Постанова

від 14.03.2018 по справі 820/1867/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №820/1867/17

адміністративне провадження №К/9901/2067/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника відповідача Голінея І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектро-Харків до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектро-Харків (далі-позивач/ТОВ Промелектро-Харків ) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2017 року №0000135010.

На обґрунтування позову послалось на те, що положення Податкового кодексу України не забороняють збільшення граничних строків сплати податку у випадку, якщо кінцева дата такої сплати припадає на вихідний або святковий день, а тому здійснення позивачем сплати податкового зобов'язання із транспортного податку за 4 квартал 2016 року у перший робочий день після вихідного не може вважатися податковим правопорушенням.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2017 року№0000135010.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у випадку коли граничний строк сплати податку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем такого строку слід вважати наступний після них робочий (банківський) день, а тому ТОВ Промелектро-Харків своєчасно сплатило самостійно визначену суму податкового зобов'язання з транспортного податку за 4 квартал 2016 року у перший робочий день після вихідного (30 січня 2017 року).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки для транспортного податку передбачено окремий (спеціальний) порядок його справляння, який не обмежений строком від граничної дати подання декларації, а тому правило перенесення термінів сплати податку у зв'язку із вихідними або святковими днями, яке застосовується стосовно подання податкових декларацій, у даному випадку не діє.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року призначено справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2018 року.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились; у той же час, у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування касаційної скарги, просив її задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 лютого 2016 року ТОВ Промелектро-Харків подано до контролюючого органу податкову декларацію №9007645819 з транспортного податку, якою визначено податкове зобов'язання на 2016 рік у сумі 50000,00 грн., у тому числі за 1 квартал - 12500,00 грн., за 2 квартал - 12500,00 грн., за 3 квартал - 12500,00 грн., за 4 квартал - 12500,00 грн.

Головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств металообробки Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ Промелектро-Харків до бюджету узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з транспортного податку за 4 квартал 2016 року, за результатами якої складено акт від 28 березня 2017 року №321/28-10-50-10-10/38492404, у якому встановлено порушення позивачем підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, а саме обставини несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з транспортного податку за 4 квартал 2016 року у сумі 12500,00 гривень терміном сплати до 29 січня 2017 року, а фактично сплачено 30 січня 2017 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2017 року №0000135010, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1250,00 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 267.6.4 пункту 267.6 статті 267 ПК України).

Як встановлено підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 167 ПК України, транспортний податок сплачується, зокрема юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Вказана норма не містить застережень щодо порядку сплати податку у випадку, якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день.

Натомість, таке правило передбачено для податкових декларацій, зокрема згідно пунктом 49.2 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону України Про міжнародні договори України від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому, пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 ПК України.

Враховуючи наведене, за встановлених судами обставин здійснення позивачем сплати податку у перший робочий день після вихідного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недопущення ним порушення правил сплати (перерахування) податку та відсутність підстав для притягнення до відповідної відповідальності за це.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують, позаяк ґрунтуються на найменш сприятливому для платника податків тлумаченню податкового законодавства.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги та визнали протиправним і скасували оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

Повний текст постанови складено 15 березня 2018 року.