Рішення

від 15.03.2018 по справі 225/7008/17

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 р. Справа№225/7008/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зінченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1Ю.) звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі відповідач, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо виплати пенсії з 01 серпня 2017 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебуваючи на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області отримував пенсійні виплати до серпня 2017 року. В грудні 2017 року позивач звернувся до Управління з приводу невиплати йому пенсії, листом Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 18 грудня 2017 року йому повідомлено про зупинення виплати пенсії з серпня 2017 року. Вважає, що відповідач безпідставно припинив виплачувати пенсію, чим порушив його права та позбавив єдиного джерела існування.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 03 січня 2018 року, позовна заява за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо виплати пенсії з 01 серпня 2017 року передана на розгляд Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження.

За приписами статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі КАС України), розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялись судом належним чином.

01 березня 2018 року через відділ діловодства та архівної роботи суду відповідач надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та просив розгляд справи провести без участі його представника. В запереченнях відповідач зазначив, що він керуючись приписами постанов Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2014 року Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей , № 365 від 08 червня 2016 року Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , встановивши, що у позивача відсутня реєстрація в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, виплата пенсії з серпня 2017 року призупинена. Відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , позивач вважається внутрішньо переміщеною особою. В зв'язку з викладеним, відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 42-46).

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України не має, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 04 квітня 2012 року № 077301999 (арк. справи 9).

Листом № 261/К- 02-01-08 від 18 грудня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області повідомлено, що з 01 серпня 2017 року виплата пенсії призупинено після встановлення факту безпідставної виплати пенсії. Згідно листа, безпідставність виплати пенсії є - відсутність реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Відповідач у листі зазначив, що не зважаючи на зміну місця реєстрації позивача на підконтрольній території України, взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, позивач є внутрішньо переміщеною особою, відповідно до обставин, зазначених в статті 1 Закону України Про забезпечення внутрішньо переміщених осіб . У разі підтвердження статусу відповідною довідкою виплату пенсії буде поновлено (арк. справи 22).

Сторонами не оспорюється факт, що позивач перебуває на обліку у Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, у зв'язку з чим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, даний факт не підлягає доказуванню.

Спірним питанням у справі є обґрунтованість невиплати пенсії відповідачем позивачеві з серпня 2017 року у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, не зважаючи на те, що позивач зареєстрований на території підконтрольній українській владі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону № 1058.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, частиною 1 статті 49 Закону № 1058, визначено перелік підстав, за наявності яких, виплату пенсії може бути припинено.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення територіальних органів Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії позивачу, як то передбачено статтею 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абзац 2 пункт 4 Правил).

Згідно наявних в матеріалах адміністративної справи відомостей, позивач -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до копії паспорта серії ВВ № 776271, виданого Ленінським РВ УМВС України у місті Донецьку 27 квітня 1999 року, 19 листопада 2014 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 10-11).

З пред'явленої позивачем довідки Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області від 04 грудня 2017 року за вихідним № 06 вх. 6437, вбачається, що позивач, ОСОБА_1 із заявою про взяття на облік для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи не звертався, в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб на обліку не перебував та не перебуває (арк. справи 24).

Крім того, позивачем на підтвердження обставин щодо проживання на підконтрольній території Україні, представлений витяг з Державного реєстру правочинів, з якого вбачається, що двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, в якій зареєстрований позивач, належить на праві власності позивачу - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору-купівлі продажу від 07 жовтня 2011 року ( арк. справи 28-29).

Суд не приймає доводи відповідача щодо посилання на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року, № 136 від 18 лютого 2016 року, № 509 від 01 жовтня 2014 року, № 637 від 05 листопада 2014 року, а також Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону України Про забезпечення внутрішньо переміщених осіб , яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, з 19 листопада 2014 року проживає на підконтрольній території України і не виявив бажання отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, а тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи.

Позивач у позовній заяві просить визнати протиправною бездіяльність, втім, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що відповідачем вчинені дії щодо невиплати пенсії позивачу, а тому вважає, що у даних правовідносинах належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо не виплати пенсії позивачу з 01 серпня 2017 року протиправними.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача поновити виплати та виплатити пенсію з 01 серпня 2017 року також підлягають задоволенню.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 234/11095/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року позивачу відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення (арк. справи 39).

Згідно частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність судових витрат, що підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (ЄДРПОУ: 21070814, адреса: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо виплати пенсії з 01 серпня 2017 року, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 серпня 2017 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (ЄДРПОУ: 21970814, адреса: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 серпня 2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Зінченко О.В.