Рішення
від 12.03.2018 по справі 910/414/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.03.2018Справа №910/414/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз», м.  Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Маркет», м.  Київ про стягнення 51  834,52 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карапуз» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Маркет» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків у позовній заяві. 29.01.2018 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2018. В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням змісту заяви про усунення недоліків вих.№28/18 від 21.01.2018) позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №4/16 від 06.06.2016 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 45  455,20 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 6  379,32  грн. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.  1 ст.  250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045686853 ухвалу про відкриття провадження від 01.02.2018 було вручено відповідачу 05.02.2018. Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. 06.03.2018 позивачем подано до суду заяву, якою повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Карапуз» не отримувало відзив на позов у справі №910/414/18. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арма Маркет» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 06.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карапуз» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Маркет» (покупець, відповідач) укладено договір №4/16 (далі – Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти товари дитячого асортименту «Карапуз», а відповідач зобов'язався приймати їх і оплачувати в терміни, обумовлені в цьому договорі. Згідно з п.  5.2 Договору постачальник доставляє продукцію покупцеві за цінами, вказаними в накладній, підписаної обома сторонами. Строк дії Договору встановлено з 01.06.2016 по 01.06.2017 (п.  10.1 Договору). 31.05.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №4/6 від 06.06.2016, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2019. На виконання умов Договору позивачем поставлявся відповідачу товар, зокрема згідно з видатковою накладною №0417/88/1 від 20.04.2017 поставлено товар на суму 61  063,56  грн., згідно з видатковою накладною №0517/12 від 04.05.2017 – на суму 716,40  грн., згідно з видатковою накладною №0517/134 від 30.05.2017 – на суму 28  271,40  грн. Вказані видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, а також скріплені печатки господарських товариств. Згідно з підписаним позивачем та відповідачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2017 відповідач не повністю розрахувався на отриманий товар, а заборгованість останнього становить 45  455,20  грн. Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 45  455,20 грн. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір поставки №4/16 від 06.06.2016 (зі змінами) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм  статті 712 Цивільного кодексу України  та  статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми  Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Матеріалами справи (підписаними сторонами видатковими накладними від 20.04.2017, 04.05.2017 та 30.05.2017) підтверджується факт постачання позивачем товару на загальну суму 90  051,36  грн., внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання вказаний товар оплатити. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1  ст. 692 Цивільного кодексу України  передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 6.1 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений за цим договором товар шляхом перерахування гривень відповідно до суми в накладній на рахунок постачальника не пізніше, ніж через 45 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцеві. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 6.1 Договору, з огляду на факт підписання видаткових накладних покупцем, відповідач повинен був повністю оплатити поставлений товар не пізніше, ніж через 45 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Як вказує позивач, та що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2017, відповідач розрахувався за поставлений товар частково, а заборгованість останнього становить 45  455,20  грн. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин  1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 05.02.2018, не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 45  455,20  грн. Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 45  455,20  грн. підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 6  379,32  грн. за прострочення оплати поставленого товару. Відповідно до ч. 1  ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)  ст. 610 Цивільного кодексу України  кваліфікує як порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 1  ст. 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За змістом пункту 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений за цим договором товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 50 дня поставки. Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню. Як встановлено судом, позивачем було допущено арифметичні помилки при розрахунку суми пені, оскільки необґрунтовано застосовано найменший розмір облікової ставки НБУ з тих, що діяли у відповідний період, а не сукупний розмір усіх діючих ставок. При здійсненні судом перерахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що сума пені за спірний період є більшою, ніж сума нарахована позивачем, у зв'язку з чим, враховуючи межі позовних вимог, вимоги на стягнення пені у сумі 6  379,32  грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Маркет» заборгованості в сумі 45  455,20  грн. та пені в сумі 6  379,32  грн. Згідно з п.  2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1  762,00  грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст.  ст.  129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Маркет» (02081, м.  Київ, вул.  Здолбунівська, буд.  7Д кімн.  22; ідентифікаційний код 39252751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» (03680, м.  Київ, пр.  Перемоги, буд.  53; адреса для листування: 03113, м.  Київ, вул.  Шутова, 9-а; ідентифікаційний код 31283269) заборгованість за поставлений товар в розмірі 45  455 (сорок п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять)  грн.  20  коп., пеню в сумі 6  379 (шість тисяч триста сімдесят дев'ять)  грн.  32  коп. та судовий збір у розмірі 1  762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                       В.В. Князьков

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.03.2018
Оприлюднено21.03.2018
Номер документу72794654
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/414/18

Рішення від 12.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Князьков В.В.

Ухвала від 01.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Князьков В.В.

Ухвала від 18.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Князьков В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні