Постанова

від 15.03.2018 по справі п/811/512/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 рокусправа № П/811/512/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:                    Семененка Я.В.

           судді:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:          Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу приватного підприємства «Трансхім-Сервіс»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (суддя – Притула К.М.) у справі № П/811/512/17 за позовом приватного підприємства «Трансхім-Сервіс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В :

ТОВ «Трансхім-Сервіс» звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства “Трансхім – Сервіс” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “Ескала” (код ЄДРПОУ 40629141) за вересень, жовтень 2016 року та винесення податкового повідомлення – рішення від 11.01.2017 року № 000001404;

- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ПП “Трансхім – Сервіс” за вересень - жовтень 2016 року, а саме: податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 3106051,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ “АГРО-ЕЛІТ” ( вересень 2016 року - 657416,89 грн., жовтень 2016 року 1891963,02 грн.) та ТОВ ФІРМА “САІ” ЛТД за жовтень 2016 року в сумі 556670,89 грн.; податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3106051,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ “Ескала” за вересень 2016 року - 657416,89 грн. та за жовтень 2016 року - 2 448634,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 22 грудня 2016 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства “Трансхім - Сервіс” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “ Ескала” ( код ЄДРПОУ 40629141 ) за вересень, жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт № 69/11-23-14-04/ 36514310 від 22.12.2016 року. На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми “Р1” від 11.01.2017 року № 000001404 про зменшення суми податкового зобов'язання для цілей розділу V ПКУ та зменшено суму податкового кредиту на зазначені вище суми.

Також, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області в автоматизованих системах співставлення

податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, змінені показники раніше задекларованих підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року. Позивач вважає дії відповідача щодо коригування задекларованих платником податків сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, оскільки зроблені в акті перевірки висновки щодо нереальності господарських операцій не відповідають фактичним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності.

          Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив із повноважень контролюючого органу здійснювати перевірки, зберігати та використовувати податкову інформацію у відповідних інформаційних базах. При цьому, суд вказав на те, що сам факт внесення певної інформації до інформаційних баз відносного того чи іншого платника податків не може породжувати негативні наслідки для такого платника податку. Аналогічного висновку суд дійшов і відносно висновків, які зазначені в акті перевірки, оскільки такі висновки та факти безпосередньо, без прийняття відповідного рішення, не породжують для платника жодних правових наслідків.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що у вказаній справі не встановлено обставини, які б давали підстави для висновку про порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для висновку про порушення прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що висновки в акті перевірки є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами, внаслідок чого контролюючий орган безпідставно вказував на нереальність господарських операцій, які здійснювались позивачем. Наслідком таких безпідставних висновків стало прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит. З цих підстав позивач вказує на те, що відповідачем порушено права позивача у спірних правовідносинах і заявлені підприємством у позові вимоги є належним способом захисту порушеного права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 22 грудня 2016 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства “Трансхім - Сервіс” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “ Ескала” (код ЄДРПОУ 40629141) за вересень, жовтень 2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 69/11-23-14-04/36514310 від 22.12.2016 року, в якому зроблено висновки про завищення підприємством податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 3106051,0грн. та завищення податкового кредиту на суму 3106051,0грн.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки зроблені з огляду на позицію контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ПП “Трансхім - Сервіс” та ТОВ “ Ескала”.

Висновки акту перевірки № 69/11-23-14-04/36514310 від 22.12.2016 року стали підставою для коригування (зміни) податковою службою показників податкової звітності ПП “Трансхім - Сервіс” з податку на додану вартість в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

          Не погодившись з висновками перевірки та внесенням результатів перевірки до інформаційно-аналітичних баз контролюючого органу (коригування раніше відображених показників податкової звітності), приватне підприємство“Трансхім - Сервіс” звернулося до суду з позовом.

За наслідками перегляду судового рішення суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, із позовної заяви вбачається, що фактично підставою для звернення з позовом до суду стали висновки перевіряючих осіб, які викладені в Акті перевірки та які зводяться до того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та визначено податкові зобов'язання внаслідок господарських операцій з ТОВ “ Ескала”, які контролюючий орган вважав нереальними.

З цього приводу суд першої інстанції правильно вказав на те, що акт перевірки не породжує прав та обов'язків позивача, не створює для позивача прямих юридичних наслідків, оскільки містить виключно суб'єктивні судження посадової особи контролюючого органу з перевіряємих питань, а відтак, висновки, що викладені у акті перевірки не носять імперативного характеру та мають досліджуватись в сукупності приписів законодавства та належних доказів щодо конкретно кожної позиції, викладеної у ньому.

Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, позивач вказує на те, що судом не враховано того факту, що саме на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р1” від 11.01.2017 року № 000001404.

З приводу таких доводів заявника апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що вказане податкове повідомлення-рішення не є предметом спору у вказаній справі.

Крім цього, в апеляційній скарзі позивач наводить свої аргументи, які, на його думку, спростовують позицію контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій. З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості рішення контролюючого органу, у разі його оскарження платником податку, має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття цього рішення суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки, які зроблені в акті перевірки, не можуть бути окремо оскаржені платником податку, оскільки такі висновки безпосередньо не створюють для позивача прямих юридичних наслідків.

Правильними є і висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про те, що внесення контролюючим органом інформації про результати проведеної перевірки до інформаційних баз, порушують права та законні інтереси платника податку.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу (в редакції на час проведення перевірки) визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

З наведеного слідує, що перевірки є заходом податкового контролю, в результаті якого отримується податкова інформація, яка може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючого органу.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, оскільки такі дії контролюючого органу не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Оскільки, внесення податкової інформації, зібраної контролюючим органом, до інформаційних баз передбачено Податковим кодексом України, то відсутні підстави для зобов'язання відповідача відновити в АС «Податковий блок» та в інформаційних базах, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні, стан, який був до внесення висновків акту перевірки № 69/11-23-14-04/ 36514310 від 22.12.2016 року.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у вказаній справі не встановлено обставини, які б давали підстави для висновку про порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви про зміну позовних вимог (а.с.57), позивачем, поряд із вимогами про зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності, заявлені вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення самої перевірки. Натомість, будь-яких доводів щодо неправомірності проведення перевірки позивачем не наведено а ні у позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі, що свідчить про необґрунтованість заявлених вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Трансхім-Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у справі № П/811/512/17– без змін.

Постанова набирає законної сили з 27.02.2018р. та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.03.2018р.

Повне судове рішення складено 16.03.2018р.

Головуючий суддя:                                                                                Я.В. Семененко

           Суддя:                                                                                Н.А. Бишевська

           Суддя:                                                                                І.Ю. Добродняк