ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.03.2018Справа № 910/643/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРСІС УКРАЇНА
до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМТЕХТОРГ-УКРАЇНА
про стягнення 9860,06 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Репа Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРСІС УКРАЇНА (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМТЕХТОРГ-УКРАЇНА (відповідач) про стягнення 9 860,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані частковим невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару позивачу, який був оплачений останнім в повному обсязі на підставі рахунку-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016, відповідно до платіжного доручення № 637 від 24.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
24.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРСІС УКРАЇНА (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМТЕХТОРГ-УКРАЇНА (постачальник, відповідач) було досягнуто домовленості про поставку курток зимових тк. Гретта, напівкомбінезонів зимових та футболок поло (надалі - товар), асортимент, номенклатура, кількість та ціна яких були визначені рахунком-фактурою № СФ-0001175 від 24.11.2016, згідно якого постачальник взяв на себе зобов'язання, відповідно до досягнутих домовленостей, поставити та передати у власність покупця товар на загальну суму 15 320,14 грн. з ПДВ, а саме:
1) куртка зимова тк. Гретта кількістю 16 шт., ціна без ПДВ 337,50 грн., сума без ПДВ 5 400 грн.;
2) напівкомбінезон зимовий кількістю 13 шт., ціна без ПДВ 216,67 грн., сума без ПДВ 2 816,71 грн.;
3) футболка поло кількістю 21 шт., ціна без ПДВ 216,67 грн., сума без ПДВ 4 550,07 грн.
На підставі вищевказаного рахунку-фактури позивач здійснив попередню оплату в сумі 15 320,14 грн., що підтверджується позивачем платіжним дорученням № 637 від 24.11.2016, яке проведене банком 24.11.2016 із призначенням платежу: попередня оплата за спецодяг згідно рахунку-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016, в тому числі ПДВ 20% - 2 553,36 грн.
Позивач зазначає, що направлення йому відповідачем рахунку-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016 та вчинення ним дій, які свідчать про схвалення ним умов вказаного рахунку-фактури, шляхом проведення повної попередньої оплати за поставку товару, свідчить про укладання сторонами у спрощений спосіб договору поставки та досягнення ними згоди щодо всіх його істотних умов, необхідних для чинності договору поставки (найменування, асортимент, кількість товару, його ціну та порядок оплати). При цьому позивач вважає, що ним належним чином виконано грошове зобов'язання щодо проведення на користь відповідача попередньої оплати товару в загальній сумі 15 320,14 грн., який підлягав постачанню відповідачем.
Проте, як стверджує позивач, відповідач виконав своє зобов'язання щодо поставки та передачі позивачу товару лише частково. Так, 06.12.2016 на підставі видаткової накладної № РН-001014 від 06.12.2016 відповідачем було здійснено часткову поставку товару згідно рахунку-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016, а саме відповідачем було поставлено футболки поло в кількості 21 штуки на загальну суму 5 460,08 грн. з ПДВ.
Таким чином, як зазначив позивач, відповідач, здійснивши лише часткову поставку товару, не повністю виконав своє зобов'язання щодо поставки товару в сумі 15 320,14 грн.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що оскільки відповідач, який одержав повну суму попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016 на загальну суму 15 320,14 грн., не повністю виконав свій обов'язок щодо передачі позивачу всієї кількості товару в межах строку дії договору поставки, то сума попередньої оплати за ту кількість товару, яка не була поставлена відповідачем, підлягає поверненню позивачу у розмірі 9 860,06 грн. (15 320,14 грн. - 5 460,08 грн. = 9 860,06 грн.).
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 20.11.2017 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 130/11-17 від 20.11.2017 щодо повернення оплачених коштів за невиконане зобов'язання в сумі 9 860,06 грн., відповідно до якої позивач просив відповідача в семиденний строк з дня отримання даної претензії перерахувати кошти в сумі 9 860,06 грн.
Однак, станом на 19.01.2018 відповідач відповіді на претензію не надав та грошові кошти в сумі 9 860,06 грн. за непоставлений ним товар позивачу не перерахував.
За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9 860,06 грн. попередньої оплати за непоставлений ним товар.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні відповідачем позивачу рахунка-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016 на оплату товару в загальній сумі 15 320,14 грн., який, в свою чергу, був оплачений позивачем повністю згідно платіжного доручення № 637 від 24.11.2016, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення № 637 від 24.11.2016 позивач здійснив попередню оплату товару, який мав бути поставлений відповідачем, на загальну суму 15320,14 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову поставку оплаченого позивачем товару на суму 5 460,08 грн. При цьому судом враховано, що відповідач не надав та не надіслав до суду відзиву на позовну заяву з доказами, які б спростовували вказані обставини.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати..
Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем повної суми попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури № СФ-0001175 від 24.11.2016 на загальну суму 15 320,14 грн., часткове виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі позивачу товару згідно наведеного рахунку-фактури, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати в сумі 9 860,06 грн. за непоставлений відповідачем товар.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 9860,06 грн. підлягають задоволенню повністю.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК країни).
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням КОНОВАЛ ТА ПАРТНЕРИ (об'єднання), в особі Голови Коновала Тараса Павловича, укладено Договір від 19.11.2017 про надання правничої (правової) допомоги, предметом якого, відповідно до п. 1.1 Договору, є надання адвокатським об'єднанням клієнту за плату правничої (правової) допомоги в обсязі та на умовах, визначених законодавством України та цим Договором.
Згідно акту про надані послуги, копія якого наявна в матеріалах справи, адвокатське об'єднання в рамках Договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.11.2017 надало позивачу послуги з представництва та захисту інтересів на загальну суму 3 000,00 грн.
В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 69 від 17.01.2018, зі змісту якого вбачається, що на рахунок Адвокатського об'єднанням КОНОВАЛ ТА ПАРТНЕРИ надійшли кошти від позивача у сумі 3 000,00 грн. згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.11.2017. Також, в матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 296531 від 19.01.2018, яким уповноважено адвоката Рижиха Артема Анатолійовича на представництво інтересів ТОВ ЕНЕРСІС Україна в Господарському суді міста Києва.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Враховуючи ціну позову, обсяг виконаної роботи та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. визнаються судом співмірними.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМТЕХТОРГ-УКРАЇНА (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24/2, оф. 402; ідентифікаційний код 39530974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРСІС УКРАЇНА (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 136, кім. 34; ідентифікаційний код 35635986) 9 860,06 грн. (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят гривень 06 коп.) попередньої оплати, 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.
Повне рішення складено 16.03.2018
Суддя О.В.Гумега
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2018 |
Оприлюднено | 18.03.2018 |
Номер документу | 72786581 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні