Рішення

від 15.03.2018 по справі 715/2386/17

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/2386/17

Провадження № 2/715/85/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Глибоцький районний суд Чернiвецької областi

в складi: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

за участю представника позивача Сидори І.Ю.

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у судовому засiданнi в смт. Глибока справу за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес до ОСОБА_4, третя особа Публічне Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України про стягнення заборгованості в порядку регресу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , третя особа Публічне Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України про припинення зобов'язання,-

В С Т А Н О В И В:

СТзОВ Агро-Прогрес звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в порядку регресу, вказавши в позові, що між відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес 28.04.2007 р. був укладений іпотечний договір нерухомого майна, відповідно до умов якого СТзОВ Агро-Прогрес як іпотекодавець виступив в якості майнового поручителя ОСОБА_4 (боржника) з метою забезпечення зобов'язання останнього перед ВАТ Державний ощадний банк України за договором відновлювальної кредитної лінії № 599 від 28.04.2007 р. Згідно п.2.1 зазначеного договору предметом іпотеки було нерухоме майно, а саме адмінбудинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 636,4 кв.м. В подальшому, постановою господарського суду Чернівецької області від 24.01.2011 р. було визнано банкрутом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, вул. Головна, буд. 2, код ЄДРПОУ 30713734 та відкрито ліквідаційну процедуру. В порядку ліквідаційної процедури арбітражним керуючим ОСОБА_5 було продано предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення адмінбудинку загальною площею 636,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1. При погашенні вимог AT Ощадбанк у банкрута, TOB Агро-Прогрес , одночасно виникла дебіторська заборгованість до ОСОБА_4, так як банкрут фактично частково погасив зобов'язання останнього перед банком по кредитному договору №599 від 28.04.2007 р. Тому просить суд, стягнути з ОСОБА_4 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , заборгованість в розмірі 317 420,00 грн.

13 лютого 2018 року ПАТ Державний ощадний банк України направив до суду заяву, про залучення їх в якості третьої особи без самостійних вимог.

15 лютого 2018 року ОСОБА_4 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача.

16 лютого 2018 року ОСОБА_4 направив до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_4 перед Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес на суму 317 420,00грн. в зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

16 лютого 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області виніс Ухвалу, в якій залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України , (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 00032129), місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г, до участі у справі, роз'яснивши йому права, передбачені ст. 43 ЦПК України.

Також 16 лютого 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області виніс Ухвалу, в якій об'єднав в одне провадження позовні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в порядку регресу та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес про припинення зобов'язання та присвоїв справі № 715/2386/17-ц, провадження № 2/715/85/18.

Представник позивача Сидора І.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також на пропуск позивачем строку позовної давності та просила суд у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги підтримала повністю, в своїх поясненнях підтвердила обставини, що викладені в зустрічній позовній заяві і просила суд зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення первісного позову, та заперечував проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши пояснення сторін та, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, а також визначив наступні правові норми, що їх регулюють.

Як вбачається з іпотечний договір нерухомого майна від 28.04.2007 року, що укладжений між відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , ТЗОВ як іпотекодавець виступив в якості майнового поручителя ОСОБА_4 (боржника) з метою забезпечення зобов'язання останнього перед ВАТ Державний ощадний банк України за договором відновлювальної кредитної лінії № 599 від 28.04.2007 р. Згідно п.2.1 зазначеного договору предметом іпотеки було нерухоме майно, а саме адмінбудинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 636,4 кв.м.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21.04.2010 року, залишеним в силі Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 27.10.2010 року з ОСОБА_7 на користь ВАТ Ощадбанк було достроково стягнуто суму заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №599 від 28.04.2007 року в сумі 351 387,31грн.

На виконання зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, 11 листопада 2010 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області було видано виконавчий лист за №2-67/10 рік, який було пред'явлено до виконання. Постанова про відкриття виконавчого виконавче провадження №23023889.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 24.01.2011 року було визнано банкрутом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, вул. Головна, буд. 2, код ЄДРПОУ 30713734, та відкрито ліквідаційну процедуру.

В порядку ліквідаційної процедури арбітражним керуючим ОСОБА_5 було продано предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення адмінбудинку загальною площею 636,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

Згідно платіжного доручення № 7 від 16 січня 2012 року позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес перерахував третій особі Публічному Акціонерному Товариству Державний ощадний банк України кошти в розмірі 3174200,00 грн. з призначенням платежу - погашення кредиторських вимог згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 599 від 28 квітня 2007 року, тобто позивач частково погасив зобов'язання останнього перед банком по кредитному договору.

З довідки Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби МЮУ від 01.02.17 року №14.5-37/227 вбачається, що по виконавчому листу №2-67 від 11.11.2010 року (кредитний договір №599 від 28.04.2007 року) Глибоцького районного суду Чернівецької області заборгованість станом на 31.01.2017 року становить 65685,63 грн., 1700 грн. судовий збір, 120 грн. витрат по ІТЗ.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 5 та 6 ст.3 Закону України Про іпотеку , визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 11 зазначеного Закону визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно ч.4 ст.590 ЦК України у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до п.4.6 іпотечного договору від 28 квітня 2007 року передбачено, що у випадку часткового виконання зобов'язання іпотека зберігається у первісному обсязі.

Статтею 7 Закону України Про іпотеку , зокрема, ч.1, визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Як вбачається із умов договору іпотеки (п.4), цим договором забезпечені зобов'язання за кредитним договором №599 від 28 квітня 2007року, укладені між іпотекодержателем ВАТ Державний ощадний банком України та ОСОБА_4 (боржник) за зобов'язаннями боржника повернути кредит в сумі 300 000,00 грн. у строк та на умовах визначених Кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом (16% річних), комісійні винагороди, штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов'язань та відшкодувати збитки.

Оскільки боржник допустив невиконання зобов'язань за кредитним договором, Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (поручителя) в солідарному порядку на користь ВАТ Ощадбанк була стягнута заборгованість за кредитним договором №599 від 28.04.2007р. в сумі 351 387,31грн. та видано виконавчий лист №2-67 від 11.11.2010 року, який було передано на виконання.

Отже заборгованість за кредитним договором №599 від 28.04.2007р., яка достроково в повному обсязі була стягнута судом в сумі 351 387,31грн. є сумою основного зобов'язання.

В даному випадку вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням не були задоволені, оскільки борг за основним зобов'язанням продовжував існувати, так як не був погашений в повному обсязі, що підтверджується листом Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби МЮУ від 01.02.17 року №14.5-37/227 на запити ОСОБА_4, в якому зазначається, що по виконавчому листу №2-67 від 11.11.2010 року (кредитний договір №599 від 28.04.2007 року) Глибоцького районного суду Чернівецької області заборгованість станом на 31.01.2017 року становить 65685,63 грн., 1700 грн. судовий збір, 120 грн. витрат по ІТЗ.

Як вбачається із ухвали Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2017 року справа №10/206/6 у справі за заявою ВАТ Райфайзен банк Аваль до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес (с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області) про визнання банкрутом, господарським судом встановлено, що як видно з довідки Філії Чернівецьке обласне управління ТВБВ №10025/096 ПАТ Державний ощадний банк України від 15.05.2013 року №524, у процедурі ліквідації TOB Агро-Прогрес отримані від реалізації іпотечного майна банкрута кошти в сумі 317420,00грн. були розподілені на погашення кредитів позичальників таким чином:

- ОСОБА_4, кредитний договір № 201 від 24.11.2004р., сума 31 718грн. 32коп.;

- ОСОБА_4, договір відновлювальної кредитної лінії №599 від 28.04.2007р. у сумі 285 701,68грн.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року іпотечне майно було продано за 1млн. грн.

Також судом встановлено, що на аукціоні, який відбувся 20.10.2016 р. ліквідатор ОСОБА_5 реалізував нерухоме майно банкрута, яке перебуває в іпотеці ПАТ Державний ощадний банк України , а саме адміністративний будинок та огорожу пo АДРЕСА_1 (т.е. 12, а.с. 211-212). Згідно даних бухгалтерського обліку TOB "Агро-Прогрес" кошти за вказане майно від переможця аукціону ПП "Інтер Інвест Бук" в сумі 950000,00 грн. надійшли на ліквідаційний рахунок банкрута 26.10.2016 р. , тобто відбувалася повторна реалізація іпотечного майна.

Керуючись зазначеними вище нормами права кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). А майновий поручитель набуває права кредитора тільки у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки за основним зобов'язанням (ст.11 Закону України Про іпотеку ).

В даному випадку вимоги Іпотекодержателя за основним зобов'язанням не були задоволені, оскільки борг за основним зобов'язанням продовжував існувати, так як не був погашений в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-466цс15 від 23 вересня 2015 року, в якій зазначається, що: за положеннями частини першої статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову не зайшли свого обґрунтування при розгляді справи також позивач пропустив строки позовної давності для звернення в суд з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу, оскільки трьохрічний строк позовної давності закінчився 16 січня 2015 року (перерахування коштів у сумі 317420,00 грн. відбулося 16 січня 2012 року), а позов пред'явлено аж 13 грудня 2017 року, що визнається сторонами. Однак, суд може відмовити в позові або у зв'язку із пропуском строку, або за необґрунтованістю позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, незважаючи на пропуск позивачем строку звернення в суд, у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме за їх необґрунтованістю.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на те, що він є кредитором позивача на суму 408750,00 грн. основного боргу та 250,00 грн. судових витрат, що підтверджується Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23 січня 2009 року. Вважає, що зобов'язання припинилися внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Проте аналізуючи вказані вище судові рішення та матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами існує не одне зобов'язання, а різні, що виникли з різних правовідносин, тому неможливе в даному випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Більш того вказані вимоги відповідача до позивача можуть бути вирішенні тільки в рамках процесуальних дій щодо реалізації майна банкрута і чинним законодавством встановлено черговість кредиторів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов вважає, що зустрічні позовні вимоги не знайшли своє обґрунтування при розгляді справи. Також враховуючи відмову суду у задоволенні первісного позову, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4

Інші доводи та обґрунтування як первісних так і зустрічних позовних вимог не є суттєвими і не впливають на результат розгляду справи. При цьому, суд враховує те, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес до ОСОБА_4, третя особа Публічне Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України про стягнення заборгованості в порядку регресу - відмовити повністю.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Прогрес , третя особа Публічне Акціонерне Товариство Державний ощадний банк України про припинення зобов'язання - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: