Постанова

від 14.03.2018 по справі 810/3901/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №810/3901/14

адміністративне провадження №К/9901/1926/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник відповідача - Левчук С.М., касаційну скаргуБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя В.Р. Щавінський ) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів: Л.В. Губська, Ю.А. Ісаєнко, О.М. Оксененко) у справі №810/3901/14 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 05 червня 2014 року №2039/0014011703/117.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки є неправомірними та ґрунтуються на припущеннях у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судами факту анулювання свідоцтв платника податків контрагентів позивача, безтоварності проведених операцій та формування податкового кредиту за податковими накладними, з дати виписки яких минуло більше 365 днів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2014 року №2039/0014011703/117, яким позивачу донараховано ПДВ за основним платежем в сумі 200729,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 100364,50 грн. винесено за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та на підставі акта перевірки №1523/17-3/2875102727/56 від 23 травня 2014 року за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 200729 грн., в тому числі за лютий 2013 року у сумі 15728 грн., за червень 2013 року у сумі 162500 грн., за листопад 2013 року у сумі 17413 грн., за грудень 2013 року у сумі 5088 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій позивача з ТОВ Україна Вест Імпорт у листопаді та грудні 2013 року і з ТОВ Діна Лайт за лютий 2013 року, а також неправомірністю формування податкового кредиту за червень 2013 року у сумі 162500 грн. за податковими накладними, виписаними Дівайс 2000 , з дати виписки яких минуло більше 365 днів.

Судами також встановлено, що основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Для ведення господарської діяльності позивач орендує нежитлові приміщення, займається виготовленням соєвої макухи та соєвої олії шляхом переробки сої, що у спірний період придбавалась у СФГ Нива-1 , ПСП Діар , ПП Моя Надія , ТОВ Україна Вест Імпорт , ТОВ Дівайс 2000 , ТОВ Діна Лайт .

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Україна Вест Імпорт при виконанні договору купівлі-продажу №8/11 від 08 листопада 2013 року та з ТОВ Діна Лайт при виконанні договору поставки №Дл-000001 від 20 лютого 2013 року, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, квитанціями до прибуткового касових ордерів, товарно-транспортними накладними.

Між тим, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагентів товару, суди першої та апеляційної інстанцій окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених з контрагентами договорів, також встановили, що придбаний у контрагентів товар в подальшому використаний ним у власній господарській діяльності, шляхом реалізації виготовленої продукції.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Водночас в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Поруч з цим суди, оцінюючи висновки податкового органу про пропущення позивачем терміну у 365 днів для включення до податкового кредиту, сформованого за операціями з ТОВ Дівайс 2000 , цілком обґрунтовано взяли до уваги, що у податковій декларації за червень 2013 року помилково зазначено датою видачі податкових накладних у 2012 році місяць червень, також з огляду на те, що з наявних у матеріалах справи первинних документів вбачається, що правовідносини з вказаним контрагентом мали місце у липні 2012 року, що знайшло своє відображення у видаткових та податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.А.Васильєва С.С.Пасічник

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року