Рішення

від 12.03.2018 по справі 904/521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018м. ДніпроСправа № 904/521/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором № 223 від 15.03.2016 про закупівлю у сумі 18 340,48 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 18 340,48 грн., з яких: 12 479,92 грн. - основна сума боргу, 2 723,03 грн. - інфляційні втрати, 545,70 грн. - 3% річних, 2 591,83 грн. - штраф. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором № 223 від 15.03.2016 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти (КЗ НСЗШ №9).

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (18 340,48 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 09.02.2018 відкрито провадження у справі № 904/521/18. Справу № 904/521/18 розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.02.2018 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 12 479,92 грн. основного боргу, а в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та витрат на правову допомогу відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нікмаркет Стандарт" (далі - позивач, виконавець) та Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради (далі - відповідач, замовник) укладений договір про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти № 223 від 15.03.2016.

На умовах викладених в першому розділі цього договору, виконавець зобов'язується протягом 2016 року надати замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів (КЗ НСЗШ №9), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1.договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач в червні 2016р. надав послуги відповідачу з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, що підтверджується актом приймання-передачі послуг за червень 2016р. (а.с. 21-22).

Згідно з п. 10.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не оплатив надані йому послуги позивачем.

В матеріалах справи наявна претензія № 1 від 04.08.2016 про сплату заборгованості у загальному розмірі 12 479,92 грн. за надані послуги з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів (а.с. 23-24).

Відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію, зазначивши, що останній відмовляється від оплати наданих послуг позивачем, з огляду на те, що послуги за актами приймання-передачі послуг за червень 2016р. є послугами, що надані не в рамках договору № 223 від 15.03.2016, а з власної ініціативи позивача.

Позивач 24.01.2018 повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у загальному розмірі 18 340,48 грн.

З урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На повторну вимогу відповідач відповіді на надав, заборгованість не сплатив.

У встановлений договором термін відповідач за надані позивачем послуги з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів за державні кошти, не розрахувався, на підставі чого виникла заборгованість у розмірі 12 479,92 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 12 479,92 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику штрафні санкції: штраф у розмірі 3% від суми договору.

За розрахунком позивача, сума 3% штрафу складає 2 591,83 грн.

Оскільки за умовами договору цей вид відповідальності застосовується саме до виконавця, яким є позивач, суд приймає заперечення відповідача проти задоволення цієї вимоги.

Отже, в частині стягнення 3% штрафу в сумі 2 591,83 грн. позов не підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача за період прострочення з 11.08.2016 по 24.01.2018 3% річних у розмірі 545,70 грн. та за період прострочення з серпня 2016 по грудень 2017 інфляційні збитки у розмірі 2 723,03 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних в сумах.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а саме, 12 479,92 грн. - основний борг, 545,70 грн. - 3% річних, 2 723,03 грн. - інфляційні збитки. Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 513,00грн. судового збору та 1 030,42 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги № 01/17 від 03.03.2017р.; опис робіт (наданих послуг), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 3213 від 25.11.2016р.

Враховуючи те, що позивач надав до суду докази надання правничої допомоги, довів суду витрачений час адвокатом на вирішення всіх питань, які виникають при вирішення даного спору суму в 1 200,00 грн. вартості послуг адвоката вважає обґрунтованими. Проте, оскільки витрати по оплаті на правничу допомогу є частиною судових витрат, які стягуються пропорційно задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають витрати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 030,42 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, код ЄДРПОУ 02142336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікмаркет Стандарт" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна, буд.3, код ЄДРПОУ 40013869) 12 479,92 грн. - основний борг, 545,70 грн. - 3% річних, 2 723,03 грн. - інфляційні збитки, 1 513,00грн. - судового збору, 1 030,42 грн. - послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2018.

Суддя В.Г. Бєлік