Постанова

від 16.03.2018 по справі 735/185/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 735/185/18 Головуючий у 1 інстанції Балаба О.А. Провадження № 33/795/130/2018 Категорія - - ч.2 ст.172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

16 березня 2018 року місто Чернігів

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області Заболотний В.М., перевіривши апеляційну скаргу прокурора на постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 01 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, та закрито провадження у справі.

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, вважаю необхідним відмовити в її прийнятті та повернути апеляційну скаргу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.250 КУпАП, прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, окрім іншого має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою цієї норми визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 -172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ч.5 ст.7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч.1 ст.287 та ч.5 ст.7 КУпАП кореспондуються з положеннями п.4 ч.1 ст.2 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст.26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Втім, згідно змісту оскаржуваної постанови, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 заходів примусового характеру, пов'язаного з обмеженням особистої свободи громадянина, до останнього не застосовано. Тобто, в даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч.5 ст.7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч.1 ст.287 КУпАП та ч.2 ст.294 КУпАП.

Також слід зазначити, що посилання прокурора на ст.250 КУпАП, як на правову підставу його звернення із апеляційною скаргою, не заслуговує на увагу, оскільки прокурор має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. В даному ж випадку провадження здійснюється на підставі протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, а не скарги.

Ухвалою Конституційного Суду України від 08.12.2015 за №49-у/2015 у справі № 2-43/2015 встановлено неузгодженість положень ч.5 ст.7, ст.250, ч.1 ст.287 та ч.2 ст.294 КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення. Усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу якості закону . В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Окрім цього, ч.2 ст.294 КУпАП, яка є спеціальною нормою відносно ч.1 ст.250 КУпАП, дано перелік осіб, наділених правом на апеляційне оскарження, а саме частиною другою цієї норми передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Зазначений перелік суб'єктів апеляційного оскарження є вичерпний. Прокурор, як учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, виключений із зазначеного переліку суб'єктів апеляційного оскарження Законом України від 14.10.2014 1697-VII шляхом внесення змін у ч.2 ст.294 КУпАП.

За таких підстав, виходячи зі змісту ст.294 КУпАП, та враховуючи, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження та її прийняття до розгляду не відповідало б ані діючим нормам національного законодавства, ані правовій позиції викладеній в вищезазначеному рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права рішень ЄСПЛ, які в свою чергу є джерелом права ЄС, апеляційну скаргу подано особою, яка не входить до кола суб'єктів оскарження постанов суду першої інстанції, а тому така скарга підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити прокурору у прийнятті апеляційної скарги на постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 01 березня 2018 року щодо ОСОБА_1, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Заболотний