Рішення

від 16.03.2018 по справі 915/142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Справа № 915/142/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С..,

з участю представників сторін:

від позивача: Бортик Р.О. - довіреність б/н від 19.02.2018,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства "7 Футів",

73000, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24, м. Херсон;

до Миколаївської міської ради,

54001, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв,

третя особа: приватне виробничо-комерційне підприємство "Бюргер",

54000, вул. Івана Франка, 49, м. Миколаїв;

про визнати незаконним п.п. 4, 4.1., 4.2, розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 08.12.2016 № 11/15 та визнати право користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "7 Футів" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання незаконними пункти 4-4.2. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 08 грудня 2016 року №11/15 та про визнання за ПП "7 Футів" право оренди на земельну ділянку, загальною площею 3,5 га по просп. Богоявленському, 234/2, кадастровий номер 48410136600:10:001:0013, згідно умов Договору оренди землі від 14 вересня 2009 року №6886, укладеного між Миколаївською міською радою та ПВКП "Бюргер".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2014р. придбав у власність об'єкт нерухомості по просп. Богоявленському (Жовтневому), 234/2 у м. Миколаєві і в тай же день була здійснена державна реєстрація права власності на даний об'єкт нерухомості, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2014р. №17083082. Отже, виходячи з положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ст. 7 Закону України Про оренду землі , до позивача перейшло право оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Однак, відповідачем залишено без відповіді заяву позивача про переоформлення договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого, у позивача не виникло обов'язків по сплаті орендних платежі, а отже, у відповідача були відсутні підстави для розірвання договору оренди.

За такими вимогами, ухвалою суду від 23.02.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.03.2017.

Відповідачем у наданому відзиві проти позову заперечує посилаючись, що у Миколаївської міської ради були передбачені пунктами 12.3 та 12.5. Договору оренди землі підстави для його розірвання, оскільки орендарем систематично не сплачувалась орендна плата. Крім того, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7рп/2009 відповідач зазначав, що спірне рішення Миколаївської міської ради не може бути скасоване.

У відповіді на відзив від 12.03.2018р., позивач наполягав на своїх правових позиціях, викладених в позовній заяві, а також зазначив, що згідно правових висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7рп/2009, ненормативні акти (акти індивідуальної дії) не можуть бути змінені або скасовані органом місцевого самоврядування після їх виконання, однак вони можуть бути скасовані в судовому порядку.

В судовому засіданні 07.03.2018р. було оголошено перерву на 16.03.2018р.

В судових засіданнях 07.03.2018р. та 16.03.2018р. представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені в своїх заявах по суті справи.

Третя особа - ПВКП "Бюргер" свої пояснення на позов та відзив не надало, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористалось, хоча було належним чином повідомлено про дату та час судових засідань.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

На підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2014р., ПП "7 Футів" придбав у власність об'єкт нерухомості по просп. Богоявленському (Жовтневому), 234/2 у м. Миколаєві, у той же день здійснена державна реєстрація права власності на даний об'єкт нерухомості, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2014р. №17083082.

28 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переоформлення вищевказаного договору оренди, що підтверджується доданим до позовної заяви описом від 28.04.2014р. №006578, втім, відповідачем вказане звернення залишилось без відповіді.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України, а також спеціальним Законом - Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями статті 120 ЗК України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.

У нового ж власника будівлі право оренди набувається шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі.

Таким чином, право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 14.09.2009 № 6886 автоматично припинилось для ПВКП "Бюргер" з державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майна, розташованого на земельній ділянці.

Оскільки з 30.01.2014р. ПВКП "Бюргер" втратило статус орендаря вищевказаної земельної ділянки, то у даного підприємства припинився обов'язок по внесенню орендних платежів.

Статтею 182 ЦК України ст. 125 ЗК України та ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено обов'язковість державної реєстрації речових прав на земельні ділянки; право оренди на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно п.1 ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підставою для державної реєстрації права оренди на землю є відповідний договір оренди землі.

Однак, відповідачем протягом тривалого часу звернення ПП "7 Футів" про переоформлення договору оренди земельної ділянки по суті не розглянуто, що унеможливило реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем.

Таким чином, на момент прийняття відповідачем спірного рішення, у позивача не виникло обов'язку по внесенню орендної плати, внаслідок чого, у Миколаївської міської ради були відсутні передбачені ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України Про оренду землі підстави для розірвання договору оренди землі.

Згідно правових висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7рп/2009, ненормативні акти (акти індивідуальної дії) не можуть бути змінені або скасовані органом місцевого самоврядування після їх виконання. Однак, згідно мотивувальної частини цього ж Рішення, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина 3 статті 8, частина 2 статті 55).

Таким чином, рішення міської ради, як акт індивідуальної дії, може бути визнано незаконним та скасоване судом з підстав його невідповідності Конституції та законам України.

Отже, на момент прийняття відповідачем спірного рішення, у позивача не виникло обов'язку по внесенню орендної плати, внаслідок чого, у Миколаївської міської ради були відсутні передбачені ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України Про оренду землі підстави для розірвання договору оренди землі.

За таких обставин, виходячи з п. 10 ч.2 ст. 20 ЦК України та ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання незаконними пункти 4-4.2. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 08 грудня 2016 року №11/15.

Крім того, не розглядаючи по суті звернення про переоформлення договору оренди, та приймаючи рішення про розірвання договору оренди з особою, від якої право оренди перейшло до ПП "7 Футів", Миколаївська міська рада фактично не визнає за позивачем право користування (оренди) вищевказаною земельною ділянкою.

Згідно п.1 ч.2 ст. 20 ЦК України та п. а ч.3 ст. 152 ЗК України, одним із способів захисту права є визнання цього права.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за ПП "7 Футів" право оренди земельною ділянкою, загальною площею 3,5 га по просп. Богоявленському, 234/2, кадастровий номер 48410136600:10:001:0013, згідно умов Договору оренди землі від 14 вересня 2009 року №6886, укладеного між Миколаївською міською радою та ПВКП "Бюргер".

Статтею 129 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову на відповідача.

Отже, витрати на оплату позовної заяви судовим збором за 3524 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Миколаївської міської ради.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства "7 Футів" задовольнити.

2. Визнати незаконними пункти 4-4.2. розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 08 грудня 2016 року №11/15.

3. Визнати за приватним підприємством "7 Футів" (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 34, ідентифікаційний код 38480467) право оренди на земельну ділянку, загальною площею 3,5 га по просп. Богоявленському, 234/2, кадастровий номер 48410136600:10:001:0013, згідно умов Договору оренди землі від 14 вересня 2009 року №6886, укладеного між Миколаївською міською радою та приватним виробничо-комерційним підприємством "Бюргер".

4. Стягнути з Миколаївської міської ради на користь приватного підприємства "7 Футів" (73000, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 34, ідентифікаційний код 38480467) грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 3524 ( три тисячі п'ятсот двад'ять чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 19.03.2018.

Суддя С.М.Коваль.