Рішення

від 15.03.2018 по справі 285/106/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/106/18

провадження у справі № 2/0285/413/18

15 березня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

сторони у справі: позивач - ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідач - Піщівська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області, представник ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4

розглянувши у порядку загального позовного провадження в підготовчому відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Піщівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

У січні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому, після уточнення позоних вимог, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок номер 1 по вулиці Молодіжній в селі Крайня Деражня Новоград-Волинського району Житомирської області ( далі- Будинок ), загальною площею 86,2 кв. м., житловою - 48,0 кв. м.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 01.05.2017 року, відкрилась спадщина, що складається, зокрема, з Будинку. Даний Будинок покійна матір отримала у спадок після смерті батька ОСОБА_6, який помер 08.03.2001 року. В силу об"єктивних обставин батько за свого життя не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на Будинок, хоча останній ним було побудовано та рахувався за ним. Матір, також, після смерті батька як спадкоємиця не оформила своїх спадкових прав. Після смерті матері спадкоємцями за законом є вона, позивач у справі, та її брат, третя особа у справі, між якими 08.12.2017 року було укладено договір про поділ спадщини, за умовами якого було поділено спадщину матері, зокрема, їй перейшов у спадщину Будинок. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Будинок, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. Тому змушена звернутися до суду для захисту своїх спадкових прав.

Сторони в підготовче судове засідання не з"явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. Представник позивача надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує, які просить задовольнити та прийняти рішення суду. Представник відповідача у письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, вказавши, що фактично позов визнає, не заперечує проти його задоволення.

Третя особа ОСОБА_4 надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав, не заперечує проти задоволення позову та прийняття рішення у справі.

Ч.3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у підготовчому судовому засіданні.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.03.2001 року помер ОСОБА_6/а.с.8/, після смерті якого відкрилась спадщина, у тому числі на Будинок, який згідно довідки Косенівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області рахується за ОСОБА_6Я./а.с.18/ .

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємицею, що фактично прийняла спадщину, була його дружина ОСОБА_5, яка була зареєстрована та проживала разом з ним в Будинку/а.с.17/.

01.05.2017 року ОСОБА_5 померла, що слідує з копії свідоцтва про смерть /а.с.9/.

Згідно експертного висновку від 30.10.2017 року № 056/1299 прізвища ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є ідентичними /а.с.10/.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 як спадкоємці за законом, діти померлої ОСОБА_5, прийняли спадщину, звернувшись з відповідною заявою до приватного нотаріуса.

Інших спадкоємців, які зверталися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 судом не встановлено.

Крім того, згідно довідки Косенівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 17.08.2017 року /а.с.17/, ОСОБА_7, що померла 01.05.2017 року, на момент смерті та не менше шести місяців до дня смерті була зареєстрована одна.

Згідно договору про поділ спадщини від 08.12.2017 року між спадкоємцями померлої ОСОБА_5 було поділено спадкове майно, зокрема, позивачу перейшов у спадщину Будинок /а.с12-13/.

Однак оформити свої спадкові права на Будинок позивач не може, оскільки постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.12.2017 року у зв"язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий Будинок, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий Будинок, що знаходиться в с. Крайня Деражня по вул. Молодіжна, 1, Новоград-Волинського району Житомирської області після смерті матері ОСОБА_5Т./а.с.16/.

Так, судом встановлено, що житловий Будинок було побудовано в 1960 році / а.с. 23/ та право власності на який не зареєстровано/а.с.20/.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України). Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна, в тому числі за заповітом та за законом. Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи зі змісту ч.1, 2 ст. 331, ч. 1 ст. 182 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до чинного на час будівництва Будинку законодавства (1960 рік), яке не пов'язувало виникнення права власності на житловий будинок у сільській місцевості із проведенням його реєстрації, підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку та прийняття його в експлуатацію. Натомість облік особистих селянських господарств здійснювали сільські, селищні ради за місцем розташування нерухомого майна шляхом його реєстрації в погосподарських книгах.

Як слідує з матеріалів справи, право власності на Будинок за спадкодавцями ОСОБА_6 підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном.

Пунктом 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.07.2004 року), визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так як до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, суд приходить до висновку про можливість визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на Будинок, що рахується за ОСОБА_6, що помер 08.03.2001 року, спадкоємицею якого було його дружина ОСОБА_5, яка прийняла спадщину, але не встигла оформити свої спадкові права, так як померла 01.05.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відтак, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКпП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1, 69095 ) право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок № 1 по вулиці Молодіжній в селі Крайня Деражня Новоград-Волинського району Житомирської області, загальною площею - 59,9 кв.м., житловою площею - 27,5 кв.м., після смерті ОСОБА_5, померлої 01 травня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції . Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дата складення та підписання повного судового рішення - 15.03.2018 року.

Головуюча суддя: А.В.Михайловська