Рішення

від 19.03.2018 по справі 364/592/17

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/592/17

Провадження № 2/364/12/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.18 р. Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 16.05.2017 р. № 38, а.с. 11),

Позивач та представник Відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосптехніка Нова (далі - ТОВ Сільгосптехніка Нова ) про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 23.05.2017 р. надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ Сільгосптехніка Нова , третя особа: Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції Київської області, про визнання недійсним договору оренди землі , в якій Позивач просить суд: визнати недійсним договір оренди землі від 27.11.2012 р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Сільгосптехніка Нова , та скасувати його реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.03.2014 р. № 5107248.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначила, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221687200:03:007:0011, площею 4,28 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Руде Село Володарського району Київської області. У 2003 році вона уклала договір на право користування вказаною земельною ділянкою на умовах оренди з ЗАТ Сільгосптехніка Нова , правонаступником якого є Відповідач у справі. Наприкінці 2016 року Позивач звернулася до Відповідача з повідомленням про відсутність наміру продовжувати надавати у користування належну їй земельну ділянку, просила її повернути. Проте від представників Відповідача вона дізналася про існування договору оренди землі від 27.11.2012 р., зареєстрованого 19.03.2014 р., який нібито підписаний нею строком на 5 років. Цей договір та акт приймання-передачі від 27.11.2012 р. вона не підписувала і взагалі не знала про їх існування. Примірник цих договору і копію акту приймання-передачі земельної ділянки від 27.11.2012 р. вона отримала від Відповідача наприкінці 2016 року після її вимоги щодо цього. У зв'язку з цим вважає, що укладення спірного договору оренди землі відбулося поза її волевиявленням, тому даний договір слід визнати недійсним.

Ухвалою суду від 26.05.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до слухання у попередньому судовому засіданні на 13.06.2017 р., відкладено за клопотанням представника Відповідача на 05.07.2017 р. та на 12.07.2017 р. у зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі.

Ухвалою суду від 12.07.2017 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу та, відповідно, зупинено провадження у справі.

У зв'язку з надходженням до суду висновку експерта ухвалою суду від 16.02.2018 р. провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання на 15.03.2018 р.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017 р. (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

У підготовче судове засідання 15.03.2018 р. Позивач не з'явилася, про дату, час і місце засідання повідомлена, представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити, під час вирішення питання щодо стягнення з Відповідача судових витрат включити до них витрати на правову допомогу, надавши суду підтверджувальні документи (а.с. 78-84).

Представник Відповідача (а.с. 31) у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений (а.с. 73), до суду 15.03.2018 р. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області у судові засідання не з'являвся, до суду 07.06.2017 р. надійшов лист Володарської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2017 р. № 11-16/48 про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. № 17 Державну реєстраційну службу України було ліквідовано та встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником цієї реєстраційної служби в частині реалізації державної політики у сфері питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; розпорядженням голови названої державної адміністрації від 11.03.2016 р. № 20-К було створено відділ державної реєстрації, який з 01.05.2016 р. наділено повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та який також не є правонаступником Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції (а.с. 19).

У зв'язку з таким листом представником Позивач 30.06.2017 р. подано клопотання про залучення в якості третьої особи Відділ державної реєстрації Володарської районної державної адміністрації Київської області, який на тепер наділений повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проте через подання Відповідачем заяви про визнання позову в підготовчому судовому засіданні 15.03.2018 р. просив залишити зазначене клопотання без розгляду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, надані у підготовчому судовому засіданні, розглянувши заяву представника Відповідача про визнання позову, матеріали позовної заяви та інші документи, в тому числі, надані у судовому засіданні, суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позову, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,28 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серія КВ № 084140, виданого 26.12.2003 р. Володарським районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 09.12.2003 р. № 456, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 292 (а.с. 6).

Зазначена земельна ділянка, що належить Позивачеві на праві приватної власності, використовується Відповідачем на підставі договору оренди землі від 27.11.2012 р., строк дії цього договору 5 років (а.с. 7-8) та акту приймання-передачі об'єкта оренди від 27.11.2012 р. (а.с. 9), згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 25.03.2014 р., зазначений договір оренди землі було зареєстровано 19.03.2014 р., номер запису 5107248 (а.с. 10).

