Постанова

від 06.03.2018 по справі 312/332/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 312/332/17

Провадження №22ц/778/1138/18

головуючий у 1 інстанції: Рогоза А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3 секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20.01.2014 року ПрАТ Агрофірма Гюнівська та відповідач уклали договір оренди землі б/н. Оскільки 05.04.2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років, 27.04.2017 року позивач з метою приведення змісту договору до вимог ст. 19 Закону України Про оренду землі звернувся до відповідача з пропозицією змінити строк дії договору на 7 років, але вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати Договір оренди землі від 20.01.2014 року укладеним між ПрАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_5 поновленим на умовах запропонованої ним додаткової угоди.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі від 20.01.2014 року, укладений між Приватним акціонерним товариством Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_5, поновленим на умовах додаткової угоди редакції зазначеної в судовому рішенні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2014 року Публічним акціонерним товариством Гюнівка та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 19.03.2014 року (а.с.5-8,13).

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено строк дії договору - три роки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 11 травня 2017 року позивач цінним листом надіслав відповідачу лист-повідомлення від 27.04.2017 року про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди від 18.02.2017 року (а.с.14-16), факт його отримання відповідачем не оспорюється.

В порушення вимог частин 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі в місячний термін лист-повідомлення про прийняте рішення відповідач орендарю не направив.

Крім того, після закінчення дії договору оренди землі позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою: обробляє землю та вирощує сільськогосподарські культури, а саме, в 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу було посіяно соняшник, після збору врожаю внесено мінеральні добрива та здійснено додаткову глибоку культивація культиватором Кейс по знищенню нижніх бур'янів, за час дії договору належно виконував його умови, зокрема, 23 травня 2017 року сплатив орендодавцю орендну плату за 2017 рік у сумі 13 000 грн., протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто до 19 квітня 2017 року лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі від відповідача не надійшов.

Направлення 23 вересня 2016 року відповідачем задовго до закінчення строку дії договору оренди листа про небажання поновлювати договір оренди не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За статтею 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

За таких обставин, як зазначив суд попередньої інстанції, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі договір є поновленим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком.

Так, головним доводом апеляційної скарги є те, що рішення не відповідає вимогам ч.ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки орендар до закінчення терміну дії договору до 19.02.2017 року не повідомив орендодавця про свій намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, і до листа не додав проект додаткової угоди.

Однак, в ході апеляційного розгляду представник позивача надав докази такого повідомлення відповідача. Після чого у свої письмовій, нотаріально посвідченій заяві (а.с. 169), направленій до апеляційного суду, ОСОБА_5 зазначив, що він дійсно у лютому 2017 року отримав лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, який на його адресу направив представник ПрАТ Агрофірма Гюнівська разом з додатковою угодою.

Тобто вказаний довід скарги спростований самим же відповідачем у справі.

Окрім цього, стаття 764 ЦК України, передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Доводи скарги щодо неможливості продовження дії договору на інших умовах щодо строку його дії, є такими що не відповідають умовам діючого на даний час законодавства, щодо строку дії договору оренди землі, про що зазначив і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 13 березня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: