Постанова

від 14.03.2018 по справі 815/4244/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4244/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Жукова Юрія Анатолійовича та представник апелянта - Оганесян Вардуш Гайківни,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства САКСЕСС-СТРОЙ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року Приватне підприємство САКСЕСС-СТРОЙ (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2017 року №00219414157.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ГУДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 червня 2017 року по 23 червня 2017 року, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 18 листопада 2016 року по справі №295/14439/16/к (1-кс/295/5753/16), відповідно до наказу від 15 червня 2017 року № 2233, виданого ГУ ДФС в Одеській області та направлень від 16 червня 2017 року №2962/14-15, №2963/14-15 та від 19 червня 2017 року №3015/14-15, проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатом якої складено акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2016 року від 03 липня 2017 року №266/15-32-14-15/33865986.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПП п.-п.14.1.36, 14.1.179, пп.14.1 ст14, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.188.1ст.188, п.198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198, п.-п. 201.6, 201.10 ст.201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2707403,00 грн., в тому числі за: січень 2013 року в сумі 47360,00 грн., лютий 2013 року в сумі 66649,00 грн., березень 2013 року - 73218,00 грн., квітень 2013 року - 29287,00 грн., травень 2013 року - 45405,00 грн., червень 2013 року - 85411,00 грн., липень 2013 року - 72540,00 грн., серпень 2013 року - 60901,00 грн., вересень 2013 року - 35072,00 грн., жовтень 2013 року - 66311,00 грн., листопад 2013 року - 85290,00 грн., грудень 2013 року - 73965,00 грн.; січень 2014 року в сумі 27869,00 грн., лютий 2014 року в сумі 3534,00 грн., березень 2014 року - 27064,00 грн., квітень 2014 року - 61383,00 грн., травень 2014 року - 85441,00 грн., червень 2014 року - 28960,00 грн., липень 2014 року - 45929,00 грн., серпень 2014 року - 76012,00 грн., вересень 2014 року - 33529,00 грн., жовтень 2014 року - 8000,00 грн., листопад 2014 року - 38348,00 грн., грудень 2014 року - 25500,00 грн.; січень 2015 року в сумі 19200,00 грн., лютий 2015 року в сумі 19500,00 грн., березень 2015 року - 64033,00 грн., квітень 2015 року - 107062,00 грн., травень 2015 року - 126383,00 грн., червень 2015 року - 93840,00 грн., липень 2015 року - 64000,00 грн., серпень 2015 року - 82600,00 грн., вересень 2015 року - 61185,00 грн., жовтень 2015 року - 67840,00 грн., листопад 2015 року - 64787,00 грн., грудень 2015 року - 86000,00 грн.; січень 2016 року в сумі 30000,00 грн., лютий 2016 року в сумі 60434,00 грн., березень 2016 року - 84977,00 грн., квітень 2016 року - 50400,00 грн., травень 2016 року - 32830,00 грн., червень 2016 року - 68988,00 грн., липень 2016 року - 56105,00 грн., серпень 2016 року - 81054,00 грн., вересень 2016 року - 92902,00 грн., жовтень 2016 року - 90305,00 грн.

На підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2017 року №00219414157, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1731743,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 432936,00 грн..

Винесення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з даним позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; досліджено питання чи призвели вказані господарські операції до реальних змін майнового стану підприємства. Водночас, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ та витрат, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів, та зв'язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2013 року між позивачем та ПП Симос було укладено договір поставки №01/06 від 01 червня 2013 року, згідно з умовами якого ПП Симос (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк та договір №02/06 від 01 червня 2013 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого ПП дає замовлення, а Виконавець (ПП Симос ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору. Крім того, 01 липня 2013 року між позивачем та ПП Симос було укладено договір поставки №01/07 від 01 липня 2013 року, згідно з умовами якого ПП Симос (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк та договір №02/07 від 01 липня 2013 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого ПП дає замовлення, а Виконавець (ПП Симос ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Також, між позивачем та його контрагентом ПП Вега-ремстрой було укладено договір поставки №3/01 від 03 вересня 2014 року, згідно з умовами якого ПП Вега-Ремстрой (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк та договір №3/09 від 03 вересня 2014 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого Замовник (ПП) дає замовлення, а Виконавець (ПП Вега-Ремстрой ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в Актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Крім того, 01 листопада 2012 року між позивачем та його контрагентом ПП Джей Ком було укладено договір поставки №01/11 від 01 листопада 2012 року, згідно з умовами якого ПП Джей Ком (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк та договір №02/11 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого Замовник (ПП) дає замовлення, а Виконавець (ПП Джей Ком ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Також, між позивачем та його контрагентом ПП Холдінг-Будпроект було укладено договір №02/11 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого ПП дає замовлення, а Виконавець (ПП Холдінг-Будпроект ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору та договір поставки №01/11 від 01 листопада 2013 року, згідно з умовами якого ПП Холдінг-Будпроект (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк. 08 січня 2014 року між позивачем та його контрагентом ПП Холдінг-Будпроект було укладено договір поставки №08/01 від 08 січня 2014 року, згідно з умовами якого ПП Холдінг-Будпроект (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк та договір №08/02 від 08 січня 2014 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого ПП дає замовлення, а Виконавець (ПП Холдінг-Будпроект ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Як встановлено судом, 01 серпня 2015 року між позивачем та його контрагентом ПП Фебрус було укладено договір №1/08 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання з додатковою угодою від 30 грудня 2015 року, відповідно до умов якого ПП дає замовлення, а Виконавець (ПП Фебрус ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Також, 01 лютого 2016 року між позивачем та його контрагентом ТОВ Стен Ник було укладено договір №1/02 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого Замовник ПП дає замовлення, а Виконавець (ПП Фебрус ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

14 червня 2016 року між позивачем та його контрагентом ТОВ Санторин-МК було укладено договір №14/06 поставки, згідно з умовами якого ПП Санторин-МК (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк.

Також, 01 серпня 2016 року між позивачем та його контрагентом ТОВ Мигарон було укладено договір поставки №2/08 від 01 серпня 2016 року, згідно з умовами якого ТОВ Мигарон (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк та договір №1/07 від 01 липня 2016 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого Замовник (ПП САКСЕСС-СТРОЙ ) дає замовлення, а Виконавець (ТОВ Мигарон ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Крім того, 01 вересня 2016 року між позивачем та його контрагентом ТОВ Ребекс було укладено договір поставки №1/09 від 01 вересня 2016 року, згідно з умовами якого ТОВ Ребекс (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП (Покупець) товар, згідно виставленого рахунку, який є невід'ємною частиною договору, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк.

Також, судом встановлено, що 20 вересня 2016 року між позивачем та його контрагентом ТОВ Грін Буд Лайн укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до умов якого ПП дає замовлення, а Виконавець (ТОВ Грін Буд Лайн ) зобов'язується за плату надати послуги з очищення елементів будівельної опалубки від стороннього бруду та ремонту будівельної опалубки Замовника, за ціною та кількістю, визначених в актах технічного стану, які є невід'ємною частиною договору.

Про реальне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами свідчать: видаткові накладні №7 від 03 червня 2013 року, №15 від 06 червня 2013 року, №6 від 05 травня 2015 року; акти надання послуг №26 від 15 квітня 2015 року, №104 від 30 грудня 2014 року, №47 від 28 листопада 2014 року та інші видаткові накладні та акти надання послуг, що містяться в матеріалах справи.

Про проведення оплати за отриманий товар та послуги свідчать рахунки на оплату №144 від 16 квітня 2015 року, №171 від 27 квітня 2015 року, №374 від 06 липня 2015 року та інші рахунки, що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, на вимогу ПП та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентами позивача були виписані податкові накладні від 06 червня 2013 року №15, від 11 червня 2013 року №42, від 30 червня 2013 року №50 та інші податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведена первинна документація є належним та допустимим доказом реальності господарських правовідносин позивача з контрагентами, а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій представниками відповідача доведено не було.

Також, колегія суддів вважає посилання ДФС на юридичну дефектність первинної документації, складеної за наслідками господарських відносин позивача з контрагентами, оскільки неможливо встановити яким чином здійснювались господарські операції, безпідставними та такими, що не обґрунтовані ДФС жодними належними та достатніми аргументами, а з матеріалів справи вказаних посилань не вбачається.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність (навіть протиправні) своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки виключно для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, в тому числі і контрагента платника податків, зокрема, внаслідок виявлення порушень чинного законодавства при укладанні правочинів контрагентом позивача та іншими суб'єктами господарювання. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПП про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2017 року №00219414157 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А. Г. Судді Зуєва Л.Є. Шевчук О.А.