Постанова

від 13.03.2018 по справі 740/4687/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4687/16-ц Провадження № 22-ц/795/348/2018 Головуючий у I інстанції - Пантелієнко В. Г. Доповідач - Бечко Є. М. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді: Бечко Є.М.

суддів: Страшного М.М., Шарапової О.Л.,

секретаря: Герасименко Ю.О.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

позивач: ОСОБА_3

відповідач: Приватне підприємство Агропрогрес

Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3

Оскаржується рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року, суддя Пантелієнко В.Г., ухвалене 05 січня 2018 року об 11 год. 42 хв., дата складання повного тексту: 12 січня 2018 року, м.Ніжин.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПП Агропрогрес , в якому просила визнати припиненим з 28 січня 2014 року договір оренди земельної ділянки №364 від 21 листопада 2011 року, укладений між ТОВ Лосинівка-Агро та ОСОБА_3, у зв'язку з припиненням юридичної особи орендаря - ТОВ Лосинівка-Агро , та визнати недійсною додаткову угоду б/н від 01 квітня 2015 року до вказаного договору оренди земельної ділянки, на підставі якої було внесено запис щодо права оренди земельної ділянки за ПП Агропрогрес до 31 грудня 2025 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником вищезазначеної земельної ділянки площею 1,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: Чернігівська область Ніжинський район с. Перемога, Перемозької сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 626531774233. Між нею та ТОВ Лосинівка-Агро 21 листопада 2011 року було укладено договір оренди №364. ТОВ Лосинівка-Агро припинило господарську діяльність 28 січня 2014 року, про що було внесено відомості до ЄДРПОУ. ПП Агропрогрес є правонаступником ТОВ Лосинівка-Агро та отримало належну позивачу земельну ділянку згідно акту від 16 грудня 2013 року, однак він не відображений в державному реєстрі речових прав, тому перехід прав на оренду земельної ділянки не відбувся.

Вважає, що Договір оренди земельної ділянки №364 від 21 листопада 2011 року було припинено з 28 січня 2014 року у зв'язку з припиненням діяльності орендаря - ТОВ Лосинівка-Агро , а ПП Агропрогрес не виступає та не може виступати правонаступником щодо первісного Договору оренди земельної ділянки №364, оскільки даний договір є двостороннім і укладений між нею та саме ТОВ Лосинівка-Агро .

Позивач зазначила, що відповідач, фактично використовуючи земельну ділянку понад рік після припинення діяльності первісного орендаря, змусив її укласти додаткову угоду від 01 квітня 2015 року. Зміна сторони у зобов'язанні за Договором оренди земельної ділянки мала вчинятися за згодою кредитора - тобто виключно за згодою орендодавця також, дана дія мала вчинитися в період часу, визначений комісією з припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, тобто до моменту припинення діяльності первісного орендаря. Тобто, відповідач неправомірно використовує належну їй земельну ділянку, що є порушенням її прав на вільне володіння, користування та розпорядження належною земельною ділянкою.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПП Агропрогрес про визнання договору оренди земельної ділянки №364 від 21 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ Лосинівка-Агро та ОСОБА_3 припиненим з 28 січня 2014 року та визнання недійсною додаткової угоди до договору б/н від 01 квітня 2015 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не було надано належної правової оцінки жодним обставинам, на які посилався позивач, при цьому взято в основу оскаржуваного рішення виключно доводи відповідача.

Так, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що за договором оренди ТОВ Лосинівка-Агро набуло право оренди, і будь-яким чином відчужувати чи передавати право оренди (право користування) земельною ділянкою юридична особа правових підстав не мала, так як положення ст.104 ЦК України щодо правонаступництва не розповсюджується на земельні правовідносини, які регулюються виключно ЗК України та Законом України Про оренду землі . Вважає, що Законом України Про оренду землі , який є спеціальним в даних правовідносинах, не передбачено інших випадків переходу права оренди на земельні ділянки до осіб правонаступників, у тому числі в разі приєднання однієї юридичної особи орендаря до іншої юридичної особи - правонаступника, тому і перехід права оренди до ПП Агропрогрес не відбувся.

