Постанова

від 27.02.2018 по справі 826/4890/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа №826/4890/13-а

касаційне провадження №К/9901/734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 (суддя Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 (головуючий суддя - Гром Л.М.; судді: Бєлова Л.В., Міщук М.С.) у справі № 826/4890/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елтіс до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елтіс звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії відповідача із проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством Транс Логістик , Приватним підприємством Росціус , Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Віта-Авто , Приватним підприємством Мерком , Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідан , Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК Рамос , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпартнер Трейд , Приватним підприємством Інтер-Транс Груп за період з 01.01.2012 по 30.11.2012; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з оформлення результатів зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Елтіс у формі акта від 15.03.2013 № 1005/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством Транс Логістик , Приватним підприємством Росціус , Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Віта-Авто , Приватним підприємством Мерком , Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідан , Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК Рамос , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпартнер Трейд , Приватним підприємством Інтер-Транс Груп за період з 01.01.2012 по 30.11.2012; визнати протиправними дії відповідача з оформлення результатів зустрічної звірки позивача в формі акта від 16.04.2013 № 1373/22-10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством Транс Логістик , Приватним підприємством Росціус , Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Віта-Авто , Приватним підприємством Мерком , Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідан , Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК Рамос , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпартнер Трейд , Приватним підприємством Інтер-Транс Груп за період з 01.01.2012 по 30.11.2012.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23.05.2013 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2013 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 185.1 статті 185, пунктів 186.1, 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що правочини між позивачем та Приватним підприємством Транс Логістик , Приватним підприємством Росціус , Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Віта-Авто , Приватним підприємством Мерком , Товариством з обмеженою відповідальністю Мірідан , Товариством з обмеженою відповідальністю ТВК Рамос , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпартнер Трейд , Приватним підприємством Інтер-Транс Груп у період з 01.01.2012 по 30.11.2012 здійснено без мети настання реальних правових наслідків, а тому зазначені правочини відповідно до частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу статті 216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно із статтею 71 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 зазначених Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 17.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандзембуд до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а також у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Латустрейд до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 у справі № 826/4890/13-а скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк