Рішення

від 14.03.2018 по справі 904/391/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600 E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.03.2018м. ДніпроСправа № 904/391/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛМЕТІНВЕСТ", м.Підгородне про стягнення суми попередньої оплати 63 000,00 гривень Суддя  Красота О.І. Без участі представників сторін СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛМЕТІНВЕСТ" (далі-Відповідач) і просить суд стягнути суму попередньої оплати у розмірі 63 000,00 грн. Позовні вимоги, мотивовані тим, що Позивач отримав рахунок-фактуру №15 від 03.03.2017р. від Відповідача на оплату товару «Труба 219х8-9б/у», відповідно до платіжного доручення від 07.03.2017р. №828 Позивачем    перераховано попередню оплату на загальну суму 63  000,00 грн.    в рахунок майбутньої поставки товару. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2018р. відкрито  провадження у справі №904/391/18. В порушенням вимог ухвали суду від 02.02.2018 року, яка вручена Відповідачу 17.02.2018 року, (поштове повідомлення 5200100749243) останній відзив на позовну заву, а також докази повернення попередньої  оплати не надав, в зв'язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами. Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський  суд, - ВСТАНОВИВ: Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок-фактура від 03.03.2017р. № 15 на оплату товару «Труба 219х8-9б/у» у кількості 3,5 тон на загальну суму 63  000,00 грн. (а.с.10). Відповідно до платіжного доручення від 07.03.2017р. №828 Позивачем перераховано передоплату на рахунок Відповідача у сумі 63  000,00 грн. (а.с.11). 06.09.2017р. Позивач направив на адресу Відповідача лист № 377/19, в якому вимагає протягом семи днів з моменту отримання цього листа поставити Позивачу товар «Труба 219х8-9б/у» у кількості 3,5 тон або повернути суму передоплати у розмірі 63  000,00 грн. (а.с.12). Також, 17.10.2017р. Позивач направив на адресу Відповідача лист № 1149/19, в якому вимагає повернути суму попередньої оплати у розмірі 63  000,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання цього листа. (а.с.16-17). Відповідач відповіді на вищезазначені листи не надав. Неповернення Відповідачем грошових коштів у добровільному порядку спонукало Позивача звернутись з відповідним позовом до суду. На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків. У відповідності до ч. 1  ст. 202 Цивільного кодексу України  правочин є дія   особи, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних прав та обов'язків. Частиною 1  ст.205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин     може вчинятися    усно    або    в письмовій    формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.     Стаття 11 Цивільного кодексу України  вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в  ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до  ст.509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до  ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських   відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним    кодексом України. Частина 1  статті 626 Цивільного кодексу України  передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із частиною 1  статті 181 Господарського кодексу України    господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої Позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити товар, а Відповідач - як постачальник, повинен передати товар Позивачу. Дії сторін щодо виставлення рахунку-фактуру на оплату  №15 від 03.03.2017р. на суму 63  000,00 грн.  та проведення Позивачем оплати цього рахунку  свідчать про виникнення між ними зобов'язання, яке регулюється   Главою 54 Параграфом 3 «Поставка» Цивільного кодексу України. При цьому в правовідносинах за договором поставки зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів являється Позивач, а зобов'язаною стороною по поставці товару відповідно Відповідач. Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виконавець зобов'язаний поставити товар покупцю у строк, встановлений договором поставки, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до ч.2 статті 530    Цивільного кодексу України. Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуюче те, що 06.09.2017р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист № 377/19 з вимогою про повернення передоплати, тому обов'язок щодо повернення грошових коштів у сумі 63  000,00 грн. є таким, що настав 13.09.2017р. Згідно зі  ст.526 Цивільного кодексу України,  ст.193 Господарського кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7  ст.193 Господарського кодексу України) Відповідно до  ст.527 Цивільного кодексу України  боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Частиною 2  ст. 693 ЦК України  передбачено, що  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.     Матеріали справи не містять доказів поставки товару Відповідачем Позивачу, а також доказів повернення попередньої оплати. Виходячи із встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми передоплати у розмірі       63 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 173-175, 181, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 202, 205, 509, 525-526, 530, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛМЕТІНВЕСТ" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Залізнична, буд. 243; ідентифікаційний код 38527850) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ" (49023, м. Дніпро, вул. Комінтерну, 2; ідентифікаційний код 00187375) – суму боргу у розмірі 63  000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1  762,00 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня  його оголошення. Суддя                                                                                                                О.І. Красота Повне рішення складено               14.03.2018р.