Рішення

від 21.02.2018 по справі 910/657/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018Справа № 910/657/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В.,

при секретарі судового засідання Ліпіній М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Андріївське , с. Андріївка, Чернігівський район, Чернігівська обл.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод , м. Київ

про стягнення 223 812,16 грн., -

За участю представників:

від позивача: від відповідача: Максак Т.Л. не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Андріївське звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод про стягнення 223 812,16 грн., з яких: 217 247,47 грн. - сума основного боргу за договором поставки, 1 684,43 - 3% річних та 4 880,26 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №09-ТП від 04.01.2016 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 223 812,16 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 відкрито провадження у справі №910/657/18, призначено підготовче засідання у справі на 07.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов у строк, встановлений судом, не надав. При цьому, Публічне акціонерне товариство Чернігівський молокозавод було належним чином повідомлено про дату, час та місце як підготовчого засідання у справі, так і розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103045686292 та №0103045687086.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство Чернігівський молокозавод так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю Андріївське (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Чернігівський молокозавод (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №09-ТП (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору найменуванням товару визначено молоко коров'яче власного виробництва (ДСТУ 3662-97).

Відповідно до п. 2.1. Договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного Договору. Ціна на товар може змінюватись на протязі місяця в залежності від ринкової ціни на товар.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів, в разі наявності товарно-транспортної накладної - після відмітки покупця про прийом товару на ній. (п. 1.5. Договору).

Пунктом 2.5. Договору сторони визначили, що оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати приймання товару покупцем відповідно до п. 1.4. даного Договору.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання по 31.12.2016, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 270 726,30 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами прийомними квитанціями: №371 за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 на суму 109 396,93 грн.; №393 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 на суму 93 282,98 грн.; №430 за період з 01.10.2017 по 31.10.2017 на суму 62 042,29 грн. та №442 за період 01.11.2017 по 15.11.2017 на суму 6 004,10 грн.

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту співставлення розрахунків від 05.09.2017 за період з 01.08.2017 по 31.08.2017, існуюча заборгованість відповідача за спірним договором станом на 01.08.2017 складала 214 591,17 грн.

Водночас, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару за Договором та сплатив 268 070,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Як вбачається із позовної заяви, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого за Договором товару, у останнього виникла заборгованість у розмірі 217 247,47 грн. (214 591,17 грн. + 270 726,30 грн. - 268 070,00 грн. = 217 247,47 грн.)

Розглянувши позовні вимоги про стягнення заборгованості, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №09-ТП від 04.01.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (підписаними сторонами прийомними квитанціями на закупівлю молочної сировини та актами співставлення заборгованості) підтверджуються факти: існування заборгованості за спірним Договором у розмірі 214 591,17 грн. та постачання відповідачу товару на загальну суму 270 726,30 грн., внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання оплатити існуючий борг із врахуванням поставленого товару у розмірі 485 317,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.5. та 2.9. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) товару у строк протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (з дати підписання товарних накладних) шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів безпосередньо між сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.5. Договору, з огляду на факт підписання прийомних квитанцій представниками відповідача, відповідач повинен був повністю оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання кожної прийомної квитанції. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Як встановлено судом, відповідно до банківських виписок по рахунку позивача, наявних у матеріалах справи, відповідачем лише частково виконано зобов'язання з оплати вартості поставленого за Договором товару у розмірі 268 070,00 грн., отже, остаточна заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складає 217 247,47 грн. (485 317,47 грн. - 268 070,00 грн. = 217 247,47 грн.)

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 217 247,47 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 217 247,47 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 1 684,43 грн. 3% річних та 4 880,26 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків 3% річних нарахованих у розмірі 1 684,43 грн. та інфляційних втрат нарахованих у розмірі 4 880,26 грн., суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн. суд відзначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу ; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносять:

- 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- 2) розмір суми , що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи: договір про надання правової допомоги б/н від 12.01.2018; акт прийняття-передачі наданих послуг від 16.01.2018 на загальну суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення №16 від 15.01.2018 про сплату позивачем коштів у розмірі 5 000,00 грн. за договором про надання правової допомоги., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Окремо господарський суд звертає увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн. є співмірними відносно: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову та (або) значенню справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Андріївське , на суму 5 000,00 грн., покладаються на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 357,18 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Андріївське задовольнити.

2 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; ідентифікаційний код 00447971) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Андріївське (15554, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Андріївка, вул. Радянська, буд. 131; ідентифікаційний код 31289564) заборгованості за поставлений товар в сумі 217 247 (двісті сімнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 47 коп., 3% річних в сумі 1 684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп., інфляційні втрати в сумі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 26 коп., судовий збір в розмірі 3 357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 18 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.02.2018.

Суддя В.В. Князьков