Разом з тим, згідно з висновком експерта від 31.01.2018 р. № 8-4/2462 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 12.07.2017 р., підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 27.11.2012 р., укладеного між нею та ТОВ Сільгосптехніка Нова , в розділі цього договору Підписи сторін в графі Орендодавець виконаний не ОСОБА_2 (Позивач), а іншою особою (а.с. 63-68).

За чинним законодавством України однією з підстав виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є договір (зокрема, договір оренди землі) між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (стаття 407 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стаття 93 Земельного кодексу України, стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі; об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (статті 14, 17 Закону України Про оренду землі ).

З огляду на це та зважаючи на факт проведення державної реєстрації 19.03.2014 р. (а.с. 10) оспорюваного договору оренди землі від 27.11.2012 р., цей договір є укладеним.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За визначенням частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України.

За визначенням статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За загальним правилом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наведених вимог статті 203 ЦК України, зокрема, частини третьої цієї статті Кодексу (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), є підставою для визнання судом недійсності правочину (частини перша, третя статті 215 ЦК України, пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Отже, у випадку невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі такий правочин визнається недійсним згідно з частиною третьою статті 203, частинами першою, третьою статті 215 ЦК України.

Судом встановлено, що Позивач не підписувала оспорюваний нею договір оренди землі від 27.11.2012 р., що підтверджено висновком експерта від 31.01.2018 р. № 8-4/2462 (а.с. 63-68), відтак волевиявлення Позивача на укладення цього договору відсутнє.

Наведені обставини Відповідачем не оспорюються і не заперечуються.

Відповідно до частини першої статті 15, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За нормами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Суд не бере до уваги заперечення Відповідача, подані суду у попередньому судовому засіданні 12.07.2017 р. (а.с. 32-33) про те, що Позивач отримувала орендну плату на виконання оспорюваного нею договору у виді грошових коштів та продукції, тому немає належних і допустимих доказів того, що Позивач була необізнана по існування договору, та того, що вона не підписувала цей договір, оскільки виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , постанова Верховного Суду України від 22.04.2015 р. у справі №6-48цс15, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2915 р.).

За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку, що спірний договір оренди землі не відповідав волі позивача ОСОБА_2, відсутність її підпису у договорі як власника земельної ділянки (орендодавця) свідчить про відсутність її волі на укладання договору та є підставою для визнання договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, відтак визнання Відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, томупозов підлягає задоволенню.

На підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір. Водночас, зважаючи на визнання Відповідачем даного позову, суд застосовує частину першу статті 142 ЦПК України, за якою у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена частиною третьою статті 7 Закону України Про судовий збір .

Крім того, на підставі пунктів 1, 2 частини третьої статті 133, статей 137, 139, частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід також стягнути на користь Позивача судові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи - у розмірі 2 250 грн. 24 коп. (а.с. 79-80) та на правову допомогу - у розмірі 2 000 грн. (а.с. 81-84).

Відповідно до статті 41 Конституції України, статей 15, 16, 202-204, 207, 215, 216, 256, 257, 261, 316, 319, 321, 792 Цивільного кодексу України, статей 93, 152 Земельного кодексу України, статей 1, 6, 13, 14, 16, 30 Закону України Про оренду землі та керуючись статтями 3, 12, 13, 53, 76, 81, 82, 89, 110, 141, 142, 200, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 9, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання представника Позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ Сільгосптехніка Нова про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі від 27.11.2012 р., укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) та ТОВ Сільгосптехніка Нова (код ЄДРПОУ 03744215, місцезнаходження: вул. Зарічна, 100, смт Володарка, Київська обл., 09300) щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,2800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про реєстрацію 5107248 від 19.03.2014 р.).

Стягнути з ТОВ Сільгосптехніка Нова (код ЄДРПОУ 03744215, місцезнаходження: вул. Зарічна, 100, смт Володарка, Київська обл., 09300) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), судові витрати: на судовий збір - у розмірі 320 грн.; на проведення судової почеркознавчої експертизи - у розмірі 2 250,24 грн.; на правову допомогу - у розмірі 2 000 грн., загальний розмір - 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

Управлінню Державної казначейської служби України у Володарському районі Київської області повернути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції від 22.05.2017 р. № 320 .

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 23.03.2018 р.

Повне рішення суду складено 19.03.2018 р.

Суддя Л.А. Макаренко