Рішення

від 13.03.2018 по справі 904/406/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2018 Справа № 904/406/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Чорметремонт", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСНЄРУС", м. Дніпро

про стягнення 7 429,42 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорметремонт" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСНЄРУС" (далі - відповідач) про стягнення 7 429,42 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 94/14 купівлі-продажу від 07.10.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 01.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2018 відкладено розгляд справи на 13.03.2018.

13.03.2018 повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся ухвалою суду, яка надсилалась відповідачу за його місцезнаходженням. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4903812429455 (арк.с. 47) ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримана відповідачем 21.02.2018. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду в судові засідання 01.03.2018 і 13.03.2018 від відповідача не надходило.

Приймаючи до уваги, що ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі з повідомленням про дату і час судового засідання була отримана відповідачем, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що повторна неявка в судове засідання повноважних представників позивача і відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 13.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі статтею 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 07.10.2014 між позивачем і відповідачем укладено договір № 94/14 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товари (запасні частини до транспортних засобів), а покупець забов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного Договору, тара (упаковка) входить у вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій продавцем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що сторони домовились про те, що всі товари отримані покупцем від продавця, вважаються отриманими на виконання даного Договору.

В пункті 2.2 Договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання представником видаткової накладної на товар, що поставляється.

У відповідності до пункту 4.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення грошових коштів в касу продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з пунктом 11.3 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Позивач стверджує, що покупець отримав від продавця товар за договором № 94/14 купівлі-продажу від 07.10.2014 на загальну суму 13 953,57 грн., що підтверджується видатковими накладними №2481 від 26.04.2016 на суму 12 992,33 грн., №3114 від 24.05.2016 на суму 961,24 грн., які підписані представником відповідача без зауважень і скріплені його печаткою.

Як зазначає позивач, оплата за вищезазначеними видатковими накладними була здійснена відповідачем частково, на суму 8 472,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1305 від 10.06.2016, №46 від 23.06.2016, №53 від 29.06.2016, №68 від 08.07.2016, №391 від 19.05.2017, №440 від 22.06.2017, №450 від 26.06.2017, №541 від 18.08.2017, №557 від 01.09.2017.

30.11.2017 позивач направив претензію відповідачу №2/28/11/17 від 28.11.2017 про необхідність сплатити 5 481,25 грн. основної заборгованості, 1 096,25 грн. штрафу. За твердженням позивача, досудова вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 502,50 грн. і 3% річних у розмірі 445,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 429,42 грн., а саме: 5 481,25 грн. основного боргу, 1 502,50 грн. інфляційних втрат, 445,67 грн. 3% річних.

Відповідач доказів належної оплати повної вартості поставленого товару за договором № 94/14 купівлі-продажу на момент розгляду спору до господарського суду не надав, наданим йому правом на судовий захист не скористався, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у частині 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови договору №94/14 купівлі-продажу від 07.10.2014 та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості за Договором у заявленому позивачем розмірі 5 481,25 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують несвоєчасну та не в повному обсязі сплату відповідачем вартості поставленого товару за договором №94/14 купівлі-продажу від 07.10.2014.

- Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видаткових накладних №2481 від 26.04.2016, №3114 від 24.05.2016, які скріплені печаткою відповідача.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою, виходячи зі здійсненої ним часткової оплати вартості поставленого товару в розмірі 8 472,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 502,50 грн. і 3% річних у розмірі 445,67 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що зроблений правильно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 445,67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За розрахунком суду (інформаційно-пошукова система "Законодавство") 3% річних за заявлені позивачем періоди складають 1 534,02 грн. Оскільки господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі 1 502,50 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

В порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Щодо заявлених вимог позивача по стягненню 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмірі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір №2/11/17 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3072 від 18.05.2016, акт-розрахунок вартості адвокатських послуг (правової допомоги) та звіт про виконану роботу адвокатом Падалкою Юрієм Павловичем від 23.01.2018, платіжне доручення №2941 від 24.01.2018 на суму 3 000,00 грн., довіреність від 23.01.2018.

Враховуючи, ціну заявленого позову в розмірі 10 429,42 грн. і незначну складність справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 1 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСНЄРУС" (код ЄДРПОУ 38889163, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 156-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Чорметремонт" (код ЄДРПОУ 30540303, 49127, м. Дніпро, вул. Шелгунова, буд. 8, кв. 517) 5 481,25 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна грн. 25 коп.) основного боргу, 1 502,50 грн. (одна тисяча п'ятсот дві грн. 50 коп.) інфляційних втрат, 445,67 грн. (чотириста сорок п'ять грн. 67 коп.) 3% річних, 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору, 1 500 грн. (одна тисяча п'ятсот) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.03.2018.

Суддя Н.Е. Петренко