Ухвала

від 22.02.2018 по справі 757/6792/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6792/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою Генерального директора Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» ОСОБА_6 щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час обшуку у кримінальному провадженні № 42017000000000188,-

В С Т А Н О В И В :

07.02.2018 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга Генерального директора Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» ОСОБА_6 , яка передана слідчому судді 07.02.2018, на бездіяльність Генеральної прокуратури України яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, що вилучено під час проведення обшуку 11.07.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 24/26.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що обшук проведено на підставі ухвали від 06.07.2017 року слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 (справі № 757/38688/17-к) у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000188, внесеного до ЄРДР 26.01.2017 року за фактом розтрати державних коштів службовими особами ДП «ЗАВОД Цивільної авіації» шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

11.07.2017 року працівником Генеральної прокуратури України за участю співробітників Служби безпеки України проведено обшук приміщення за адресою: м. Київ, вулю Колекторна, 24/26, під час якого (у цеху на першому поверсі) вилучено, зокрема: 4 (чотири) авіаційних двигуна ТРЗ-117 серія 3 (за № 7087403803003, № 7087403203099, № 7087403903050 та № 708703903061), 4 (чотири) авіаційних двигуна ТВЗ-117 серія 3 (за № 7087402600030, № 7087403003068, № 7087401703007 та 7087402903024), 2 (два) авіаційних двигуна ТРЗ-117 (за № 7087401003017 та № 7087401903004) та авіаційних двигун ТВЗ-117 № 7087401903009, що належать Малому підприємству у формі ТОВ «Соляріс», а також інше майно та документи, про що складено протокол обшуку.

Представник ТОВ «Соляріс» в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити, з підстав наведених у ній.

Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечував, просив відмовити в її задоволення у повному обсязі.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000188 від 26.01.2017 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 191 КК України..

У межах вказаного кримінального провадження 11.07.2017 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 2ст. 168 КПК Українивизначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідноз ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно дост. 236 КПК України,вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК Українипередбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст.171, ч. 6 ст.173цьогоКодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1ст. 100 КПК України,речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160166,170174цьогоКодексу.

Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умовиКПК Українипокладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах«Іммобіліаре Саффі проти Італії»(Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінніКонвенціївимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Так, у своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурістатті 1Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі«Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»(James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, судовим розглядом встановлено, що серед вилучених, під час проведення обшуку 11.07.2018, на підставі ухвали слідчого судді від 06.07.2017, речей були: 4 (чотири) авіаційних двигуна ТРЗ-117 серія 3 (за № 7087403803003, № 7087403203099, № 7087403903050 та № 708703903061), 4 (чотири) авіаційних двигуна ТВЗ-117 серія 3 (за № 7087402600030, № 7087403003068, № 7087401703007 та 7087402903024), 2 (два) авіаційних двигуна ТРЗ-117 (за № 7087401003017 та № 7087401903004) та авіаційних двигун ТВЗ-117 № 7087401903009, що належать Малому підприємству у формі ТОВ «Соляріс», а також інше майно та документи, про що складено протокол обшуку.

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2ст. 167 КПК України, КПК Українипокладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «Саляріс» належним йому майном.

За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку 11.07.2017 за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, яку необхідно усунути шляхом зобов`язання останнього повернути вилучене майно власнику, відповідно до п. 4 ст. 169 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу Генерального директора Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» ОСОБА_6 щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час обшуку у кримінальному провадженні № 42017000000000188 задовольнити.

Поновити строк на для подання скарги на бездіяльність слідчого.

Визнати бездіяльність слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України (Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки), який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000188, а також прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України (Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки), який здійснює процесуальне керівництво у вказаному вище кримінальному провадженні щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

Зобов`язати слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України (Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки), який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000188, а також прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України (Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки), який здійснює процесуальне керівництво у вказаному вище кримінальному провадженні негайно повернути Малому підприємству у формі ТОВ «Соляріс» (ідентифікаційний номер 13685821) в особі його генерального директора ОСОБА_6 , наступне майно, вилучене 11.07.2017 року в ході обшуку за адресою: місто Київ, вулиця Колекторна, 24/26 (у цеху на першому поверсі), а саме:

-авіаційний двигун ТРЗ-117 серії 3 № 7087403803033;

-авіаційний двигун ТРЗ-117 серії 3 № 7087403203099;

-авіаційний двигун ТВЗ-117 серії 3 № 7087402600030;

-авіаційний двигун ТВЗ-117 серії 3 № 7087403003068;

-авіаційний двигун ТВЗ-117 серії 3 № 7087401703007;

-авіаційний двигун ТВЗ-117 серії 3 № 7087402903024;

-авіаційний двигун ТРЗ-117 серії 3 № 7087403903050;

-авіаційний двигун ТРЗ-117 серії 3 № 7087403903061

-авіаційний двигун ТРЗ-117 № НОМЕР_1 ;

-авіаційний двигун ТВЗ-117 серії НОМЕР_2 ;

-авіаційний двигун ТРЗ-117 серії НОМЕР_3 ;

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя