Рішення

від 19.03.2018 по справі 905/16/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2018                     м.Харків Справа № 905/16/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Лабуня С.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопроммонтаж» (вул. Дев'ятого травня, буд. 12, м.Маріуполь, Донецька область, 87503)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (м.Краматорськ, Донецька область, 84306)

про: стягнення 28649,88грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення грошових коштів у розмірі 28649,88грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №15/493 від 02.07.15р. в частині оплати отриманого товару.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/16/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.18р. відкрито провадження у справі №905/16/18; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 27.02.18р.

27.02.18р. до суду від позивача надійшов лист №26/02-18 від 24.02.18р., у якому останній просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.18р. розгляд справи відкладено на 19.03.18р.

Протягом розгляду справи представник відповідача у судові засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення відповідних ухвал на його адресу, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Технічна фіксація (звукозапис) здійснювалась відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.15р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” та відповідачем (покупець) Публічним акціонерним товариством “Енергомашспецсталь” укладений договір №15/493 (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник в порядку та на умовах, визначених даним договором, передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Згідно п.п.2.1., 5.1. договору ціна продукції вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Строки та умови поставки товару вказуються у специфікаціях.

Пунктами 5.2. та 5.3. договору сторони передбачили, що датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником у встановленому в специфікаціях місці.

За умовами п.6.1. договору, постачальник зобов'язується передати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну (в накладній обов'язкове посилання на отримувача продукції); г) товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищевказаних документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції (п.6.2. договору).

Відповідно до п.6.3. договору, датою переходу права власності є дата, проставлена представником покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, підтверджуючим такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

Згідно розділу 8 договору, приймання товару (продукції) за кількістю проводиться у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 із змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду товару (продукції).

У розділі 9 договору сторонами передбачені такі умови оплати:

П.9.1. - оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України;

П.9.2. – за домовленістю сторін можливі інші види розрахунків;

П.9.3. – покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунка на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією;

П.9.4. – датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця;

П.9.7. – у випадку не отримання документів вказаних у п.6.1. договору, покупець має право не оплачувати продукцію до моменту отримання всіх документів.

Даний договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31.12.2016р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії даного договору (п.п.13.1., 13.2., 13.3. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

02.07.15р. сторонами договору підписана специфікація №1, яка визначає найменування, кількість, ціну, умови поставки та оплати товару.

Так, умовами вказаної специфікації узгоджено, що позивач (постачальник) поставляє покупцю (відповідачу) товар, загальною вартістю з ПДВ у 21261,40грн. Умови поставки – протягом 5-7 тижнів з правом дострокової поставки після підписання специфікації. Умови оплати – по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Специфікація підписана представниками сторін договору та скріплена печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткової накладної №78 від 09.09.15р., було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21261,40грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень.

Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видатковій накладній суд, зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов'язком сторони господарської операції.

Повноваження особи, яка приймала та підписувала видаткову накладну з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю №1721 від 07.09.15р. на отримання ТМЦ за договором №15/493 від 02.07.15р.

Вказані специфікація та видаткова накладна містять посилання на договір поставки №15/493 від 02.07.15р.

Таким чином, на виконання умов договору поставки №15/493 від 02.07.15р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 21261,40грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований.

29.06.17р. позивач направив на адресу відповідача з претензію №023/06-17 від 23.06.17р. з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки №15/493 від 02.07.15р. в сумі 21261,40грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 04.07.17р., проте залишена без виконання.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №15/493 від 02.07.15р. та специфікації до нього, поставлений товар у встановлений строк, не сплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором відповідно до видаткової накладної №78 від 09.09.15р. в розмірі 21261,40грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 1392,77грн. та інфляційні втрати у розмірі 5995,71грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №15/493 від 02.07.15р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору поставки №15/493 від 02.07.15р. сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунка на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

В свою чергу, згідно підписаної сторонами договору специфікації №1 від 02.07.15р. оплата здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Відповідно до ч.5 ст.672 ЦК України передбачено, що якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору, купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

          За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача 09.09.15р. в строк до 09.10.15р. (включно).

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за видатковою накладною №78 від 09.09.15р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №15/493 від 02.07.15р., щодо повної оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору поставки та специфікації до нього, не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних за з 10.10.15р. по 14.12.17р. в розмірі 1392,77грн. та інфляційні за період з 10.10.15р. по 14.12.17р. в розмірі 5995,71грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування річних, проте здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що позов в цієї частині підлягає задоволенню частково оскільки розмір таких нарахувань становить 1391,02грн.

Згідно п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. «Про деякі питання практики застосування про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунку мають включатися й період часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.15р. у справі №914/251/15.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 5995,71грн.

Судом перевірено розрахунок вказаних інфляційних нарахувань зазначених в позовній заяві та встановлено, що інфляційні нарахування по видатковій накладній №78 від 09.09.15р. на суму 21261,40грн. (строк оплати 09.10.15р.) за повні місяці з листопада 2015 року по листопад 2017 року складають 6354,46грн.

Враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, розмір інфляційних втрат, які підлягають задоволенню складає 5995,71грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 129, 197, 232-233, 237-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопроммонтаж», м.Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення грошових коштів у розмірі 28649,88грн. задовольнити в частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (м.Краматорськ, Донецька область, 84306; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопроммонтаж» (м.Маріуполь, Донецька область, 87503, вул. Дев'ятого травня, буд. 12; код ЄДРПОУ 34850567) суму основного боргу 21261,40грн., 3% річних у сумі 1391,02грн., інфляційні нарахування у сумі 5995,71грн. та судовий збір в розмірі 1599,90грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Рішення складено та підписано 19.03.18р.

Суддя М.О. Лейба