На думку особи, яка подає апеляційну скаргу, за умов відсутності автоматичного переходу прав землекористування, у тому числі права оренди, оскільки Законом України Про оренду землі , ЗК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено збереження права оренди за правонаступником юридичної особи, до якої відбулося приєднання первісного орендаря та яка є іншою юридичною особою із іншим кодом ЄДРПОУ, право оренди до відповідача перейти не могло. Посилається на правову позицію Вищого господарського суду України від 26 квітня 2017 року по справі №917/1198/16 з приводу даного висновку. Тому вважає, що договір оренди земельної ділянки №364 від 21 листопада 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Лосинівка-Агро є припиненим з 28 січня 2014 року у зв'язку зі припиненням юридичної особи орендаря, що підтверджується записом до ЄДРПОУ та підтверджується відсутністю відповідного запису до державного реєстру речових прав щодо права оренди за ПП Агропрогрес .

ОСОБА_3 вважає, що оскільки право оренди земельної ділянки ПП Агропрогрес не було зареєстровано у визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тому право на оренду у відповідача відсутнє. Також звертає увагу, що в силу вимог ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі , реорганізація особи-орендаря дійсно не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, але виключно за умов, що сторони в зобов'язанні є незмінними, однак ПП Агропрогрес , маючи інший код ЄДРПОУ, та правоздатність якого обумовлена внесенням іншого запису про створення юридичної особи, є абсолютно іншою юридичною особою. Оскільки ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним, а у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код, то з урахуванням вищевикладеного, правовідносини за договором оренди земельної ділянки №364 продовжувалися б у випадку збереження за правонаступником коду ЄДРПОУ 36715187 тобто коду, який був присвоєний ТОВ Лосинівка-Агро . Однак, ні на підставі передавального Акту від 16 грудня 2013 року, ні на підставі внесення відомостей до ЄДРПОУ від 28 січня 2014 року про припинення діяльності ТОВ Лосинівка-Агро в реєстр речових прав не було внесено відомості про право на оренду земельної ділянки, яка належить позивачу.

Також ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції в тексті оскаржуваного рішення не було зазначено жодних доводів щодо прийнятого рішення в частині позовної вимоги про визнання додаткової угоди недійсною. Зазначає, що додаткова угода є недійсною, оскільки ТОВ Лосинівка-Агро не могла передати за передавальним Актом право оренди на користь ПП Агропрогрес , позивач в свою чергу не міг передати на момент укладення додаткової угоди право оренди, так як право оренди продовжувало бути зареєстрованим за ТОВ Лосинівка-Агро за умовами договору до 21 листопада 2016 року, незважаючи на припинення первісного орендаря як суб'єкта господарювання, що свідчить про недійсність додаткової угоди.

Особа, яка подає апеляційну скаргу вважає, що станом на момент укладення додаткової угоди, ТОВ Лосинівка-Агро втратило правосуб'єктність у зв'язку з припиненням діяльності, а відтак і передати зобов'язання на користь ПП Агропрогрес станом на 01 квітня 2015 року не могло, оскільки передавальний Акт від 16 грудня 2013 року в частині права та обов'язків за договорами оренди за вказаних обставин є нікчемним. Укладення передавального Акту (незважаючи на відображенні в його змісті) не створило юридичних наслідків в частині передачі права оренди на земельну ділянку від ТОВ Лосинівка-Агро на користь ПП Агропрогрес , оскільки на підставі передавального Акту не було здійснено реєстрації права оренди за ПП Агропрогрес в реєстрі речових прав, що підтверджується витягом.

Крім того, як зазначає особа, яка подає апеляційну скаргу, оформлення додаткової угоди між сторонами було вчинено без вільного волевиявлення орендодавця та не відповідало його внутрішній волі. Фактично відповідач змусив позивача укласти оскаржувану додаткову угоду на явно невигідних для орендодавця умовах. Зазначає, що з моменту припинення діяльності ТОВ Лосинівка-Агро 28 січня 2014 року, ПП Агропрогрес по момент укладення оскаржуваної угоди від 01 квітня 2015 року та подальшої її реєстрації вже понад чотири місяці використовувало земельну ділянку, то зміна розміру орендної плати з 9% до 7%, незважаючи що з 01 січня 2015 року мала нараховуватися у розмірі саме 9% від нормативно грошової оцінки, вже свідчить про примушення орендодавця до укладення оскаржуваної додаткової угоди на невигідних умовах.

