Рішення

від 28.02.2018 по справі 911/3230/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа № 911/3230/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙПЕРЛІТ» , Київська область,

Києво-Святошинський район, с. Тарасівка

до ПрАТ «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» , Київська область,

Баришівський район, с. Садове

про стягнення 389863, 72 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області 01.11.2017 р. надійшла позовна заява від 25.10.2017 р. № 137 (вх. № 3261/17, 01.11.2017 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙПЕРЛІТ» (позивач) до ПрАТ «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (відповідач) про стягнення 389863, 72 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки від 10.04.2017 р. №1004-17-СВК, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.11.2017 р.

29.11.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

29.11.2017 р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 03.11.2017 р. Разом з тим, останнім, як вже зазначалось, подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2017 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3230/17 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 10.01.2018 р.; повторно зобов'язано позивача подати: оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви копій документів; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору; повторно зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів; витяг з ЄДРПОУ станом на день порушення провадження у справі; відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень та контррозрахунок суми заявленої до стягнення позивачем.

01.12.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про забезпечення позову, якою останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ПрАТ «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» в розмірі, що відповідає розміру поставленого, але не сплаченого товару ТОВ «СТРОЙПЕРЛІТ» , а саме 389863,72 грн., які є на рахунках ПрАТ «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» , про що винести відповідну ухвалу.

01.12.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

29.12.2017 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

10.01.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2018 р. розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 24.01.2018 р., встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень та контррозрахунком суми заявленої до стягнення позивачем - до 22.01.2018 р. (копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду), попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, роз'яснено позивачу, що в строк до 24.01.2018 р. він має право надіслати суду відповідь на відзив, у разі наявності такого, копію якого направити відповідачу, докази чого надати суду, роз'яснено сторонам , що позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві, роз'яснено сторонам, що на будь-якій стадії судового процесу сторони можуть укласти мирову угоду, зробивши спільну письмову заяву і повідомити про це суд.

22.01.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2018 р. розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 07.02.2018 р. встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень та контррозрахунком суми заявленої до стягнення позивачем - до 05.02.2018 р. (копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду), попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, роз'яснено позивачу, що в строк до 07.02.2018 р. він має право надіслати суду відповідь на відзив, у разі наявності такого, копію якого направити відповідачу, докази чого надати суду, повторно роз'яснено сторонам, що позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві, повторно роз'яснено сторонам, що на будь-якій стадії судового процесу сторони можуть укласти мирову угоду, зробивши спільну письмову заяву і повідомити про це суд.

31.01.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

07.02.2018 р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.01.2018 р.

Крім того, в судовому засіданні присутній представник позивача надав докази направлення відповідачу клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2018 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.02.2018 р.

28.02.2018 р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 07.02.2018 р.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частинами першою та третьою ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, яку подано позивачем 01.12.2017 р., за результатами її розгляду судом відмовлено в її задоволенні, про що постановлено ухвалу.

Розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙПЕРЛІТ» до ПрАТ «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарський суд

встановив:

10.01.2017 р. між ТОВ «СТРОЙПЕРЛІТ» (постачальник) та ПрАТ «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (покупець) було укладено договір поставки № 1004-17-СВК, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупцю, для використання його на розсуд останнього, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар та сплачувати за нього на умовах даного договору.

Сторонами було погоджено, відповідно до п. 2.1. договору, предметом поставки за даним договором є сировина для виробництва кормів. Найменування, кількість та вартість зазначається у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 4.1. покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару. Загальна сума договору складається з вартості всього товару, поставленого постачальником за період дії цього договору, що підтверджено належним чином оформленими накладними.

Пунктом 7.1. договору визначено його строк, згідно якого даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Відповідно до п. 4.3. договору, покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше - 7 (семи) календарних днів від дати поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не визначено у специфікації.

Крім того, згідно із п. 4.4. договору сторони погодили, що кошти, які надходять від покупця в оплату за товар, в першу чергу йдуть на погашення заборгованості за минулі поставки.

Також, п. 5.2.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати товар згідно з умовами даного договору та у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах.

Згідно із п. 6.4. договору, за порушення строків розрахунків за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день затримки розрахунку.

Вказаний договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток товариств.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно дочастини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. Спрямована на встановлення. Зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст.265 ГК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1 договору поставки № 1004-17-СВК від 10.04.2017 р. позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, видатковими накладними № 15 від 11.04.2017 р., № 16 від 13.04.2017 р., № 17 від 14.04.2017 р., № 18 від 18.04.2017 р., № 19 від 27.04.2017 р., на загальну суму 745666,49 грн. Відповідач сплатив позивачу 397977,18 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення № 409 від 25.04.2017 р., № 421 від 26.04.2017 р., № 441 від 26.04.2017 р., № 542 від 11.05.2017 р., № 560 від 12.05.2017 р., № 574 від 16.05.2017 р., № 594 від 19.05.2017 р., № 617 від 23.05.2017 р., № 664 від 31.05.2017 р., № 698 від 06.06.2017 р., № 712 від 07.06.2017 р., № 764 від 15.06.2017 р., № 384 від 24.10.2017 р. (копії містяться в матеріалах справи). Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар склав 347689,31 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 347689,31 грн. основного боргу за договором поставки № 1004-17-СВК від 10.04.2017 р. є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням клопотання від 31.01.2018 р., яким уточнено позовні вимоги, інфляційні втрати на суму 32713,53 грн. та 3 % річних на суму 8998,53 грн., нараховані за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті з 26.04.2017 р. по 05.02.2018 р.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, встановлено, що розрахунок суми 3 % річних, виконаний позивачем, є невірним. Сума нарахована позивачем є більшою за суму згідно розрахунку суду, а загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості згідно договору у вищевказані періоди, який підлягає стягненню з відповідача, становить 8987,54 грн.

Під час перерахунку інфляційних втрат судом з'ясовано, що розрахунок інфляційних втрат від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним. Сума нарахована позивачем є більшою за суму згідно розрахунку суду. Загальний розмір інфляційних втрат від суми основної заборгованості згідно договору у вищевказані періоди, який підлягає стягненню з відповідача, становить 32699,51 грн.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості відповідача в частині: основного боргу - 347689,31 грн., інфляційних втрат - 32699,51 грн., 3% річних - 8987,54 грн., тоді як відповідачем дані обставини не спростовано.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат, понесену на адвокатські послуги, згідно договору про надання правової допомоги від 01.08.2017 р. № 0108/1-17 в розмірі 22380,67 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 абз. 2 частини другої статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої та частини шостої ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлено, жодних заперечень щодо їх розміру та щодо вимоги про їх стягнення не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 22380,67 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката - ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги № 0108/1-17 від 01.08.2017 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката. Як доказ понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позивачем додано до матеріалів справи платіжне доручення № 161 від 28.11.2017 на суму 22380,67 грн., згідно якого вказані кошти було перераховано ОСОБА_1 - адвокату в рахунок оплати, наданих нею послуг.

Таким чином, відповідачем не спростовано обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи, що за результатами розгляду даного спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 123, 126, 129, 210, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (07534, Київська область, Баришівський район, с. Садове; код ЄДРПОУ 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙПЕРЛІТ» (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 1Б; код ЄДРПОУ 40683900) 347689 (триста сорок сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 31 копійок основного боргу, 8987 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 54 копійки 3% річних, 32699 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 51 копійок інфляційних втрат, 6812 (вісім тисяч вісімсот дванадцять) гривень 36 копійок судового збору, 22352 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят дві) гривні 69 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позовні вимоги відхилити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання 12.03.2018 р.

Суддя А.В. Лопатін