Рішення
від 14.03.2018 по справі 395/1442/16-ц
НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/1442/16-ц Провадження № 2/395/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Забуранного Р.А.,

секретарі - Таран С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,

ВСТАНОВИВ :

До суду з вказаним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , вказавши, що ОСОБА_1 згідно з державним актом на право приватної власності на землю належить земельна ділянка площею 3,92 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 507 строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками. Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_1 не повідомив позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін. 08.04.2013 року та 06.03.2014 року позивач направив ОСОБА_1 листи - повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення. Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що відповідачі між собою уклали договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди землі від 20.07.2013 року, укладений між відповідачами щодо зазначеної вище земельної ділянки; визнати поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н щодо згаданої вище земельної ділянки; стягнути з відповідачів судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив задовольнити позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ТОВ Олімп - Колесник Д.В. у судове засідання не з'явилися, направили заяву про розгляд справи за їх відсутності та заперечували проти задоволення позову у зв'язку з його безпідставністю.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу без учасників судового розгляду за наявними письмовими матеріалами справи.

Безпосередньо дослідивши докази в справі, суд не вбачає підстав для задоволення позову за такими обставинами.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1, як орендодавцем та ТОВ Агроконтракт-Н , як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п'ять років. Пунктом 14.1 передбачено набрання ним чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору здійснена 14 листопада 2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00507 та скріплено печаткою вказаного органу.

20 липня 2013 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі № б/н з ТОВ Олімп , відповідно до якого передав в оренду товариству земельну ділянку, площею 3,1498 га, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на п'ять років.

Крім того, 20 липня 2013 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі № б/н з ТОВ Олімп , відповідно до якого передав в оренду товариству земельну ділянку, площею 0,7673 га, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на п'ять років.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ТОВ Агроконтракт-Н посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором від 09 жовтня 2008 року та статтею 33 Закону України Про оренду землі та на незаконність укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем ТОВ Олімп .

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Зміст оспорюваного договору оренди № б/н від 20.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп свідчить про те, що ТОВ Агроконтракт-Н не є стороною цього договору. Разом з тим, позивач, має право на оспорювання цього договору, оскільки вважає, що цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Пунктом 9.3.4. договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н передбачено, що орендар після закінчення строку договору має переважне право на його поновлення на новий строк.

Сторони домовились, що дія договору оренди землі продовжується, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його утримання іншою стороною (п.3.2 договору оренди).

Як свідчать матеріали справи, строк дії договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та позивачем - до 14 листопада 2014 року.

Проте ТОВ Агроконтракт-Н не виконало умов щодо повідомлення ОСОБА_1 у строки визначені Законом України Про оренду землі та договором оренди про свій намір продовжити його дію.

Представник ОСОБА_1 в у відповідності до письмових заперечень категорично заперечував щодо отримання ОСОБА_1 від позивача будь - яких листів.

Належних та допустимих доказів про те, що лист-повідомлення від 08 квітня 2013 року про поновлення договору оренди землі від 09.10.2008 року ТОВ Агроконтракт - Н направляло ОСОБА_1 суду не надано.

На підтвердження відправлення на адресу ОСОБА_1 листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 06 березня 2014 року ТОВ Агроконтракт-Н надало фіскальний чек згідно якого 22.04.2014 року сплачено кошти за цінний лист, який адресовано ОСОБА_1

Зокрема направлення листа відповідачу від 06 березня 2014 року нічим не підтверджено, а надані ксерокопії фіскального чеку, суд оцінює критично, адже лист позивач здав на пошту лише 22.04.2014 року, майже через півтора місяця та ці обставини викликають сумнів у тому, що зміст листа був саме з пропозицією поновити договір, а не укласти додаткову угоду про зміну будь-яких інших умов договору, що не пов'язуються з переважним правом позивача на укладення договору на новий строк.

В свою чергу, ОСОБА_1 повідомляв ТОВ Агроконтракт-Н про свою відмову продовжувати термін дії договору з позивачем, шляхом направлення листа - повідомлення 03.09.2014 року, що підтверджується копією даного листа та копією фіскального чеку від 04.09.2014 року.

Крім цього, задовольнити позовні вимоги в частині поновлення договору оренди землі, укладеного між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 09.10.2008, неможливо з таких підстав.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 29 травня 2001 року ОСОБА_1 був власником земельної ділянки НОМЕР_5 загальною площею 3,92 га.

Як убачається із пункту 2.1 договору оренди від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н , в оренду передавалась земельна ділянка НОМЕР_5, загальною площею 3,92 га, у тому числі на ріллі 3,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

У подальшому при виготовленні технічної документації із землеустрою стало відомо, що при поділі земель КСП Капітанівський цукрокомбінат Дібрівської сільської ради ділянки НОМЕР_5-1 площею 3,1498 га, та ділянки НОМЕР_5-2 площею 0,7673 га, було передано у власність ОСОБА_1 та виготовлено державний акт на право приватної власності на земельні ділянки серії НОМЕР_4 від 29 травня 2001 року, тобто відповідач ОСОБА_1 став власником двох земельних ділянок, загальною площею 3,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи.

Таким чином, встановлено, що об'єктом правочину, який позивач просить визнати поновленим, були дві земельні ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 3,92 га.

З 2015 року такого об'єкту не існує, оскільки було здійснено поділ вказаної земельної ділянки і відповідач отримав дві належні йому земельні ділянки - площею 3,1498 га та 0,7673 га.

Як вбачається з реєстраційної справи № 35238 на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_3, площею 0,7673 га., розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, остання належить ОСОБА_1 та її державна реєстрація проведена 26.03.2015 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 116933874 від 14.03.2018 року - 26.03.2015 року проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_2, площею 3,1494, розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1.

Враховуючи те, що відсутній об'єкт договору про оренду земельної ділянки від 09.10.2008, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позовної вимоги про поновлення договору оренди земельної ділянки, якої не існує на час розгляду справи у суді, та відомості про яку відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За вказаних обставин можливе лише укладення нових договорів оренди на земельні ділянки, утворені після поділу, та про які наявні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, вимоги позивача про визнання договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Олімп недійсним та про поновлення договору від 09.10.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки крім вищевказаного позивачем не виконані вимоги ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі про необхідність повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин слід вважати, що переважне право позивача на укладення договору на новий строк не порушено, а тому відсутні підстави для захисту прав та інтересів позивача (ст.3 ЦПК), навіть за умови, що він продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Ураховуючи наведене, доводи представників позивача про те, що ТОВ Агроконтракт-Н виконало всі умови передбачені ст. 33 Закону України Про оренду землі , а тому має переважне право на поновлення договору оренди землі не грунтуються на доказах та законі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2018 року.

копія