Рішення

від 15.03.2018 по справі 910/22996/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 15.03.2018Справа №  910/22996/17 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О. розглянувши матеріали справи За позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР”,                                         (81500, Львівська обл., Горобицький район, село Черляни, вул.                                                   Польова, 97, код ЄДРПОУ 38169102) до відповідача:           Приватного підприємства “ШАРЛОТТА”, (03194, м. Київ, вул.                                                   Зодчих, 28 А, кв.20, код ЄДРПОУ 22965318) про                              стягнення 98 446,66 грн, - Без повідомлення (виклику) учасників справи                                                      ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “ШАРЛОТТА” про стягнення 98 446,66 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №544934 від 16.08.2017 в частині здійснення оплати за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР” до Приватного підприємства “ШАРЛОТТА” про стягнення 98 446,66 грн було залишено без руху та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР” надати підтвердження відсутності іншого позову до цього самого відповідача, , з тим самим предметом та з тих самих підстав. 02.01.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР” надійшло повідомлення про підтвердження відсутності аналогічного спору. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту  достовірною інформацією  про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2017 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (03194, м. Київ, вул. Зодчих,  28 А, кв.20, код ЄДРПОУ 22965318). Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103044306704, згідно якого ухвала суду від 15.01.2018 була вручена представнику відповідача за довіреністю 25.01.2018. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. 15.01.2018  та 31.01.2018 від представника відповідача надійшли заяви про зменшення позовних вимог. Суд відзначає, що статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Таким чином, суд дійшов висновку, що процесуальний закон не наділяє відповідача правом на зменшення розміру позовних вимог, з огляду на що вказані заяви відповідача не прийняті судом до розгляду. Окрім того, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 16 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (Постачальник) та Приватним підприємством «ШАРЛОТТА» (Покупець) укладений Договір поставки за №544934 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти його та оплатити на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.1, 1.2, 2.2 постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Предметом Договору є поставка запасних частин до транспортних засобів, далі за текстом „Товар”, за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури Постачальника. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару. Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору строк поставки товару становить 7 днів з дати отримання замовлення. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Загальна сума Договору визначається за сумою всіх видаткових накладних, виданих Постачальником. Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід‘ємною частиною даного Договору. Оплата Товару здійснюється Покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок Постачальника чи шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Покупець здійснює стовідсоткову передоплату за товар. Моментом отримання Товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий Товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку п.2 статті 664 Цивільного кодексу України (пункт 5.1, 5.2, 5.5, 5.9 Договору). Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії Договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 10.1, 10.2 договору). Відповідно до п.4.3. Договору, передача Товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування, його кількість, ціна та загальна вартість. Згідно з п.5.9. Договору моментом отримання Товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на проданий Товар, чи здача Товару перевізникові, або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) в порядку п. 2 ст. 664 ЦК України. Відповідно до п.5.2. Договору назва, асортимент та ціни на кожну окрему одиницю товару, а також  загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Згідно з п.5.3.Договору товар передається, на умовах оплати згідно п.5.5. даного Договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур'єрськими фірмами. Відповідно до п.5.5. Договору оплата товару здійснюється покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. На виконання умов укладеного Договору, Постачальник здійснив поставку Покупцеві Товару на загальну суму у розмірі 77 874,91 гри. що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні, підписані та скріплені печатками обох контрагентів на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу товару за договором №544934 від 16.08.2017: №FТМ00067090/17від 28.07.2017 року на суму 228,46 гри. та №FТМ00067519/17 від 29.07.2017 року на суму 1520,36грн., №FTM00067520/17 від 29.07.2017р. на суму 15650,08грн., №FTM00069508/17 від 04.08.2017р. на суму 1345,85грн., №FTM00069489/17 від 04.08.2017р. па суму 1431,00грн., №FTM00069509/17 від 04.08.2017р. на суму 2643,28грн, №FTM00069417/17 від 04.08.2017р. на суму 2600,00грн., №FTM00072605/17 від 14.08.2017р. па суму 12875,45грн., №FTM00073282/17 від 15.08.2017р. на суму 273,61грн., №FTM00073207/17 від 15.08.2017р. на суму 10424,99грн., №FTM00073213/17 від 15.08.2017р. на суму 4542,16грн., №FTM00077110/17 від 28.08.2017р. на суму 856,25грн., №FTM00077111/17 від 28.08.2017р. на суму 2334,22грн., №FTM00077112/17 від 28.08.2017р. на суму 11166,74грн., №FTM00080603/17 від 06.09.2017р. на суму 5774,18, №FTM00082720/17 від 12.09.2017р. на суму 4211,28грн. Загальна вартість поставленого згідно вищезазначених видаткових накладних товару становить 77  874,91 грн. Проте, всупереч умов договору,  свій обов'язок по оплаті за поставлений товар згідно видаткових накладних Приватним підприємством «ШАРЛОТТА» не виконано взагалі. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.10.2017 № 352, в якій просив оплати вартість поставленого за договором товару. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості у повному обсязі не сплатив. Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 77  874,91 грн. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки №544934 від 16.08.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки (купівлі-продажу), тому, права і обов'язки сторін підпадають під регулювання загальних положень про договір купівлі-продажу. Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно зі  ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором передбачено 100% попередню оплату товару, який поставляється відповідачу. У видаткових накладних, складених позивачем, вказано, що оплата товару має бути здійснена в строк до 04.10.2017, тобто надано відстрочення сплати товару до зазначеної дати. Проте у визначений позивачем строк, отриманий відповідачем товар оплачений не був у поновному обсязі, в зв'язку з чим на момент розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 77  874,91 грн., яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості у розмірі 77  874,91 грн. за договором  поставки за №544934 від 16 серпня 2017 року. Окрім того звертаючись із позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача 3646 грн. 24 коп. – пені, 15 574 грн. 98 коп. – штрафу, 934 грн. 49 коп. – інфляційні втрати, 416 грн. 04 коп. – 3 % річних. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за договором про надання послуг  інфляційних втрат у розмірі 934 грн. 49 коп. та трьох відсотків річних у 416 грн. 04 коп. за період з 04.10.2017 по 07.12.2017.2017 підлягають задоволенню в повному обсязі. Окрім того Позивач просить стягнути з Відповідача 3646 грн. 24 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день  прострочення, яка встановлена п. 6.1 Договору №544934 від 16 серпня 2017 року. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. У випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення Постачальника до суду. У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. (пункт 6.1, 6.3 Договору). Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Судом встановлено, що розрахунок суми пені Позивачем здійснено правильно. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 3646 грн. 24 коп. Окрім того, п. 6.1 Договору поставки№544934 від 16 серпня 2017 року передбачено, що у випадку прострочення в оплаті поставленого Товару понад 30 календарних днів, покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 574 грн. 98 коп. – штрафу є законним та обґрунтованими. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 77  874,91 грн. за договором  поставки за №544934 від 16 серпня 2017 року. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП ЦЕНТР” до Приватного підприємства “ШАРЛОТТА” про стягнення 98 446,66 грн. за договором  поставки за №544934 від 16 серпня 2017 року. підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ : 1. Позов задовольнити пвністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства “ШАРЛОТТА”, (03194, м. Київ, вул. Зодчих, 28 А, кв.20, код ЄДРПОУ 22965318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КПП Центр” (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97; ідентифікаційний код: 38169102) суму боргу у розмірі 77  874,91 грн., 3 646 грн. 24 коп. – пені, 15 574 грн. 98 коп. – штрафу, 934 грн. 49 коп. – інфляційних втрат, 416 грн. 04 коп. – 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 15.03.2018 року                Суддя                                                                                          М.О. Лиськов