Рішення

від 16.03.2018 по справі 603/91/18

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/91/18

Провадження №2/603/108/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м., Стайня Б , Стодола В , курник Г , ворота хв.№1, огорожа №2, криниця К .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно до якого входить вищевказане спадкове майно.

Позивач вважає що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, фактично спадщину прийняла та вступив в управління спадковим майном.

ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини на вказане майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, але їй було відмовлено оскільки виявилось, що спадкуванню підлягає майно колишнього колгоспного двору.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явилася, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з'явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що спадкуванню підлягає житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і який станом на 15.04.1991 року належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 06.02.1989 року, виданого на підставі рішення Монастириського райвиконкому і записано в реєстрову книгу за №1 Р.№31 та складається з двох членів.

Згідно витягу з погосподарської книги №1 Виконкому Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області на 1989-1991 роки та копії погосподарської книги за 1991-1995 роки членом колгоспного двору була ОСОБА_1.

До введення в дію Закону України Про власність частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялась, а залишалась в спільній власності решти членів колгоспного двору. Майно колгоспного двору спадкувались тільки в разі смерті останнього члена колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширюється на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01.07.1990 року. З введенням в дію Закону України Про власність в разі смерті члена колгоспного двору після 30.06.1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його членів, проте з 15.04.1991 року двір втратив статус колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Маркова Монастириського району Тернопільської області, у віці 57 років помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого 20.01.2014 року, актовий запис №1.

Після його смерті залишилось спадкове майно, до якого входить: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м., Стайня Б , Стодола В , курник Г , ворота хв.№1, огорожа №2, криниця К , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 06.02.1989 року та довідкою виданою КП Монастириське районне бюро технічної інвентаризації №23 від 31.01.2018 року.

Згідно складеного 09.01.2008 року ОСОБА_2 в с.Завадівка Монастириського району Тернопільської області заповіту, зареєстрованого в реєстрі за №1, останній на випадок своєї смерті заповів належний йому на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право - ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

В зв'язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом і особа, яка станом на 15.04.1991 року, згідно витягу з по господарської книги за 1989-1991 роки та погосподарської книги за 1991-1995 роки проживала і була членом колгоспного двору житлового будинку по АДРЕСА_1, що також підтверджується довідкою виданою виконкомом Завадівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №96 від 08.02.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві щодо спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, а отже, позивач ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за заповітом у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являється житловий будинок з надвірними будівлями.

В зв'язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на житловий будинок з надвірними будівлями.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1233, 1236, 1268, 1297 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), проживаючої за адресою с.Маркова Монастириського району Тернопільської області до Завадівської сільської ради, (Код ЄДРПОУ 04396130) юридична адреса місцезнаходження: с.Завадівка Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою А загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м., Стайня Б , Стодола В , курник Г , ворота хв.№1, огорожа №2, криниця К , які належали - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. М. Іванчук