Рішення

від 15.03.2018 по справі 198/689/17

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/689/17

провадження № 2/0198/18/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Юр'ївка Юр'ївського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 серпня 2012 року помер його батько, ОСОБА_6. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новов'язівське, вул. Центральна (Леніна), буд. 22, а також земельних ділянок.

Крім позивача, спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 є також відповідачі у справі: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Дружина спадкодавця ОСОБА_7 померла 16 квітня 2015 року.

У встановлений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_6 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та оформив спадкові права на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7096 га, розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області. Однак одержати свідоцтво про право на спадщину у вигляді житлового будинку не зміг, оскільки відсутні оригінали документів про право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.

Таким чином, на даний час ОСОБА_2 не має можливості оформити після смерті ОСОБА_6 спадкові права, в зв'язку з чим змушений звернутись до суду з позовом та просить визнати за ним право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новов'язівське, вул. Центральна (Леніна), буд. 22, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого 20 серпня 2012 року.

В зв'язку з необхідністю витребування за клопотанням позивача нових доказів судом неодноразово оголошувалась перерва в розгляді справи.

Представник позивача в судове засідання 14.03.2018 року не з'явився, проте надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, при цьому позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, кожна окремо надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити.

Судом встановлено, що 20 серпня 2012 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ № 477420, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області 22.08.2012 року (а.с. 7).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новов'язівське, вул. Центральна (Леніна), буд. 22, а також земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7096 га, кадастровий номер 1225982500:01:003:0497, розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району, Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037236, виданого Юр'ївською районною радою народних депутатів Дніпропетровської області 27.08.2001 року (а.с. 58).

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1223, 1233 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 10 серпня 2012 року секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_8 за реєстровим номером 22. Згідно вказаного заповіту все належне йому майно, усі майнові права та обов'язки спадкодавець заповів позивачу (а.с. 42).

Отже, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6

За положеннями ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадщину після смерті заповідача ОСОБА_2 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, на підставі чого заведено спадкову справу № 13/2013.

З матеріалів спадкової справи та документів, наявних в матеріалах цивільної справи встановлено, що спадкові договори померлий не складав, заповіт від 10.08.2012 року є останнім розпорядженням ОСОБА_6, складеним на випадок смерті. Дружина померлого ОСОБА_7 надала державному нотаріусу заяву, якою відмовилась від спадщини. Інші спадкоємці, які мають право на спадкування за законом, відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_9, до органів нотаріату із заявами про прийняття спадщини не звертались, при цьому надали до суду заяви, в яких проти задоволення позовних вимог в повному обсязі не заперечували. (а.с. 36-70, 78, 83).

Згідно з ч. 1 ст. 1296, ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач звернувся до Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, проте отримав вказаний документ лише щодо частини спадкового майна - земельної ділянки. В зв'язку з тим, що спадкодавець за життя не здійснив державної реєстрації права власності та не отримав правовстановлюючий документ на житловий будинок, державний нотаріус постановою від 06.02.2013 року відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння (а.с. 70).

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Отже, зазначена постанова державного нотаріуса є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.

Одночасно суд відмічає, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у визначеному законом порядку, тому відсутність належного правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок за ОСОБА_6 є обставинами, що унеможливили оформлення позивачем права на спадщину в нотаріальному порядку.

Так, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 14.06.1978 року № 11 ОСОБА_6 надано дозвіл на забудову житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Ново'язівське, вул. Леніна, а 11.07.1978 року виконкомом ОСОБА_3 сільської ради видано свідоцтво на забудову садиби в населених пунктах № 504. При цьому визначено, що будівництво розпочато в 1960 році, а закінчено в 1961 році (а.с. 11).

Рішенням ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області від 29.01.2016 року № 16-5/VII найменування вулиці Леніна змінено на Вишнева (а.с. 121).

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Згідно з технічним паспортом на садибний житловий будинок, виготовленим КП "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації", спірний будинок збудований в 1972 році (а.с. 94-99).

Тому, при вирішенні даного спору суд застосовує законодавство, яке визначало умови та правові наслідки будівництва житлових будинків на момент його завершення, зокрема, Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийняту відповідно до цього Указу постанову Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року.

Відповідно до вказаних нормативних актів підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів.

Таким чином, ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із отримання будь-якого документа, що підтверджує право власності, та проведенням реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Крім того, положення ЦК УРСР 1963 року також не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок з його обов'язковою державною реєстрацією. А Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року , взагалі не передбачала здійснення державної реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, що знаходились в сільській місцевості.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за №5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, виконавчі комітети місцевих рад здійснювали облік житлових будинків, розташованих в сільській місцевості, шляхом ведення погосподарських книг.

Отже, погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

Інструкція про порядок реєстрації передбачала реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь також й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Крім того, відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 січня 1966 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільській місцевості, могли бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавались в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З огляду на викладене, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось питання узаконення житлових будинків, що знаходяться у сільській місцевості та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги, а відповідні записи визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно з обліковою карткою погосподарського обліку ОСОБА_3 сільради головою домогосподарства, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новов'язівське, вул. Центральна (Леніна), буд. 22, був ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 20.08.2012 року (а.с. 130-131).

Судом також встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт прийняття будинку в експлуатацію, однак порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше на законодавчому рівні було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення". Тобто, до 05.08.1992 року взагалі не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію з метою подальшого оформлення права власності.

На час звернення до суду право власності на домоволодіння за спадкодавцем, позивачем або будь-якою іншою особою не зареєстроване, що підтверджується довідкою КП "Павлоградське міжміське БТІ" (а.с. 115).

Таким чином, спадкодавець за життя отримав дозвіл на спорудження будинку, за даними погосподарського обліку він значився як голова домогосподарства. В зв'язку з тим, що законодавством, діючим на час закінчення будівництва домоволодіння, виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалось з отриманням будь-якого документа, що підтверджує право власності, та реєстрацією цього речового права, спадкодавець за життя з об'єктивних причин не мав правовстановлюючих документів на нерухоме майно та не здійснив державної реєстрації права власності. Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення або визнання за ними права власності на вказане нерухоме майно, судом не встановлено. Тому, визнання права власності не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оскільки позивач є спадкоємицем за заповітом після смерті ОСОБА_6, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно згідно даних Спадкової справи № 13/2013 немає, відсутність належного правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок за спадкодавцем позбавляє його можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 57,5 кв. м, житловою площею 40,0 кв.м, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новов'язівське, вул. Центральна (Леніна), буд. 22.

Керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1233, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 265, 268, 273 ЦПК України , суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: 51323, Дніпропетровська обл., Юр'ївський р-н, с. Новов'язівське, вул. Центральна, буд. 22, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51323, Дніпропетровська обл.., Юр'ївський р-н, с. Новов'язівське, вул. Центральна, буд. 16, ЄДРПОУ 04338954) , ОСОБА_4 (проживає за адресою: 80400, АДРЕСА_1) та ОСОБА_5 (проживає за адресою: 53200, АДРЕСА_2) про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, право приватної власності на житловий будинок загальною площею 57,5 кв. м, житловою площею 40,0 кв.м, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с. Новов'язівське, вул. Центральна (Леніна), буд. 22 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 20 серпня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар