не з'явився.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 ГПК України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонере товариство "Страхова компанія "Універсальна" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Чернігів" (надалі - Відповідач) про стягнення збитків в сумі 75 178 грн 62 коп..

Також при розгляді даної справи, судом першої інстанції, ухвалою від 23 жовтня 2017 року (том 1; а.с. 197-198) було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Карі Україна"(надалі - ОСОБА_2 особа).

Обгрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що 26 листопада 2016 року в приміщенні магазину ОСОБА_2 особи, що знаходиться в торговельному центрі "Голівуд" за адресою: м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії 1 В, здійснювалося гасіння пожежі на другому поверсі торгівельного центру в приміщенні аніматора, що орендується Відповідачем у ТОВ "Смена". Як вказує Позивач, внаслідок гасіння пожежі було здійснено залиття магазину ОСОБА_2 особи, що підтверджується актом про залиття приміщення від 26 листопада 2016 року, підписаного представниками ТОВ "Голівуд Ленд", ОСОБА_2 особи та Відповідача. Як вказує Позивач, звітом про причину виникнення пожежі від 26 листопада 2016 року, складеним головним інспектором Чернігівського MB УДСНС України у Чернігівській області, встановлено, що в приміщенні Відповідача 25 листопада 2016 року був залишений без нагляду включений клейовий пістолет, внаслідок перегріву даного приладу сталося його плавлення, значне підвищення температури та загорання поліграфічної продукції, на якій він був залишений. Ймовірною причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів. В результаті залиття магазину ОСОБА_2 особи, згідно акту огляду майна від 26 листопада 2016 року, було пошкоджено майно (взуття), яке знаходилося в торгівельному залі магазину; розмір заподіяної шкоди складає 75 178 грн 62 коп. та визначався на підставі акту про залиття з переліком пошкодженого майна, акту огляду майна від 26 листопада 2016 року, довідки про вартість товару та розрахунку страхового відшкодування.

Також в даному позові, Позивач зауважив, що між ним та ОСОБА_2 особою було укладено договір добровільного страхування майна №2011/290/002511 від 13 червня 2016 року. Зважаючи на зібрані документи, Позивач прийняв рішення про визнання даної події страховим випадком та виплатив ОСОБА_2 особі на підставі страхового акту №26811/1 страхове відшкодування у розмірі 75 178 грн 62 коп.. Відтак, на переконання Позивача, в силу дії статті 1191 ЦК України, до нього перейшло право зворотної вимоги до Відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків.

Рішенням місцевого господарського суду від 20 листопада 2017 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що у звіті про причину виникнення пожежі від 26 листопада 2016 року, який був складений Чернігівським МВ УДСНС України у Чернігівській області за результатами перевірки причин виникнення пожежі не встановлено точної причини і джерела виникнення пожежі, а лише зроблено припущення, що причиною виникнення пожежі ймовірно є порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів, з огляду на що даний звіт не може бути безумовним доказом вини Відповідача.

Водночас, суд першої інстанції також зазначив, що інші докази, додані до матеріалів справи, у тому числі акт про пожежу від 26 листопада 2016 року, технічний висновок №43/29.11.2016 по дослідженню причини виникнення пожежі від 29 листопада 2016 року не свідчать про наявність вини Відповідача, а встановлюють сам факт пожежі та місце, в якому виникла пожежа. Разом з тим, місцевий господарський суд вказав, що пошкодження майна не означає його знищення та неможливість його відновлення, а доданий до матеріалів справи розрахунок збитків здійснений без посилання на будь-які документи, з яких можна було б встановити дійсну вартість знищеного майна (взуття) та можливу ціну відновлення пошкодженого майна.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що згідно звіту про причину виникнення пожежі, складеного 26 листопада 2016 року головним інспектором Чернігівського МВ у ДСНС України у Чернігівській області було встановлено, що в приміщенні Відповідача ввечері 25 листопада 2016 року був залишений без нагляду включений клейовий пістолет, внаслідок перегріву якого сталося його плавлення, значне підвищення температури та загорання поліграфічної продукції, на якій він був залишений. На думку Позивача, протиправна поведінка полягає в порушенні правил пожежної безпеки в частині дотримання елементарних заходів безпеки при роботі з побутовими електроприладами; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою - це залишення без нагляду включеним клейовий пістолет, що зумовило перегрів даного приладу, його плавлення, значне підвищення температури та загорання поліграфічної продукції, на якій він був залишений, а вина виражена у формі необережності.

Крім того, Позивач звертає увагу апеляційного суду і на те, що в судовому засіданні представник Відповідача не заперечувався факт того, що пожежа сталася з вини Відповідача та останній жодним чином не оспорював це та, на думку Позивача, не наводив жодних аргументів.

Також Позивач в даній апеляційній скарзі вказав, що судом першої інстанції не було враховано акт огляду від 26 листопада 2016 року, складеного представником Позивача за участю представника ОСОБА_2 особи, який був складений на підставі проведеного огляду пошкодженого взуття, зроблено фотознімки та було встановлено, що під дією води було втрачено товарний вигляд взуття. Позивач вказує і на те, що при аргументації своєї правової позиції він посилався на постанову ВСУ від 15 квітня 2015 року в справі №910/7163/14, і відмовляючи у позові, суд взагалі не оцінив даних доводів та правової позиції, висвітленій в цій постанові.

Крім того, як вказує Позивач, в матеріалах справи наявний акт про залиття приміщення магазину ОСОБА_2 особи від 26 листопада 2016 року, який був підписаний представником Відповідача. Тобто, Відповідач, підписавши цей акт погодився із кількістю та вартістю пошкодженого майна, жодних зауважень чи заперечень Відповідачем внесено до акту не було.

Ухвалою суду від 10 січня 2018 року (том 2; а.с. 39) в даній справі було відкрито апеляційне провадження.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 10 січня 2018 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 2; а.с. 85-87), в якому Відповідач, зокрема, вказав, що звіт про причину виникнення пожежі від 26 листопада 2016 року, складений головним інспектором Чернігівського МВ УДСНС України у Чернігівський області, на думку Відповідача, не може бути безумовним доказом вини Відповідача, а інші докази, додані до матеріалів справи. у тому числі акт про пожежу від 26 листопада 2016 року та технічний висновок №43/29.11.2016 не свідчать про наявність вини Відповідача, а встановлюють сам факт пожежі та місце, в якому виникла пожежа.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року (том 2; а.с. 89), дану справу було призначено до розгляду на 12 березня 2018 року на 14:10 год..

В судовому засіданні від 12 березня 2018 року представник Відповідача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Окрім зазначеного у відзиві на апеляційну скаргу (погодження з висновками суду першої інстанції) представник вказав, що докази, які вказують на вину фізичної особи, на його думку, вказують на вину даної особи, а не Відповідача, і якщо така вина встановлена, то позов мав бути поданий до винної фізичної особи.

В судове засідання від 12 березня 2018 року представники Позивача та ОСОБА_2 особи не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Крім того, суд враховує строк розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, котрий закінчується 12 березня 2018 року.

Відтак, суд вважає за можливим розгляд апеляційної скарги без участі їх уповноважених представників Позивача та ОСОБА_2 особи.

Заслухавши представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Голівуд Кепітал" (надалі - Орендар) та ОСОБА_2 особою було укладено договір суборенди №01/09-2015.7 (надалі - Договір 1; том 1, а.с. 25-27), за пунктами 1.1 та 3.1 якого Орендар передав, а ОСОБА_2 особа прийняла у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТРЦ (торгово-розважальний центр, який знаходиться за адресою: Україна, м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії, 1-в) на 1-му поверсі, загальною площею 431 кв.м. на 35 місяців.

Водночас, 13 червня 2016 року між Позивачем та ОСОБА_2 особою укладено договір добровільного страхування майна №2011/290/002511 (надалі - Договір 2; том 1, а.с. 14-19), в силу дію пункту 1.1 якого, предметом Договору 2 є майнові інтереси ОСОБА_2 особи, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зазначеним в пункті 3.1 Договору 2.

В силу дії пункту 2.1 Договору 2, страховим випадком є знищення, пошкодження чи втрата застрахованого внаслідок наступних ризиків: пожежа (А), вплив води чи інших рідин (з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, з сусідніх приміщень систем пожежогасіння, включаючи їх помилкове спрацювання) (Д).

За умовами пункту 3.1 Договору 2, страхуванню підлягає: товарні запаси (вартість майна/страхова сума: 214 897 548,25 грн., страховий платіж: 214 897,55 грн., франшиза: - 2000,00 грн., при пошкодженні скла - 1000,00 грн.).

Приписами пункту 4.1 Договору 2 передбачено, що строк дії Договору 2 з 20 червня 2016 року по 19 червня 2017 року.

За умовами пунктів 6.1.6 та 6.1.7 Договору 2: ОСОБА_2 особа зобов'язалася повідомити Позивача про настання страхового випадку в строк, передбачений розділом 7 Договору 2; надати Позивачу документи, що засвідчують факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, передбачені пунктом 8.1 Договору 2.

Згідно пункту 6.3.2 Договору 2, Позивач зобов'язався протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до пунктів 6.4.2, 6.4.8 та 6.4.9 Договору 2, Позивач має право: самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку та надавати запити у компетентні органи, які володіють інформацією щодо страхового випадку або розміру збитку; відмовити ОСОБА_2 особі у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених розділом 9 Договору 2; вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, після виплати страхового відшкодування.

При пошкодженні (знищенні, втраті) застрахованого майна ОСОБА_2 особа зобов'язана надати Позивачу документи, що засвідчують факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку (пункт 7.1.6 Договору 2).

За умовами пунктів 8.1.4, 8.1.7, 8.1.11 Договору 2 для отримання страхового відшкодування страхувальник надає страховику документи, які підтверджують факт, причини і обставини страхового випадку, зокрема: документи компетентних органів, що підтверджують факт настання страхового випадку, в тому числі: ризик Д - довідка житлово-експлуатаційної служби (ОСББ) або іншого компетентного органу; документи, що містять відомості, необхідні для розрахунку суми страхового відшкодування: висновок експерта про розмір матеріального збитку - якщо експерт залучався страхувальником; кошторис (розрахунок) витрат на ремонт (відновлення) майна, опис пошкодженого чи знищеного майна з зазначеної вартості пошкоджених предметів на день настання страхового випадку тощо; при страхуванні товарів/товарних залишків - відповідні дані обліку про наявність товарів/товарних залишків у місці страхування, зафіксованих в облікових документах дати вилучення товарів/товарних залишків або розміщення їх на зберігання, їх найменування, кількість і вартість. Дані об'єми облікових документах дати вилучення товарів/товарних залишків є основою для визначення розміру страхового відшкодування. Неподання цих даних страхувальником дає право страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Приписами пункту 8.3 Договору 2 визначено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав ОСОБА_2 особа.

Згідно пункту 8.4 Договору 2, розмір збитку, заподіяного застрахованому майну визначається Позивачем на основі документів, що підтверджують розмір збитку, з урахуванням середньо ринкових цін на матеріали і роботи, що діють на момент настання страхового випадку у місцевості розташування застрахованого майна, та урахування зносу застрахованого майна; кожна з сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи; експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагала її проведення.

Пунктом 8.5 Договору 2 визначено, що розмір збитку та належного до сплати страхового відшкодування розраховується у межах страхової суми, виходячи з розміру суми, необхідної для придбання чи виготовлення нового майна, аналогічного застрахованому, за вирахуванням вартості залишків, визначених на основі висновку експерта, за вирахуванням франшизи та без врахування зносу.

Відповідно до умов пункту 8.5.1 Договору 2: знищенням майна вважається втрата застрахованим майном своїх експлуатаційних споживчих якостей, при технічній неможливості їх відновлення, такий його стан, коли витрати на відновлення перевищують 75% ринкової вартості цього майна безпосередньо перед настанням страхового випадку.

Згідно пункту 8.5.2 Договору 2, витрати на відтворення/відновлення включають в себе: витрати на придбання матеріалів і запчастин, необхідних для ремонту (відновлення); витрати на оплату робіт по ремонту застрахованого майна; інші витрати, необхідні для відновлення застрахованого майна до первісного стану, в якому воно знаходилось на момент настання страхових випадків.

В силу дії пункту 8.10 Договору 2: у разі, коли страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого предмету договору, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків; в рамках цього договору дійсною вартістю майна вважається менша із наступних величин: вартість відтворення (заміщення) або ринкова вартість майна.

Відповідно до умов пункту 8.10.1 Договору 2: у разі, якщо по договору застраховані товари в обороті (готова продукція, товари, сировина, напівфабрикати, матеріали), то ОСОБА_2 особа зобов'язана надати підтверджуючі документи щодо вартості всіх аналогічних товарів в обороті, що знаходились на момент настання страхового випадку за адресою страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків.

Згідно пункту 9.1.6 Договору 2, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є невиконання ОСОБА_2 особою своїх обов'язків за Договором 2.

Даний Договір 2 підписаний представниками Позивача та ОСОБА_2 особи, скріплений відтисками їх печаток.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна підписана представником ОСОБА_2 особи та скріплена відтиском печатки заява-анкета по добровільному страхуванню майна; опис майна, що підлягає страхуванню, до якого входить приміщення за адресою вул. 77-ої Гвардійської дивізії, м. Чернігів (том 1; а.с. 20).

Суд констатує, що 26 листопада 2016 року комісією у складі головного інспектора ЧМВ головного інспектора MB УДСНС України у Чернігівській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту, директора ТОВ "Смена", директора Відповідача було складено акт про пожежу (том 1; а.с. 29-30), що виникла 26 листопада 2016 року в торгово-розважальному комплексі у м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 1В. Внаслідок вищевказаної пожежі було знищено стіл, поліграфічна продукція, а також пошкоджено оздоблення стін, поліграфічна продукція, стілець, підлога.

Як вбачається зі з матеріалів справи, 26 листопада 2016 року головним інспектором Чернігівського МВ УДСНС України у Чернігівській області складено звіт про причину виникнення пожежі (том 1; а.с. 32), що сталася в приміщенні аніматора, що орендується Відповідачем у ТОВ "Смена" за адресою: м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 1В. В даному звіті вказано, що оглядом місця пожежі, усним опитуванням свідків та при виявленні обставин події встановлено, що осередок пожежі знаходився у приміщенні аніматора. При подальшому з'ясуванні причин виникнення пожежі встановлено, що ввечері 25 листопада 2016 року був залишений без нагляду включений клейовий пістолет, внаслідок перегріву даного приладу сталося його плавлення, значне підвищення температури та загорання поліграфічної продукції, на якому він був залишений. У звіті також зазначено, що ймовірною причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів.

Згідно технічного висновку №43/29.11.2016 по дослідженню причини виникнення пожежі від 29 листопада 2016 року (том 1; а.с. 31), складеного інженером дослідно-випробувальної лабораторії АРЗ СП УДСНС України у Чернігівській області, оглядом місця пожежі встановлено, що осередок пожежі знаходився в правому дальньому куті приміщення аніматора, орієнтовано на відстані 80 см. від підлоги. В ході дослідження відпрацьовувались можливі версії виникнення горіння: коротке замикання електромережі.

Як вбачається із пояснень керуючого (директора) ОСОБА_2 особи від 26 листопада 2016 року (том 1; а.с. 42), адресованих Позивачу, майно, яке знаходилось в магазині, було пошкоджено під дією води.

Водночас, даний факт підтверджується і актом про залиття приміщення від 20 листопада 2016 року (том 1; а.с. 33), котрий складено за участю представників трьох юридичних осіб, в тому числі Відповідача та ОСОБА_2 особи, в котрому визначено, що: 26 листопада 2016 року в приміщенні магазину ОСОБА_2 особи №20086, розташованому в ТЦ "Голівуд", за адресою: м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 1в сталося залиття приміщення, внаслідок пожежі на другому поверсі ТЦ в підсобному приміщенні розважального парку "Дитяча планета" .

В додатку №1 (том 1; а.с. 34-39), дані сторони визначили перелік пошкодженого майна та його роздрібну ціну продажу.

Відповідно до акту огляду від 26 листопада 2016 року (том 1; а.с. 54), складеному представником (директором) ОСОБА_2 особи, до майна, якому завдано шкоду, входить: підстінний стелаж (шкіряне жіноче взуття, чоловіче взуття, всесезонне взуття ) - втрата товарного вигляду під дією води (вздуття, деформація та ін.); стелажі, які знаходяться поруч з лівим підстінним (чоловіче та дитяче взуття) - втрата товарного вигляду під дією води (вздуття, деформація та ін.).

29 листопада 2016 року ОСОБА_2 особою подано заяву Позивачу (том 1; а.с. 40), у якій ОСОБА_2 особа зазначила, що у зв'язку з залиттям приміщення ОСОБА_2 особи, було пошкоджено/знищено/тощо майно (об'єкт страхування) товарні запаси (взуття), що застраховано на умовах Правил Позивача та Договору 2.

Внаслідок вищевказаного, 29 листопада 2016 року ОСОБА_2 особа подала заяву Позивачу на безготівковий перерахунок страхового відшкодування (том 1; а.с. 41), у якій просила перерахувати страхове відшкодування в зв'язку з настанням 26 листопада 2016 року страхового випадку.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки про вартість товару від 30 листопада 2016 року (том 1; а.с. 55-62), виданої ОСОБА_2 особою, собівартість пошкодженого майна в склала 77 178 грн 62 коп. , а роздрібна ціна - 218 775 грн (суд констатує, що в даному переліку ОСОБА_2 особа вказала собівартість пошкодженого товару та його роздрібну ціну; при цьому роздрібна ціна вказана у ньому на 1 901 грн менша, аніж та, що визначена в додатку №1 до акту про залиття, що описано вище в даній постанові).

Водночас, суд констатує, що в матеріалах справи наявні накладні-вимоги на відпуск матеріалів від 11 серпня 2016 року на суму 271 766 грн., від 11 серпня 2016 року на суму 114 714 грн., від 15 вересня 2016 року на суму 303 751 грн. та від 15 вересня 2016 року на суму 368 903 грн. (том 1; а.с. 47-53), згідно яких структурний підрозділ м. Бориспіль (ОСОБА_2 особи) передавав структурному підрозділу м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії (ОСОБА_2 особи) товар (взуття) на загальну суму 1 059 134 грн.

Згідно зі страховим актом №26811/1 (том 1; а.с. 68), складеним Позивачем, на підставі наданих документів, відповідно до діючих правил страхування ПАТ "СК "Універсальна" та до умов укладеного Договору 2, подія визнається страховим випадком, а збитки, яких зазнала ОСОБА_2 особа, підлягають відшкодуванню в сумі, яка визначена в розрахунку суми страхового відшкодування. Також, у пункті 2 даного акту зазначено, що у Позивача наявне право регресу до Відповідача; сума страхового відшкодування на підставі розрахунку (додаток № 1) склала 75 178 грн 62 коп..

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування по Договору 2 (том 1; а.с. 66), за наслідками страхового випадку від 26 листопада 2016 року, сума страхового відшкодування склала 75178,62 грн.: 77178,62 грн. - 2000,00 грн. (франшиза, частина збитку, що не відшкодовується страховиком). Дані збитки розраховувались на основі акту про залиття приміщення магазину ОСОБА_2 особи (ТЦ "Hollywood") від 26 листопада 2016 року та довідки про вартість товару, виходячи з його собівартості.

В свою чергу, 14 грудня 2016 року між ОСОБА_2 особою та Позивачем було укладено угоду про врегулювання страхового випадку і передачу залишків взуття (надалі - Угода; том 1, а.с. 67), відповідно до якої в рамках Договору 2 Позивач підтвердив своє зобов'язання відшкодувати ОСОБА_2 особі суму збитків в розмірі 77 178 грн 62 коп., за виключенням франшизи, що передбачена Договором 2 (тобто в сумі 75 178 грн 62 коп.).

На виконання вищевказаної Угоди, Позивачем було сплачено ОСОБА_2 особі 75 178 грн 62 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №115967 від 12 січня 2017 року (том 1; а.с. 69).

В той же час, апеляційний господарський суд констатує, що 28 грудня 2016 року державним інспектором Міроненко О.О. було складено протокол ЧН №001469 (том 1; а.с. 94) про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 175 КУпАП щодо ОСОБА_3, котра є працівником Відповідача, за наслідками котрого, відповідною постановою ЧН №001248 від 28 грудня 2016 року (том 1; а.с. 95) про накладення адміністративного стягнення, вона (як посадова особа Відповідача), була притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. В поясненнях, що наведені даною посадовою особою Відповідача у вказаному вище протоколі (п. 17), ОСОБА_3 вказала, що ознайомлена зі змістом протоколу, та зазначила, що порушення будуть усунені за наявності коштів. Накладений штраф винною посадовою особою Відповідача було сплачено 30 грудня 2016 року, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії квитанції №29 (том 1; а.с. 96).

Відповідні порушення виявлено за наслідками позапланової перевірки Відповідача, що за наказом №12 від 22 грудня 2016 року тривала з 10 год. 30 хв. 23 грудня 2016 року по 17 год. 10 хв. 28 грудня 2016 року, котру проведено в приміщенні Відповідача та про що складено відповідний акт №611 (том 1; а.с. 97-100).

