Рішення

від 14.03.2018 по справі 826/14559/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2018 року № 826/14559/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГІСТИК ПЛЮС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області провизнання протиправним та скасування розрахунку встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГІСТИК ПЛЮС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправним та скасувати розрахунок №23563 від 13 жовтня 2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно товарно-транспортної накладної від 13 жовтня 2017 року №8963, складеного Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГІСТИК ПЛЮС" (ідентифікаційний код 40768952, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, оф. 39/4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний розрахунок №23563 від 13 жовтня 2017 року складено з порушенням вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Сторонами подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку за наявним клопотанням суд ухвалив подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 13 жовтня 2017 року у пункті проведення габаритно-вагового контролю автодороги "Київ-Чоп" 271 км + 330 м співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було зупинено та проведено габаритно-ваговий контроль належного позивачу автомобіля DAF CF 85.410 д.н.з. НОМЕР_3, причіп Thompson Carmichael PT 3212 д.н.з. НОМЕР_4, водій якого, ОСОБА_1, здійснював перевезення дизельного пального масою 24176 кг за маршрутом м. Новоград-Волинський - м. Львів згідно товарно-транспортної накладної №8963 від 13 жовтня 2017 року.

За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля працівниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на підставі чеку зважування №23805 від 13 жовтня 2017 року встановлено, що навантаження на осі перевищує нормативно встановлені, про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0008563 від 13 жовтня 2017 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0023563 від 13 жовтня 2017 року.

Посадовою особою відповідача здійснено розрахунок №23563 від 13 жовтня 2017 року, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно товарно-транспортної накладної від 13 жовтня 2017 року №8963 у розмірі 349,65 євро.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-III).

За визначеннями статті 1 Закон №2344-III (тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами; автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб); автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

У відповідності до вимог статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (надалі - Порядок №1567).

Згідно пунктів 1 та 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 встановлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3 цієї постанови, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення №103), за пунктом 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно, управління Укртрансбезпеки у Рівненській області як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт і здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, перевірку документів на здійснення перевезень, а також нараховує плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За приписами пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів уповноважених підрозділів Національної поліції, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.

Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт"; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №1567).

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункт 17 Порядку №1567).

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19 Порядку №1567).

Як вказано у пункті 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Так, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 жовтня 2017 року №966 затверджено графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 09 жовтня 2017 року по 15 жовтня 2017 року, відповідно до якого та згідно направлення на перевірку від 09 жовтня 2017 року №027081, уповноважені співробітники управління Укртрансбезпеки у Рівненській області для проведення комплексної, рейдової перевірки транспортних засобів, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів (в т.ч. автомобілями - таксі) в межах України і міжнародному сполученні за додержанням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту здійснювали контроль, зокрема, на автодорозі М-06 "Київ - Чоп" 271 км + 330 м.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (надалі - Порядок №879).

За визначеннями пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).

За приписами пунктів 12 та 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки від 29 травня 2017 року №34-00/1968 чинного до 29 травня 2018 року вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH зав. №008213 за результатами повірки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 та відповідно до сертифікату про відповідність №РТ-025/2017, виданого Державним підприємством "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" 23 серпня 2017 року і чинного до 23 серпня 2020 року, відповідає критеріям оцінювання вимірювальних можливостей згідно ДСТУ ISO 10012:2005 та СОУ 74.9-02568294-001:2016.

Як вбачається з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №028391 від 13 жовтня 2017 року, водій належного позивачу транспортного засобу з актом був ознайомлений, від письмових пояснень та підпису відмовився, а тому твердження позивача у позовній заяві стосовно того, що співробітники Укртрансбезпеки не надали на прохання водія будь-які документи (направлення на перевірку, графік рейдових перевірок, свідоцтво про повірку ваг, свідоцтво про державну метрологічну атестацію, журналу проведення інструктажів посадових осіб перед виходом на перевірку) задля підтвердження правомірності зважування автопоїзда, не знайшло свого підтвердження.

Також, слід зазначити, що форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не передбачає опису типу та характеристик ваг, якими проводиться зважування транспортного засобу.

Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (надалі - Правила №30), встановлено єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF CF 85.410 д.н.з. НОМЕР_3, причіп Thompson Carmichael PT 3212 д.н.з. НОМЕР_4, який належить позивачу, було встановлено, що навантаження на одиночні осі становить 5,80 т; 12,25 т замість допустимих 11 т; на здвоєні осі - 17,30 т замість допустимих 16 т.

Стосовно посилання позивача на пункт 19 Порядку №879, який діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 та відповідно до якого під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, суд зазначає, що останній було виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671.

Результати вимірювання вагових параметрів автомобіля підтверджуються чеком зважування №23805 від 13 жовтня 2017 року, де вказана марка транспортного засобу і його реєстраційний номер, та які наведені у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0008563 від 13 жовтня 2017 року і акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0023563 від 13 жовтня 2017 року.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (пункт 28 Порядку №879).

Згідно пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Як зазначено у пункті 31? Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, наведених у Порядку №879, ставка плати за кожен кілометр відстані для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: від 5 до 10 відсотків включно - становить 0,1 євро; від 10 до 20 відсотків включно - становить 0,27 євро.

Отже, відповідно до наведених матеріалів справи та як вбачається з розрахунку №23563 від 13 жовтня 2017 року, останній виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31? Порядку №879 та складає 349,65 євро.

У позовній заяві позивач наголошує на тому, що згідно пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, а також посилається на пункт 22 Порядку №879, відповідно до якого у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265І Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак, транспортний засіб після проходження габаритно-вагового контролю продовжив свій рух по маршруту.

Втім, зазначене не спростовує наявності правових підстав стосовно здійснення співробітниками Укртрансбезпеки у Рівненській області розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаратних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №23563 від 13 жовтня 2017 року, що є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Згідно частини 1, частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених норм слідує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обгрунтованість заперечує.

Відповідач довів правомірність своїх дій під час здійснення вагового контролю транспортного засобу та складання оскаржуваного розрахунку.

В той же час, позивачем не спростовані доводи та надані докази відповідача та не надано доказів, які б могли свідчити на його користь.

Підсумовуючи наведене в сукупності, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГІСТИК ПЛЮС - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко