Постанова

від 14.03.2018 по справі 810/2677/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2677/17 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Вергелес Я.В.,

представника відповідача Кальковець В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нордон до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Нордон , звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2016 №0001311401 та Головного управління ДФС у Київській області від 29.05.2017 №0004832200, №0004852200.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив їх задовольнити, в той час як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник іншого відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Броварською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ Нордон , з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ДФ Груп" за серпень 2014 року, з ТОВ "Прайд ЛТД." за жовтень 2014 року та лютий 2015 року, з ТОВ "Т.Е.С. Компані Груп" за жовтень 2014 року, з ТОВ "Інструмент-Група Давіор" за жовтень 2014 року, з ТОВ "Солнас" за березень 2015 року, з ТОВ "Марлеон" за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.05.2016 року №139/10-06-14-01/39117799 (далі - Акт перевірки).

Вказаним актом перевірки податковий орган встановив порушення позивачем:

- пункту 44.2. статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 28374 та за 2015 рік у сумі 3663 грн.;

- пункту 44.1. статті 44, пункту 198.1 статті 198 ПК, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету (рядок 25 Декларації) всього у сумі 24115 грн., в т.ч. за серпень 2014 року - 24115 грн. та зменшенню від'ємного значення ПДВ на суму 109666 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року - 52220 грн. та за квітень 2015 року - 57446 грн.

Висновки Броварської ОДПІ обґрунтовані тим, що господарські операції Товариства з наведеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки, відсутнє фактичне здійснення господарських операцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження Державна фіскальна служба України частково скасувала податкові повідомлення-рішення відповідача-1 від 11.07.2016 №0001321401, №0001311401, №0001301401 в частинах: донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ "Прайд ЛТД" з податку на прибуток за 2015 рік та не встановлено дебіторської заборгованості; визначення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин із ТОВ "Інструмент-Група Давіор", ТОВ "Солнас", ТОВ "Марлеон"; штрафних санкцій з вказаних податків та у зазначеній частині рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а в іншій частині вказані ППР та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

В подальшому на адресу позивача ГУ ФС у Київській області направлено лист, одночасно з яким направлено прийняті ним, з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.12.2016 №26799/6/99-99-11-01-02-25, податкові повідомлення-рішення від 29.05.2017 №0004832200, №0004852200, а податкове повідомлення-рішення, прийняте Броварською ОДПІ від 11.07.2016 №0001311401, залишено без змін.

Позивач, вважаючи зазначені повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх рішень, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ Нордон мало господарські правовідносини з ТОВ "ДФ Груп", ТОВ "Прайд ЛТД.", ТОВ "Т.Е.С. Компані Груп", ТОВ "Інструмент-Група Давіор", ТОВ "Солнас", ТОВ "Марлеон".

Позивачем на підтвердження факту реальності господарських операцій подано суду копії: договорів, податкових і видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантажі, платіжних доручень, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та додатків до них, довідок та додатків до них, декларацій про відповідність, листів про сертифікацію товарів, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості.

Як зазначає суд першої інстанції, надані товарно-транспортні накладні містять всі необхідні дані щодо транспорту, яким здійснено перевезення, відомості про водія, пункти навантаження, розвантаження, довіреності на отримання товару, його кількість, вартість, тощо.

На підтвердження можливості здійснення контрагентами господарської діяльності позивачем надано копії: договорів оренди транспортних засобів, договорів суборенди нежитлових приміщень та додатків до них, договорів оренди нежитлових приміщень та додаткових угод до них, актів приймання-передачі приміщень в оренду, актів приймання-передачі приміщень з оренди, квитанцій, витягів, виписок, наказів, протоколів, статутів, договорів поставки, податкових і видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних на повернення, розрахунків, листів-підтвердження, листів-повідомлень, угод про співробітництво.

Водночас, висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо останніх наявні записи про "відсутність підтвердження відомостей".

Проте, посилання відповідача на відсутність у певних контрагентів по ланцюгу можливості виконання укладених договорів не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що жодних доказів та обгрунтувань на підтвердження цих тверджень суду не надано та вони ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як було зазначено, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням керівника та видів діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315 , 317 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена 16 березня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Вівдиченко Т.Р.