При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що дана перевірка проводилася з підстави пожежі, що сталася 26 листопада 2016 року в приміщенні ТЦ "Голівуд", за адресою: м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 1в (де сталася пожежа, за наслідками гасіння котрої було затоплено товар ОСОБА_2 особи, собівартість котрого, за мінусом франшизи, відшкодовував Позивач).

Суд констатує, що 20 січня 2017 року Позивач направив Відповідачу претензію №УН169Р (том 1; а.с. 70-71), у якій просив сплатити 75 178 грн 62 коп. протягом семи днів з дня отримання претензії, яка була направлена Відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 23 лютого 2017 року.

Водночас, 29 березня 2017 року Позивач направив Відповідачу лист №УН644Р (том 1; а.с. 179), у якому повідомив, що пошкоджене майно (взуття) згідно акту огляду майна від 26 листопада 2016 року, яке було пошкоджено внаслідок залиття магазину ОСОБА_2 особи знаходиться на зберіганні в Позивача, а для ознайомлення з пошкодженим майном Позивач запропонував Відповідачу звернутися до представника Позивача.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 174 ГК України: господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Згідно зі статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1 статті 352 ГК України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 статті 352 ГК України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, виходячи із аналізу змісту статті 1166 ЦК України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Судом встановлено, що заявлена в позові вартість пошкодженого майна, що склала 75 178 грн 62 коп. (за вирахуванням франшизи в розмірі 2000,00 грн. за довідкою, виданою ОСОБА_2 особою 30 листопада 2016 року), є шкодою в розумінні положень статті 1166 Цивільного кодексу України.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини. За наслідками ж поданих доказів та доводів цих сторін, суд встановлює наявність заподіяння збитків (шкоди), їх розмір, наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями особи (якщо така є) щодо котрої доводиться факт спричинення збитків (шкоди) та самими збитками (шкодою), а також встановити наявність чи відсутність факту доведення Відповідачем того, що збитки (шкода) завдано не з вини Відповідача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач зазначає, що майно було пошкоджено внаслідок залиття водою, що трапилося під час гасіння пожежі, що відбувалася 26 листопада 2016 року в торгово-розважальному комплексі у м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії, 1 В.

Як зазначалося вище в даній судовій постанові, в матеріалах справи наявний в матеріалах справи звіт про причину виникнення пожежі від 26 листопада 2016 року, який був складений Чернігівським МВ у ДСНС України у Чернігівській області за результатами перевірки причин виникнення пожежі було встановлено, що в приміщенні Відповідача був залишений без нагляду включений клейовий пістолет, внаслідок перегріву даного приладу сталося його плавлення, значне підвищення температури та загорання поліграфічної продукції, на якому він був залишений. У звіті також зазначено, що ймовірною причиною пожежі стало порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів (том 1; а.с. 32).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції констатує, що відповідно до акту огляду від 26 листопада 2016 року (том 1; а.с. 54), складеному представником (директором) ОСОБА_2 особи, до майна, якому завдано шкоду, входить: підстінний стелаж (шкіряне жіноче взуття, чоловіче взуття, всесезонне взуття ) - втрата товарного вигляду під дією води (вздуття, деформація та ін.); стелажі, які знаходяться поруч з лівим підстінним (чоловіче та дитяче взуття) - втрата товарного вигляду під дією води (вздуття, деформація та ін.).

Водночас, як вже вказано вище в даній судовій постанові, 26 листопада 2016 року, комісією у складі представників ТОВ "Голівуд Ленд", ОСОБА_2 особи та Відповідача складено акт про залиття приміщення ОСОБА_2 особи внаслідок гасіння пожежі ( том 1; а.с. 33), до якого додано додатком №1 перелік ушкодженого майна від 27 листопада 2016 року (том 1; а.с. 34-39), на загальну суму 220 676 грн. Даний акт та додаток до нього підписані представниками ТОВ "Голівуд Ленд", ОСОБА_2 особи та Відповідача.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки про вартість товару від 30 листопада 2016 року (том 1; а.с. 55-62), виданої ОСОБА_2 особою, собівартість пошкодженого майна в склала 77 178 грн 62 коп. , а роздрібна ціна - 218 775 грн ( як вже вказувалось вище в даній судовій постанові, роздрібна ціна взуття за цією довідкою на 1 901 грн є меншою , аніж та, що визначалася Відповідачем та ОСОБА_2 особою в акті про залиття приміщення).

Водночас, суд констатує, що в матеріалах справи наявні накладні-вимоги на відпуск матеріалів від 11 серпня 2016 року на суму 271 766 грн., від 11 серпня 2016 року на суму 114 714 грн., від 15 вересня 2016 року на суму 303 751 грн. та від 15 вересня 2016 року на суму 368 903 грн. (том 1; а.с. 47-53), згідно яких структурний підрозділ м. Бориспіль (ОСОБА_2 особи) передавав структурному підрозділу м. Чернігів, вул. 77-ої Гвардійської дивізії (ОСОБА_2 особи) товар (взуття) на загальну суму 1 059 134 грн (з котрих вбачається, що дана кількість взуття (навіть більша, аніж пошкоджена), реально передавалася ОСОБА_2 особі в м. Чернігів нею ж у м. Бориспіль до настання пожежі та затоплення, внаслідок гасіння).

Також судом встановлено, що за пунктами 6.1.7 та 7.1.6 Договору 2 при пошкодженні, знищенні застрахованого майна ОСОБА_2 особа була зобов'язана надати Позивачу документи, що засвідчують факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, передбачені пунктом 8.1 Договору 2.

В свою чергу, за умовами п. 8.1 Договору 2 для виплати страхового відшкодування Позивач мав отримати від ОСОБА_2 особи документи, які підтверджують факт, причини і обставини страхового випадку.

В свою чергу, 14 грудня 2016 року між ОСОБА_2 особою та Позивачем було укладено угоду про врегулювання страхового випадку і передачу залишків взуття (надалі - Угода; том 1; а.с. 67), відповідно до якої в рамках Договору 2 Позивач підтвердив своє зобов'язання відшкодувати ОСОБА_2 особі суму збитків в розмірі 77 178 грн 62 коп., за виключенням франшизи, що передбачена Договором 2.

На виконання вищевказаної угоди, Позивачем було сплачено ОСОБА_2 особі 75 178 грн 62 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №115967 від 12 січня 2017 року (том 1; а.с. 69).

Апеляційний господарський суд констатує, що в даному випадку (в розрізі частини 2 статті 22 ЦК України) збитками, зокрема є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі .

Тобто, з огляду на вказане вище, ОСОБА_2 особою належним чином було виконано всі умови Договору 2 та підтверджено наявність обставин, що засвідчують факт настання страхового випадку та розмір понесених збитків, а Позивачем подано позов щодо регресного відшкодування даних збитків (шкоди). що ним були відшкодовані у повному обсязі ( відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України).

При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що як вказував Позивач (та чого в порушення норм ГПК України взагалі не дослідив суд першої інстанції, і як наслідок, виносячи своє рішення не спростував) у постанові ВСУ від 15 квітня 2015 року по справі №910/7163/14, Законом України "Про страхування"..., не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про причину виникнення пожежі, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму...(при цьому колегія вважає, що приймаючи відмовне рішення, суд апріорі мав спростувати такі доводи).

Згідно статті 79 ГПК України: достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний господарський суд констатує, що Позивачем в даній справі доведено: факт заподіяння збитків (шкоди) ОСОБА_2 особі Відповідачем (даний факт вбачається з сукупного аналізу усіх доказів по справі - акту про пожежу від 26 листопада 2016 року, технічного висновку №43/29.11.2016 від 29 листопада 2016 року, звіту про причину виникнення пожежі від 26 листопада 2016 року, акту від 26 листопада 2016 року про залиття приміщення внаслідок гасіння пожежі, протоколу ЧН №001409 від 28 грудня 2016 року, постанови ЧН №00124 від 28 грудня 2016 року, акту №611); розмір понесених збитків (шкоди) (в даному випадку суд констатує, що Позивач звернувся за регресним відшкодуванням реально сплаченого ним ОСОБА_2 особі страхового відшкодування, розмір котрого визначений за собівартістю пошкодженого товару за мінусом франшизи та котре є меншим від суми ринкової вартості даного товару, що зокрема визначався Відповідачем та ОСОБА_2 особою в додатку №1 до акту від 26 листопада 2016 року, котрі описані вище в даній судовій постанові; при цьому факт їх сплати стверджується платіжним дорученням №115967 від 12 січня 2017 року); безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки та самими збитками (з вказаних вище всіх доказів, наявних у справі вбачається, що залиття водою сталося внаслідок гасіння пожежі, що виникла у Відповідача внаслідок залишення в його приміщенні без нагляду включеного приладу (клейового пістолету) і за наслідками позапланової перевірки, що проводилася відповідним органом, та описано вище у даній постанові, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, саме посадову особу Відповідача).

Відтак, для того аби не задовільняти даний позов, в силу дії статті 1166 ЦК України, саме Відповідач мав довести, що шкода завдана не з його вини.

Суд констатує, що з 15 грудня 2017 року року діє нова редакція ГПК України, за нормами котрої апеляційний господарський суд і розглядає дану апеляційну скаргу та справу.

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що а ні отримання претензії №УН169Р від 20 січня 2017 року (том 1; а.с. 70-71), а ні під час розгляду позовної заяви в місцевому господарському суді, Відповідач не подавав жодних заперечень з приводу позову та не подавав жодних доказів, котрі б могли свідчити, що збитки (шкоду), завдано не його вини (він лише прохав проведення експертизи, в проведенні котрої було відмовлено судом першої інстанції). При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу Відповідач вже не говорить про проведення експертизи, а вже підтримує оспорюване судове рішення, що винесене на його користь з підстав, що визначені у цьому рішенні. Разом з тим, і в поданому відзиві на апеляційну скаргу (том 2; а.с. 85-87), Відповідач також не доводить суду, що шкода завдана не з його вини (не надає докази, котрі б спростовували вищеописані висновки апеляційного господарського суду на основі описаних вище у цій постанові доказів, що наявні в матеріалах справи).

Суд констатує. що частиною 3 статті 2 ГПК України, визначено основні засади (принципи) верховенства господарського судочинства, а саме: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

В силу дії частини 2 статті 2 ГПК України: суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, суд, враховуючи вказані вище принципи, констатує відсутність підстав для відмови в задоволенні позову.

Що ж до факту встановлення вини особи, яка заподіяла збитки, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд ще раз констатує, що згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми фактичних витрат - 75 178 грн 62 коп..

З огляду на вищевказане та враховуючи те, що вище в даній судовій постанові встановлено, що ОСОБА_2 особі завдано збитки на суму 75 178 грн 62 коп. внаслідок неправомірних дій Відповідача та те, що Позивач відповідно до укладеного з ОСОБА_2 особою Договору 2 здійснив виплату страхового відшкодування, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача збитків в порядку регресу в розмірі 75 178 грн 62 коп. є обгрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак, підлягають до задоволення.

З огляду на усе вищевикладене в даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи , що в силу дії пунктів 1 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

При цьому, апеляційний господарський суд констатує, не лише вищеописаний факт не оцінки і не спростування місцевим господарським судом доводів Позивача щодо правової позиції ВСУ в постанові від 15 квітня 2015 року по справі №910/7163/14, але й факт того, що окрім вчинення таких дій, суд здійснив оцінку страхового відшкодування в справі про відшкодування збитків (а не про первинне страхове відшкодування), тим самим вийшовши за межі доказування в такій справі, котрі сам суд визначив у оспорюваному рішенні в першому (повному) абзаці на 9 сторінці (та замість дослідження розміру понесених збитків, досліджував наявність чи відсутність усіх даних для визначення розміру страхового відшкодування, здійсненого Позивачем ОСОБА_2 особі - що не є предметом спору по даній справі).

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, в силу дії статті 129 ГПК України, суд покладає на Відповідача (з огляду на задоволення позовних вимог).

Керуючись статтями 129, 269-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія" Універсальна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року у справі №924/574/17 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20 листопада 2017 року у справі №924/574/17 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Чернігів" про стягнення 75 178 грн 62 коп. задоволити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Чернігів" (31000, Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Миру, 10 А; код 39683640) на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м.Київ, бульвар Л. Українки, 9; код 20113829) відшкодування заподіяних збитків в розмірі 75 178 грн 62 коп..

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Чернігів" (31000, Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Миру, 10 А; код 39683640) на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м.Київ, бульвар Л. Українки, 9; код 20113829) відшкодування судових витрат за розгляд позовної заяви в розмірі 1 600 грн та за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 400 грн..

6. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу №924/574/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.