У наданий судом строк ПП Агропрогрес подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи позивача ґрунтуються на помилковому та/або викривленому тлумаченні законодавства. Зазначає, що відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Таке застереження відтворено і в п.13.7 договору. Враховуючи, що ТОВ Лосинівка-Агро реорганізовано шляхом приєднання до відповідача, підстав для припинення договору оренди земельної ділянки немає, тому нема підстав визнавати договір оренди припиненим. Зазначає також, що не надано позивачем і доказів примусу з боку відповідача на підписання додаткової угоди.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив ПП Агропрогрес в якому зазначив, що представник відповідача не довів на підставі яких саме документів ПП Агропрогрес набув право користування земельною ділянкою позивача. Просив суд дослідити та надати належну правову оцінку інформаційній довідці - Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3, витяг з ЄДРПОУ щодо ПП Агрпопрогрес , та тим самим в сукупності дослідженим доказам надати оцінку доводам щодо правомірності використання відповідачем земельною ділянкою позивача до 28 квітня 2015 року, також просив дослідити договір оренди №364 та зміст додаткової угоди до договору оренди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Лосинівка-Агро припинене в порядку ст.104 ЦК України в результаті реорганізації, шляхом приєднання до ПП Агропрогрес . Тобто відповідач є правонаступником ТОВ Лосинівка-Агро з яким позивач уклала договір оренди належної їй земельної ділянки, що, із врахуванням положень ст.ст.31, 32 Закону України Про оренду землі та умов п.13.3. договору від 21 листопада 2011 року, не є підставою для припинення договору оренди.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 1,72 га розташованої в с.Перемога, Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом серії ЧН №039303 від 02 серпня 2004 року (а.с.22).

21 листопада 2011 року ОСОБА_3 та ТОВ Лосинівка-Агро уклали Договір оренди земельної ділянки №364 (а.с.23-24). За умовами даного договору позивач передала Товариству земельну ділянку площею 1,72 га в оренду для сільськогосподарських потреб за що Товариство мало сплачувати орендну плату в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4.1). Договір укладено на 5 років (п.5.1).

Також умовами договору, а саме п.13.3 сторонами погоджено, за яких умов припиняється договір: у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб; ліквідації юридичної особи-орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.13.7 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Тобто, пунктом 13.7 сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ Лосинівка-Агро 28 січня 2014 року припинило свою діяльність за рішенням засновників в результаті реорганізації. Згідно статуту, затвердженого зборами від 12 жовтня 2016 року, ПП Агропрогрес є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ Лосинівка-Агро , яке припинило свою діяльність шляхом приєднання до ПП Агропрогрес (а.с.45-46).

01 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ПП Агропрогрес було підписано Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2011 року за умовами якої сторони домовились внести зміни до преамбули Договору оренди землі зазначивши орендарем саме ПП Агропрогрес , внесли зміни в розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати, форми оплати, обчислення та терміну виплати орендної плати, а також термін дії договору, цільове призначення тощо (а.с.25-26).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 1,72 га, на даний час згідно договору оренди землі №364, укладеного 21 листопада 2011 року та додаткової угоди до договору від 01 квітня 2015 року перебуває в оренді у ПП Агропрогрес (а.с.27-28)

Згідно Витягу з протоколу №11 від 27 вересня 2013 року загальних зборів учасників ТОВ Лосинівка-Агро на засіданні зборів вирішено надати згоду на приєднання ТОВ Лосинівка-Агро до ПП Агропрогрес , а також створено комісію з реорганізації ТОВ Лосинівка-Агро (а.с.44).

Відповідно до Статуту ПП Агропрогрес затвердженого 12 жовтня 2016 року ПП Агропрогрес є правонаступником ТОВ Лосинівка-Агро , приєднаного до підприємства, в обсязі прав та обов'язків, що зазначені в передавальному акті від 16 грудня 2013 року, та договорах оренди землі, яка знаходиться в користуванні приєднаного ТОВ Лосинівка-Агро (а.с.45-46).

Згідно Акту приймання-передачі майна, прав та обов'язків ТОВ Лосинівка-Агро в результаті приєднання до ПП Агропрогрес від 16 грудня 2013 року ПП Агропрогрес стало правонаступником прав та обов'язків ТОВ Лосинівка-Агро за договорами в т.ч. за договором оренди землі укладеним між ТОВ Лосинівка-Агро та ОСОБА_3 (а.с.48).

Підстави припинення договору оренди землі визначені ст.ст.31, 32 Закону України Про оренду землі . Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тобто, визначення наслідків настання таких юридичних фактів як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря законодавцем передані на розсуд сторін договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, сторони договору оренди землі, скориставшись своїми правами, на власний розсуд домовились, що реорганізація юридичної особи-орендаря не може бути підставою для розірвання договору, тому підстав для припинення спірного Договору оренди земельної ділянки немає. До ПП Агропрогрес , як до правонаступника перейшли всі права та обов'язки ТОВ Лосинівка-Агро , тому підприємство на законних підставах використовує земельну ділянку ОСОБА_3 та підстави для припинення Договору оренди відсутні.

Посилання особи, яка подає апеляційну скаргу на неможливість застосування ст.104 ЦК України щодо правонаступництва не заслуговують на увагу, оскільки самим Законом Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими законами України. Дійсно, Законом України Про оренду землі є спеціальним в даних правовідносинах та ним не передбачено інших випадки переходу права оренди на земельні ділянки до правонаступників, проте в даному випадку відбулось приєднання ТОВ Лосинівка-Агро до ПП Агропрогрес , а не перетворення.

Також не заслуговують доводи апеляційної скарги в яких позивач посилається на правову позицію Вищого господарського суду України від 26 квітня 2017 року, оскільки правовідносини в тій справі пов'язані з правом постійного користування земельною ділянкою, тобто правом володіння і користування, земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Внесення чи не внесення запису про реєстрацію прав у визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень порядку не є підставою недійсності правочину, визначеною законодавством, що визначає такі підстави.

Позивач погоджувалась, що реорганізація особи-орендаря дійсно не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, але виключно за умов, що сторони в зобов'язанні є незмінними та вважала, що ПП Агропрогрес маючи інший код ЄДРПОУ, та правоздатність якого обумовлена внесенням іншого запису про створення юридичної особи являється абсолютно іншою юридичною особою. Однак вбачається, що саме ТОВ Лосинівка-Агро шляхом реорганізації приєдналось до ПП Агропрогрес , яке є його правонаступником та за ПП Агропрогрес залишився код ЄДРПОУ, що відповідає визначеному способу реорганізації.

Що стосується доводів ОСОБА_3 в частині визнання додаткової угоди недійсною, то слід зазначити, що позивачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів примусу з боку ПП Агропрогрес на підписання додаткової угоди. Позивач після підписання додаткової угоди не зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою. Оскільки, матеріали справи свідчать про те, що волевиявлення ОСОБА_3 під час підписання Додаткової угоди було спрямовано на настання правових наслідків, характерних для даного виду правочину, а саме Договору оренди, суд, першої інстанції, відповідно до вимог ст.263 ЦПК України дав належну оцінку наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні і цієї частини позову.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що додаткова угода погіршує її становище, не заслуговують на увагу, оскільки зменшення відсоткової ставки орендної плати не зменшує сам розмір орендної плати, оскільки збільшилась нормативна грошова оцінка земельної ділянки та, крім того, вона добровільно погодилась на таку умову.

Інші доводи апелянта зводяться до цитування правових норм матеріального та процесуального права, та його суб'єктивного тлумачення даних норм.

З мотивів викладених вище, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору не порушені, застосовані правильно.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановлено, що позивачем було недоплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 266 грн. 36 коп. Так, позивачем було заявлено дві немайнові вимоги, позов було подано 14 грудня 2016 року та на той час ставка судового збору при поданні позовної заяви з немайновими вимогами становила 640 грн., а при поданні апеляційної скарги ОСОБА_3 мала сплатити 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви: 1280 х 150% = 1920 грн., проте ОСОБА_3 було сплачено 1653 грн. 64 коп. Таким чином, слід стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 266 грн. 36 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 266 грн. 36 коп. судового збору, недоплаченого при поданні апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:Судді: